Слово – не горобець…
Почнемо, мабуть, з уже знайомого нам «шофера». Ця французька лексема, яка дослівно перекладається як «кочегар», до засобів пересування довгий час ніякого відношення взагалі не мала. Яким же чином водії пов'язані з кочегарами? Справа в тім, що двигуном перших автомобілів була парова машина, яку час від часу доводилося розтоплювати. І тільки після цього з'явилися звичні для нас «шофери».
«Ідіот» – слово інтернаціональне. Та свого образливого характеру воно набуло не відразу. Наприклад, у Древній Греції так називали людей, які уникали дискусій про політику. Здавалося б, кому яка різниця? Проте з часом байдужих до життя соціуму греків почали підозрювати в нарочитому мовчанні, адже ця тема в Елладі була чи не головним предметом розмови. Так слово отримало негативний відтінок. Мовляв, не говорить про політику – от ідіот. Усе дуже просто…
Останнім часом досить популярним стало поняття «гік». Так називають людей, буквально до маніакальності чимось захоплених, або ж ентузіастів нових технологій. І незважаючи на цілком очевидні нинішні конотації, слово прийшло з американських бродячих цирків. Так називали артистів, які відкушували голови живим курям і проковтували їх на очах у публіки. Ймовірно, вигук, котрим супроводжувалося виконання трюку, і дав назву сучасним ентузіастам. Слава Богу, тепер гіки здебільшого захоплюються комп'ютерами, а монітор, як відомо, важко проковтнути.
В Англії певний час були популярними теплі шапки-балаклави. Напевно, багато хто помічав, як схожі між собою назва предмета одягу та аналогічний топонім. А зв'язок і справді прямий. Дивне «ім'я» виникло в XIX столітті. Тоді, під час Кримської війни, британські солдати примудрялися замерзати навіть в умовах м’якого клімату півострова, тому під Балаклавою вони почали шити собі теплі головні убори. Теплі настільки, що прорізи лишали тільки для рота та очей. Ну а над назвою, вочевидь, вирішили довго не думати.
Одне з найбільш радянських слів – «суботник». З ним така ж історія, як і з шофером. Адже, по суті, лексема з'явилася навіть раніше, ніж сам Радянський Союз. Річ у тому, що в царській Росії теж проводилися масові прибирання, от тільки вони іменувалися інакше. А на суботниках найчастіше влаштовували... прочуханку: гімназисти називали так колективне шмагання. Що ж, цілком логічно – в суботу учнів карали за всі проступки, вчинені протягом тижня.
Слово «богема» теж має цікаве походження. У XV-XVI столітті на території королівства Богемія, що нині є частиною чеських земель, було багато циган. З часом вони переселилися до Франції, проте свого звичного способу існування не забули. Їхнє життя – суцільні гуляння і свята. Нерідко роми займалися мистецтвом, а отже, як і більшість творців, поводилися ексцентрично. Французи, знаючи, як кажуть, звідки ноги ростуть, дали їм прізвисько «богема», за назвою регіону походження. У подальшому слово переросло циганський контекст.
«Зморозити» – зовсім не сучасний жаргон. Не вірите? А воно й справді з'явилося ще в царській Росії. Уявіть типову ситуацію: ліцеїсти відповідають неправильно, простіше кажучи – верзуть відверту нісенітницю. Тодішні вчителі називали це по-грецьки – «морос». Самі ж школярі, як зазвичай, спростили собі життя, замінивши іноземне слово на цілком рідне «зморозити».
Якщо розібратися, походження практично будь-якого слова має за собою безліч цікавих історій. Ясна річ, з часом вони обростають легендами та байками. Саме тому, вивчивши описані приклади, ми намагалися бути якомога точнішими. Взагалі, в епоху розвитку технологій доступ до енциклопедій і довідників навіть більше ніж простий. А отже, будь-хто за бажанням може принаймні раз уявити себе серйозним дослідником та покопатися в етимології слів. І заняття це, повірте, дуже захопливе.
Ілюстрації Олександра Задніпряного,
спеціально для OUTLOOK
