Гід по старині: Европейські блошині ринки

Незвичайне «реноме» таких базарів формувалося не одне сторіччя. Раніше подібні місця ставали об’єктом уваги для людей не надто заможних – через широкий вибір обносків або навіть речей, зібраних на міських звалищах, що кишіли всілякою комашнею (звідки й пішла назва). Однак тепер тут виставляються досить унікальні «експонати», які мають певну історичну цінність. Наприклад, старовинні музичні інструменти, статуетки, грамплатівки з рідкісними записами, пожовклі від часу фотографії із сімейних альбомів. А вінтажний одяг чи аксесуари «зі скрині» якоїсь фрау можуть урізноманітнити гардероб не гірше, ніж яскрава покупка з авангардних бутиків.

До речі, багато відомих артистів, зірок кінематографа і шоу-бізнесу також часто небайдужі до такого виду шопінгу. Наприклад, французька діва Катрін Деньов походи на барахолку називає одним зі своїх улюблених занять. Що ж стосується туристів, котрі прагнуть всього незвичного, можна собі тільки уявити, яке враження на них справить, скажімо, сервіз роботи австрійських майстрів позаминулого сторіччя, купка довоєнних німецьких газет або капелюшок початку 1990-х, привезений з Парижа. Якщо дуже постаратися, на «блошці» можна відшукати навіть аркуші рукопису XV століття, що чудом уціліли при пожежі у Флорентійській бібліотеці. І не дивуйтеся, якщо вони обійдуться вам всього в 50 євро. Головне – знати місця!Фото fleamapket.com

Загалом блошині ринки у наш час існують не стільки для бідняків, скільки для тих, хто може оцінити шарм з багаторічною витримкою. Ціни починаються від 5 євро і не мають меж, проте слід пам’ятати, що за традицією барахолки завжди передбачають торг. Кількакілометрові ярмарки у великих містах Європи і не настільки масштабні на їх околицях, де речі продають з прилавків і навіть просто з машин, зазвичай проводяться кожні вихідні. Сьогодні така виїзна торгівля стала місцем зустрічі творчої інтелігенції.Фото cntraveler.com

Вперше словосполучення «блошиний ринок» прозвучало ще в ХІХ столітті стосовно паризької барахолки під назвою Сент-Уан. Саме звідти ідея створення подібних місцин поширилася по всьому Старому світу. У французькій мові навіть існує спеціальне дієслово «chiner», що перекладається як «робити покупку у лахмітників». Паризька барахолка вирізняється тим, що розділена на 16 окремих ринків, на кожному з яких представлено товар певної групи: літературу, фарфор варто шукати на вулиці Антика, у кварталі Розьє ряди також повняться антикваріатом, а товари з Азії або хоча б зі схожими мотивами згруповані на ринку Бірон. Якщо ж заглибитися трохи далі, у бік критих торгових рядів, шанси не знайти потрібну вам милу серцю штуковину зійдуть на нуль. Півтори сотні скупників і антикварів перенесли свій благородний асортимент у двоповерхові павільйони Дофін і Вернезон, тож від великої кількості вінілу та листівок на перших порах розбігатимуться і очі, і думки. Та все ж більшість блошиних ринків не настільки сегментовані: навіть якщо ви цікавитеся чимось конкретним, доведеться переглянути буквально все. Адже зазвичай лоти не відбирають за якимось принципом – поруч зі старовинними картинами можуть лежати і дитячі іграшки, і дамські аксесуари.Фото coolvoyage.ru

А от найпросторіший «острівець» рідкісних речей – Портобелло – розташований на Туманному Альбіоні і вважається мало не місцевою пам’яткою. Причому на одній території об’єднано відразу декілька ринків. Кількістю ж барахолок може взяти Німеччина – там їх найбільше, позаяк ощадливі місцеві жителі звикли виставляти на продаж «трофеї» кількох поколінь. Втім, і в багатій Швейцарії, на Банхофштрассе, поруч зі всесвітньо відомими банками щосуботи розгортаються блошині розкладки, які не скаржаться на нестачу відвідувачів. Серед своїх побратимів по старожитностям і раритетам окремо стоїть брюссельський Place du Jeu de Balle. Він працює як годинник – щодня, хоча й тільки до обіду... На замітку туристам: при покупці антикваріату цілком реально попросити свідоцтво про те, що товар «не має цінності» і може бути перевезений через кордон без мита.

Дивіться також: Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки

Побувати на одному з блошиних ринків – все одно що сходити до історичного музею під відкритим небом або зіграти в захоплюючу гру, яка заворожує певною азартністю. Недарма багато завзятих туристів включають до своєї обов’язкової програми відвідування таких «пам’яток» і готові віддати цьому цілий день відпочинку. Часом серед європейського «мотлоху» зустрічаються справді незвичайні, корисні й недорогі речі, здатні прикрасити будь-який інтер’єр. А якщо після повернення додому щось із придбаного виявиться непотрібним, ви зможете знову перепродати його антикварному магазину або ж, якщо пощастить, колекціонерам! Щоправда, у цьому плані напрочуд «рибним місцем» вважаються якраз не європейські, а американські барахолки. Фото tlvision.net

Наприклад, мешканка штату Вірджинія, придбавши за кілька доларів коробку з картиною, лялькою і пластмасовою коровою раптово стала володаркою не тільки мотлоху, але й полотна «Пейзаж на березі Сени», написаного французьким імпресіоністом Огюстом Ренуаром приблизно у 1879 році. За однією з версій, воно потрапило до Штатів у 1926-му разом із колекціонером картин художника, Гербертом Меєм, а от як саме робота вартістю 100 000 доларів опинилася на блошиному ринку, та ще й з таким копієчним цінником, невідомо.

Свій куш на «блошці» зірвав і канадець Саймон Метке, купивши там реліквійний барельєф, що датується V століттям до н. е. Вартість скульптури, за різними оцінками, дорівнює приблизно 1,2 млн канадських доларів. Історію затьмарює лише незаконний шлях появи «лота» на ринку: барельєф виявився викраденим з Монреальського музею красних мистецтв, куди він і був повернутий прямо з книжкової полиці Саймона, на якій йому доводилося сусідувати з фігурками із «Зоряних воєн». Тож придивіться уважніше до своїх «старих обновок», знайдених на барахолках, – хтозна, можливо, за нікчемну ціну і ви придбали музейну рідкість на заздрість усім колекціонерам і контрабандистам.

Головне фото visit-bruges.be