Хто як танцює?
Уже не раз було доведено, що мова тіла – реальне продовження думок і почуттів людини, і вона розповідає навіть про те, що сидить глибоко в підсвідомості. Ми вирішили розповісти про деякі народні танці, які особливо нас вразили. Тому, плануючи подорож, але не володіючи мовою і не знаючи традицій, можете сміливо починати з рухів, зайвими такі знання точно не будуть.
Танець з парасолькою, Японія
Насправді витончені та граційні рухи не мають жодного відношення ані до гейш, ані до еротики, як помилково прийнято вважати. Так само це і не варіація знаменитого танцю з віялом. Спробуємо розібратися. «Higasa Odori» – старовинний ритуал японського привітального етикету. Тендітні дівчата з парасольками при дворі зазвичай зустрічали посланців і дорогих гостей з інших держав. Особливо така церемонія подобалася китайцям. Залежно від того, хто завітав у гості, виконання танцю було різним. Через роки рухи вийшли за межі палаців, і японки стали тішити красою і простих людей, танцюючи на міських площах на початку весни. Сьогодні «Higasa Odori» – найважливіший культурний атрибут Країни вранішнього сонця, котрий цінується як надбання історії та оберігається відповідно до традицій.
Фото wowu.jp
Капоейра, Бразилія
Попри те, що бразильці переважно досить миролюбні та романтичні, іноді їхній надмірний темперамент вимагає виходу. Напевно, тому вони і вигадали капоейру – бойове мистецтво з елементами танцю, яке завдяки яскравому видовищу здобуло популярність у всьому світі. Перші відомості про танцюристів-бійців з'явилися ще в 16 столітті. За цей час танець, який має африканське коріння, адже саме раби звідти привезли його до Бразилії, не раз був як під забороною, так і всіляко підтримувався на державному рівні. Сьогодні капоейра – так само бренд, як і бразильські футболісти чи тамтешня кава. Він став інтернаціональним і використовується в масовій культурі, де тільки можна, починаючи від фільмів з Марком Докаскосом і закінчуючи відеоіграми.
Фото u2guide.com
Сквер-данс, США
Витоки цього танцю, визнаного в багатьох штатах Північної Америки офіційним, виходять з 19 століття. Остаточно ж він оформився у 20-му, коли ідеально злився з музикою кантрі. Важливою вважається швидкість композиції. Оптимальною є кількість ударів на хвилину 120-128, тоді танцюристи здійснюють один крок за один такт. Увібравши в себе елементи в основному з ірландських та інших британських танців, сквер-данс важко сплутати з чимось іншим: чотири пари обов'язково створюють квадрат і дотримуються його весь час. Якогось обов'язкового одягу танець не вимагає, але жінки все-таки воліють кружляти в сукнях, а чоловіки – в ковбойках і чоботях, віддаючи шану країні, яка подарувала світові цей стиль.
Фото tes.com
Лезгинка, країни Кавказу
Справжня візитка практично всіх народів Кавказу. Стрімкий та емоційний танець разом з національною музикою передає стан багатої душі горців. Історія лезгинки вельми довга, і сьогодні достеменно не відомо, хто саме і коли продемонстрував її першим. Цій одвічній суперечці, що триває століттями між кавказькими етносами, навряд чи колись буде покладено край. Напевно, це і добре, адже у всіх є мотивація виконувати лезгинку дедалі краще, щоб потім заявити: «Ми так добре танцюємо, бо наш народ її придумав». Для тих, хто не в курсі: чоловічі рухи імітують орла, а жіночі – лебедя. Їх важливо правильно трактувати, щоб не образити вразливих кавказців.
Фото pinterest.com
Сенегальський сабар
Африканський танець, який отримав свою назву на честь знаменитого барабана, зазвичай потрапляє в рейтинги «найсексуальніших» і «розкутих». Під час рухів задіяно практично всі частини людського тіла, що неймовірно електризує атмосферу навколо. Одна з головних принад Дакара – сабар-вечірки, коли цілі квартали від заходу до світанку танцюють у своє задоволення, забуваючи про всі проблеми і справи. Кажуть, що 21 сторіччя може стати саме століттям цього танцю, оскільки, відносно недавно відкрившись світові (наприкінці 20 сторіччя), він уже став неймовірно популярним у всіх куточках нашої планети.
Фото nytimes.com
Полька, Чехія
Усупереч усталеному стереотипу, цей популярний європейський танець придумали не в Польщі, а на землях Богемії – історичній чеській території, в середині 19 століття. Взагалі, через свою етимологію полька неправильно трактується, коли кажуть, що слово походить від pulka, що означає «половинний крок», і плутається зі шведськими танцями «польска». Практично відразу після своєї появи танець поширився у багатьох європейських країнах, де його по-своєму адаптували, однак на різних конкурсах і фестивалях еталоном все ж вважається чеський варіант.
Фото milwaukeemag.com
Головне фото holidify.com
