Помпеї: життя під попелом
Місто з видом на Везувій, неподалік сучасного Неаполя, було одним з найбільш розвинених не тільки в Римській імперії, але і в Європі. Свідченням цього є те, що Помпеї лежали на торговельному шляху, який з'єднував Рим і Південну Італію. Також культурологи вважають, що унікальний живопис, скульптура і мозаїка, знайдені при розкопках, можуть позмагатися з роботами творців Епохи Відродження. А виявлений там сонячний годинник з розділеними рівномірно сегментами, датується I століттям нашої ери, тоді як подібні прилади стали поширеними лише в пізньому Середньовіччі.
Тамтешні жителі вважали, що Помпеї – не гірші за Рим. І з патріотизмом у них теж усе було гаразд. Під час гладіаторських боїв 59 року нашої ери городяни посварилися з приїжджими з Нуцерії. Побоїще було жахливим, адже в амфітеатрі перебувало близько 20 тисяч глядачів. Як наслідок – тисячі поранених, сотні вбитих і дискваліфікація арени на 10 років. Перемогли у бійці, звісно, горді помпейці.
Photo prestigetouritaly.com
Однак такій тривалій дискваліфікації не судилось збутися. Бо вже через 3 роки, в 62-му, природа послала перший сигнал – найпотужніший землетрус, який практично повністю зруйнував Помпеї і забрав декілька тисяч життів. Після цього місто поринуло в хаос і наполовину спорожніло. Там запанували злочинність, анархія і справжнє варварство. Занепадали храми, було пограбовано заможні будинки, вчорашні раби перетворювалися на вельмож, ведучи торгівлю зі зброєю в руках. Місцеві жителі збирались на майданах, молилися і навіть приносили жертву.
Читайте також: Пляжі й античність - римське передмістя Остія
5 років знадобилось для відновлення порядку. Хоч Помпеї і входили до складу імперії, імператор Нерон махнув на них рукою, не бажаючи допомагати норовливим мешканцям. Самотужки помпейці практично заново відбудували місто, і городяни, які раніше втекли, стали повертатися, а разом з ними прибули ще й нові, котрі мріяли знайти своє місце під сонцем. За свідченнями істориків, у тому числі й Тацита, катастрофа стала поштовхом не тільки у фізичному розумінні. Помпеї відновилися і стали ще більш розвиненим містом. Уже в 70 році там працювало близько 120 таверн, 40 пекарень, кілька десятків мануфактур із пошиття одягу. Підприємництво і торгівля знову стали наповнювати місцеву скарбницю.
На жаль, тривало це недовго. Вранці 24 серпня 79 року мало хто звернув увагу на чорну хмару над Везувієм, який давно вважався звичайною горою. Та вже вдень здавалось, що в місті настала ніч – дим затягнув небо, попіл осідав на білосніжних дахах будинків, вулицях та одязі людей. Городяни стали задихатись, а земля затремтіла ще дужче, ніж 62 року. Що було далі, страшно й уявити. Один з очевидців, Пліній Молодший, писав, що виникла паніка, адже з жерла вулкана піднявся стовп заввишки 20 кілометрів, з неба летіло каміння, підступала лава...
Photo naplesbay.it
Багатьом пощастило врятуватися, однак жертв було безліч. За приблизними підрахунками, загинуло від 2 до 12 тисяч, і це при тому, що в самому місті жило близько 20 тисяч. Розкопки, які почались випадково через 15 століть, тривають донині. Час від часу ми чуємо про чергові дивовижні знахідки археологів, але все ж найбільше вражають моторошні артефакти, що найчастіше трапляються дослідникам – це люди, котрі назавжди застиглі у лаві.
Головне фото civitatis.com
