Передбачення від випічки

Почнімо, мабуть, з найпопулярнішої версії – китайської. У XIV столітті проживав у країні такий собі Чжу Юаньчжан. Як і всі його земляки, він з повагою ставився до старого національного свята – дня врожаю, приуроченого до завершення городньо-польових робіт. Щорічно під кінець осені, у день, коли місяць повною кулею пропливав небом, на вулицях Китаю організовувалися «громадські» вечері, центральною стравою яких були так звані місячні пряники (невеликі кекси з різноманітними видами начинки). Життя Чжу збіглося якраз із тим часом, коли країною керувала не китайська, а монгольська династія Юань. Жителі виступали проти некорінного імператора і будували плани проведення повстання. Організувати несподіваний масовий бунт, не привернувши уваги влади, було досить проблематично. Та ось Юаньчжану в голову прийшла ідея, як саме розіслати «запрошення» на мітинг.

Дочекавшись свята врожаю, під наглядом вигадника пекарі приготували традиційні ласощі. От тільки замість начинки були паперові клаптики з інформацією про те, що, де, коли і навіщо проводитимуть. Людям роздали випічку, не викликавши при цьому жодної підозри. Бунт прогримів, владу було повалено. Сам Чжу Юаньчжан незабаром посів імператорський трон, започаткувавши історію династії Мінь. А печиво з записками, зміст яких змінився на мудрі висловлювання та побажання, відтоді належить до найпопулярніших народних ласощів. У сучасному Китаї fortune cookies випускається багатомільйонними партіями, будучи важливим атрибутом вечірок, фуршетів та обов’язковою складовою меню ресторанів і кафе.

Наступна версія – родом із Країни, де сходить сонце, – менш захоплива, але досить правдоподібна. І нехай доленосної ролі в політиці держави випічка не зіграла, але кулінарні традиції доповнила. Японці впевнені, що вони кількома століттями раніше китайців придумали цей десерт. Його пропонували відвідувачам буддійських храмів, а начинка-послання містила фрази з релігійних писань.

Останньою в суперечку вклинилася Америка, висунувши цілих дві версії походження провісно-їстівних конвертиків. Про те, що першими пекарями-віщунами виявилися не громадяни Штатів, а все ті ж японці або китайці, йдеться в обох з них, але територію, на якій було виготовлене печиво, називають виключно в межах США.

Підтвердженням першої, китайської, версії слугує історія про пекаря Девіда Юнга, який жив у Каліфорнії в XIX столітті. Експериментуючи зі своєю коронною стравою, печивом з начинкою, він замінив варення на записки і подарував світу те саме fortune cookies. Друга, японсько-американська, теорія говорить, що десерт з’явився майже на сто років пізніше. Його автором нібито був управляючий японським чайним будинком у Сан-Франциско Макото Хагівара. Після того, як мер міста звільнив його через загальну неприязнь до азіатських жителів, Макото пішов у тривалу «відпустку», під час якої і придумав подавати до чаю подібні печеньки. Презентував він їх, коли йому вдалося домогтися поновлення на колишній посаді.

Сьогодні ці ласощі відомі практично в усьому світі. Кафе різних країн пропонують його у своїх меню, Інтернет рясніє рецептами цього кондитерського виробу, а на полицях супермаркетів з легкістю можна відшукати потрібну упаковку. Тож, де б не сталося відкриття, в будь-якому разі варто подякувати ідейним пекарям!

Ну а наостанок трохи про саму начинку. Можливо, хтось і не вірить в магію цих записочок, та був в історії унікальний випадок, коли британець Денні Вільямс з графства Ессекс в 2008 році різко розбагатів аж на півмільйона доларів, вказавши цифри з печива в придбаному напередодні лотерейному квитку.

Фото з відкритих джерел та сатйу kulturologia.ru