Гетто світу: вірменська душа в серці Тбілісі

Вірмени в місті

Деякі вірменські історики вважають, що з району Авлабарі й почалася розбудова Тбілісі, мовляв, перший камінь міста було закладено саме тут. Їхні грузинські опоненти палко доводять, що такого бути не може, адже навіть назва місцевості перекладається як «квартал за стінами міста». Обидві сторони невтомно наводять купу фактів, що доводять саме їхню правоту, але, здається, істина, як завжди, лежить десь посередині.

Краще не втручатися в цю «одвічну» суперечку двох гарячих народів, а зосередитись на реальних фактах. Зараз у це важко повірити, але ще в 19 столітті близько 60% населення Тифліса становили саме вірмени. Вони жили буквально всюди і так полюбили місто, що вважали його рідним: зводили власні церкви (їх було аж 28), прокладали дороги і перетворювали його на мегаполіс Кавказу. Однак поступово вірмени або виїжджали додому, або асимілювалися, або дружно переселялися ближче до своїх в Авлабарі, який просто не можна проігнорувати, будучи в Грузії.Фото aviontourism.com

Потрапити сюди можна як пішки по Метехському мосту з боку Старого міста, так і приїхати підземкою, вийшовши на станції з назвою кварталу. Її сучасний вигляд ріднить старовинне вірменське гетто з новою грузинською архітектурою з усією її прозорістю, дивовижними формами і неймовірною кількістю скла. Але те, що постає перед вами на поверхні, змушує повірити в існування машини часу, бо тут він точно зупинився, та про все по черзі.

Квартал у всій красі

Практично всі прогулянки починаються з Авлабарської площі, де на туристів чекає пам'ятник з героями культового радянського фільму «Міміно», в якому, крім іншого, розкривається тема непростих взаємин між грузинами і вірменами. Від любові до ненависті – один крок, а в їхньому випадку, навпаки: до порозуміння і добросусідства – один келих гарного кавказького вина, хоча келихами тут не п'ють, радше глечиками. Сьогодні площа не вирізняється чимось особливо цікавим, але історично це важливе місце – звідси бере початок дорога до легендарної провінції Кахетії, про що нині нагадують кахетинські ворота.

Читайте також: Листівки з Тбілісі

Проспект Кетеван Цамебулі – головна транспортна артерія району. Від нього в різні боки розходяться крихітні вулички і бульвари. Вибирати для променаду можна будь-яку, бо спроектовано їх вельми хаотично, тож найімовірніше, ви заблукаєте та обійдете весь квартал, проходячи через підворіття, переходи і якісь дивовижні сходи. Кажучи коротко, з навігацією в Авлабарі кепсько, та це вже точно не мінус для гетто, радше – його особливість, тому не варто навіть намагатися встежити за власним маршрутом, краще запитувати місцевих про конкретні пам'ятки.Фото pinterest.com

Вони не тільки підкажуть, але, напевно, і відведуть до потрібного об'єкта. І грузини і вірмени вражають своєю товариськістю. Дізнавшись, що ви, приміром, з України, вони обов'язково почнуть кричати щось схоже на «Коваленко, там твої українці приїхали!» під якимось балконом, поки звідти не визирне сусід – ваш земляк. З великою імовірністю знайомство продовжиться в численних хінкальнях або щонайменше зі склянкою вина або чачі просто у дворі.

Будівлі Авлабар справді вікові. Здається, що ось-ось зруйнуються, але, як показує практика, вони переживуть ще всіх нас. Горді місцеві жителі виступають категорично проти перебудови району та перетворення його на сучасний житловий масив. Він, розкинувшись між середмістям та околицями Тбілісі, й досі не став схожим ані на висотні спальники, ані на відреставрований і підсвічений центр.

І серед цього напівзруйнованого антуражу трапляються просто культові споруди, за якими тягнеться історія. Приміром, будинок легендарної Авлабарської підпільної друкарні, де на початку 20 століття друкували антиімперські брошури, газети і книжки. Можна сказати, що в цьому місці зароджувався революційний рух Кавказу. Не менш важливим вважається пантеон Ходжіванк, де спочивають останки представників вірменської інтелігенції. Це своєрідна творча Мекка кварталу, люди повсякчас несуть квіти до могил видатних вірменських письменників Ованеса Туманяна і Раффі.Фото mirvokrugnas.com

Серед туристичних об'єктів головним, безумовно, є Метехський храм, зведений ще у 12 столітті. На його долю випало багато випробувань, від знищення монголами до ліквідації за наказом свого співвітчизника Лаврентія Берії. Одначе грузини і вірмени завжди знаходили сили і кошти на його відновлення. І нехай сьогодні він мало нагадує себе в минулому, сам факт збереження комплексу – це вже прекрасно, тим паче, як бонус з'явився чудовий оглядовий майданчик.

Читайте також: Якщо у тебе 10 доларів і ти в Єревані

Легендарний авлабарський базар, про який чули далеко за межами міста, в наші дні вже не так вражає, все-таки під наступом крамниць і супермаркетів важко встояти навіть у Грузії, де кожен любить торгувати і торгуватися. Утім, ринок поки що опирається «цивілізації». Знайти його можна на вулиці Гамлета Гонашвілі, де він, як і раніше, радує місцевих своїми продуктами, зокрема рибою.

На перший погляд може здатися, що район у жалюгідному стані і тут панує суцільна депресія. Проте це не так. Вірмени і тамтешні грузини – люди вельми традиційні. Вони звикли жити серед руїн визначних храмів, де ще десять років тому вода та електрика були за розкладом. Немає сумнівів, що згодом Авлабарі стане не гіршим від Старого міста й туристи йтимуть сюди не в пошуках колориту, а тому що там гарно і комфортно. Просто для цього і району і його жителям потрібен час, а він тут тече по-своєму.

Головне фото globaldutchie.com