Глибокі музеї
Напевно, найвідоміший такий корабель – шведський «Васа». Судно пішло на дно 1628 року (по суті, за смішних обставин: потужний вітер звалив його на бік, а в отвори для гармат затекла вода) і більше трьох століть пролежало біля входу в гавань Стокгольма. Його підняли в 1961-му і з часом зробили музеєм, який завдяки щоглам видно здалеку. Туристи кажуть, що крім гігантського розміру «Васа» вражає й запахом, схожим на лижне мастило, – до нього треба звикнути... Приміщення справді величезне і складається з кількох рівнів, що дозволяє розглянути корабель не лише з різних точок, але й з різної висоти. Цей «плавучий палац», який мав стати флагманом Королівського флоту, настільки популярний, що його вже відвідало близько 30 мільйонів осіб.
Фото grandseashostmark.com
Кілька років тому у Великобританії було відкрито музей затонулого у 1545 році корабля Генріха VIII. «Мері Роуз» пролежав на дні понад чотирьох століть. Проте порівняно з «Васою» його доля більш героїчна: судно поринуло у воду під час атаки французького флоту. Піднявши його в 1982 році, англійські фахівці пару десятиліть реставрували і відновлювали посудину. Тепер жителі Портсмута і туристи можуть насолодитися не тільки кораблем, а й 19 тисячами артефактів, видобутих з дна морського разом з ним. До речі, роботи пов’язані з «омузеюванням» «Мері Роуз» обійшлися державі у 20 мільйонів фунтів.
Фото grandseashostmark.com
Для багатьох подібні експозиції можуть бути нудні і не викликати жодних відчуттів. Напевно, тому тенденція нашого часу – реальні музеї затонулих кораблів, куди можна потрапити, лише поринувши у прірву. Один з найпопулярніших розташований в околицях єгипетської Хургади. Тут спочивають: радянське судно «Ель-Міна», панамське «Kimon M», британське «Сarnatic» та багато інших жертв місцевого рифа Шааб Абу Нухас. Пірнувши на пошуки скарбів під воду, можна споглядати палуби, каюти, порослі водоростями і коралами, а також рештки колишнього оздоблення пасажирських лайнерів. А на одному з вантажних кораблів досі покоїться автомобіль і... батарея унітазів, які так і не дійшли до адресата. Навряд чи хтось ризикне піднімати їх як сувенір на пам’ять, а от просто подивитися – цікаво. Відносно невелика глибина, від 5 до 25 метрів, дозволяє занурюватися не тільки досвідченим дайверам, але й туристам, які пройшли мінімальну підготовку. Важливо знати: крім кораблів, там мешкають небезпечні крилатки і риби-камені. Тому, якщо ви вирішите на якийсь час перервати комфортний «all inclusive» і стати Жаком Кусто, будьте обережні.
У панамській Санта-Барбара-де-Самана 2010 року відкрили схожий музей. Його головний експонат – французький парусник XVIII століття «Сципіон». Від Хургади це місце відрізняється ще меншою глибиною і дешевизною. Послуги водолаза, який одночасно є ще й інструктором та екскурсоводом, обійдуться в 10-15 доларів.
Фото eco-turizm.net
Це все чудово, але що робити, якщо кораблі недосяжні навіть для професійних дайверів? У такому випадку на допомогу приходить сучасна техніка. Сьогодні швидко розвиваються інтерактивні музеї, де «очима» служать камери-роботи. Керуючи ними через інтернет, можна попивати каву в кріслі й одночасно досліджувати морські глибини. Американець Роберт Баллард, який знайшов «Титанік», вже кілька років збирається запустити подібний проект на півострові Крим. Незважаючи на всю амбіціозність задуманого, вчений говорить, що це реально здійснити. Справа в тому, що Чорне море ховає в собі безліч кораблів, серед яких і сумнозвісна «Вірменія», затонула в роки Другої світової війни. Та катастрофа стала однією з найбільших в історії, адже разом із судном загинуло близько 6 тисяч осіб...
Головне фото cntravellerme.com
