Ще кілька століть тому морський транспорт був не просто найпопулярнішим, але й часом єдиним способом дістатися з точки А в точку Б. Однак, як відомо, форс-мажори трапляються на будь-яких дорогах, навіть водних, і за історію людства безліч кораблів так і не пристало до берега. Проте відносна «збережність» дозволяє затонулим суднам знайти друге життя, перетворившись на музеї.
Напевно, найвідоміший такий корабель – шведський «Васа». Судно пішло на дно 1628 року (по суті, за смішних обставин: потужний вітер звалив його на бік, а в отвори для гармат затекла вода) і більше трьох століть пролежало біля входу в гавань Стокгольма. Його підняли в 1961-му і з часом зробили музеєм, який завдяки щоглам видно здалеку. Туристи кажуть, що крім гігантського розміру «Васа» вражає й запахом, схожим на лижне мастило, – до нього треба звикнути... Приміщення справді величезне і складається з кількох рівнів, що дозволяє розглянути корабель не лише з різних точок, але й з різної висоти. Цей «плавучий палац», який мав стати флагманом Королівського флоту, настільки популярний, що його вже відвідало близько 30 мільйонів осіб.Фото grandseashostmark.com
Кілька років тому у Великобританії було відкрито музей затонулого у 1545 році корабля Генріха VIII. «Мері Роуз» пролежав на дні понад чотирьох століть. Проте порівняно з «Васою» його доля більш героїчна: судно поринуло у воду під час атаки французького флоту. Піднявши його в 1982 році, англійські фахівці пару десятиліть реставрували і відновлювали посудину. Тепер жителі Портсмута і туристи можуть насолодитися не тільки кораблем, а й 19 тисячами артефактів, видобутих з дна морського разом з ним. До речі, роботи пов’язані з «омузеюванням» «Мері Роуз» обійшлися державі у 20 мільйонів фунтів.Фото grandseashostmark.com
Для багатьох подібні експозиції можуть бути нудні і не викликати жодних відчуттів. Напевно, тому тенденція нашого часу – реальні музеї затонулих кораблів, куди можна потрапити, лише поринувши у прірву. Один з найпопулярніших розташований в околицях єгипетської Хургади. Тут спочивають: радянське судно «Ель-Міна», панамське «Kimon M», британське «Сarnatic» та багато інших жертв місцевого рифа Шааб Абу Нухас. Пірнувши на пошуки скарбів під воду, можна споглядати палуби, каюти, порослі водоростями і коралами, а також рештки колишнього оздоблення пасажирських лайнерів. А на одному з вантажних кораблів досі покоїться автомобіль і... батарея унітазів, які так і не дійшли до адресата. Навряд чи хтось ризикне піднімати їх як сувенір на пам’ять, а от просто подивитися – цікаво. Відносно невелика глибина, від 5 до 25 метрів, дозволяє занурюватися не тільки досвідченим дайверам, але й туристам, які пройшли мінімальну підготовку. Важливо знати: крім кораблів, там мешкають небезпечні крилатки і риби-камені. Тому, якщо ви вирішите на якийсь час перервати комфортний «all inclusive» і стати Жаком Кусто, будьте обережні.
У панамській Санта-Барбара-де-Самана 2010 року відкрили схожий музей. Його головний експонат – французький парусник XVIII століття «Сципіон». Від Хургади це місце відрізняється ще меншою глибиною і дешевизною. Послуги водолаза, який одночасно є ще й інструктором та екскурсоводом, обійдуться в 10-15 доларів.Фото eco-turizm.net
Це все чудово, але що робити, якщо кораблі недосяжні навіть для професійних дайверів? У такому випадку на допомогу приходить сучасна техніка. Сьогодні швидко розвиваються інтерактивні музеї, де «очима» служать камери-роботи. Керуючи ними через інтернет, можна попивати каву в кріслі й одночасно досліджувати морські глибини. Американець Роберт Баллард, який знайшов «Титанік», вже кілька років збирається запустити подібний проект на півострові Крим. Незважаючи на всю амбіціозність задуманого, вчений говорить, що це реально здійснити. Справа в тому, що Чорне море ховає в собі безліч кораблів, серед яких і сумнозвісна «Вірменія», затонула в роки Другої світової війни. Та катастрофа стала однією з найбільших в історії, адже разом із судном загинуло близько 6 тисяч осіб...
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Зазвичай, коли лампочки в наших квартирах перегорають, ми, не замислюючись, викидаємо їх у смітник: яка від них тепер користь? Однак трішки фантазії – і руки «з потрібного місця» творять дива. Якщо у вас є дитина, то перегорілий освітлювальний прилад може перетворитися на чудову іграшку, зроблену своїми руками...
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Коли скептики кажуть, що все «най-най» уже збудоване людством, і кивають на різноманітні і справді видатні витвори інженерної думки, вони найчастіше погано поінформовані і навряд чи дивляться далі за розвинені західні країни. А тим часом, приміром, у Китаї держава піднімає просто нечувані інфраструктурні проекти.
А ви знали, що Met Gala щорічно проходить в Інституті костюма в нью-йоркському Метрополітен-музеї? А те, що в цьому році він пройшов вже в 71 раз? Ми самі були здивовані! Тому зібрали для вас топ музеїв, створених в ім'я моди і всього, що з нею пов'язано! Адже моді, як і її творцям, вже давно тісно на подіумі ...
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Отримати повний набір вражень про країну площею понад 700 квадратних кілометрів усього за кілька днів пішої прогулянки – абсолютно реально. І надздібності на кшталт телепортації чи вміння переміщатися зі швидкістю світла для цього не потрібні. Досить вирушити на острів Сентоза, що належить до Республіки Сінгапур і повністю відображає всі її особливості. До того ж не більше ніж за 100 доларів!
Понад половину населення планети живе в містах, пронизаних безліччю вулиць – довгих і коротких, широких та вузьких, гарних і не дуже. Критеріїв тут немає, комусь нетрі Ріо миліші за бродвейські авеню. Ми не беремося стверджувати, що краще чи гірше, а просто зосередимось на показниках.
Талони на посадку й закордонний паспорт приємно гріють вам руку, а багаж уже давно перетворено чиїмись вправними руками на пам'ятник з поліетилену. За прикрою випадковістю саме в цьому целофановому полоні можуть залишитися журнали, книжки і кросворди, що ви їх припасли на випадок хронічного нападу нудьги під час перельоту.
«Мені, будь ласка, еліксир від головного болю, настоянку на корені мандрагори, пігулки від серця і трохи морфіну…» – приблизно так зверталися до аптекарів пацієнти кілька століть тому. А ті готували різноманітні бовтанки і суміші у фармакологічних лабораторіях, які знаходилися прямо в сусідніх кімнатах.
Як показує практика, навіть найутилітарніші речі можна зробити предметом мистецтва. Якщо проявити фантазію і «не рубати» творчість, все стає незвичайним. Наприклад, мости. За логікою основне призначення таких конструкцій – з’єднати два береги, тому головне в них – безпека. Однак іноді люди керуються іншими критеріями.
OUTLOOK не може уявити життя без подорожей. Але квитки, розклади, черги, повільність – усе це може неабияк зіпсувати мандрівку. Тому як добре мати біля дому чи в гаражі транспорт, який дозволить побачити і пережити щось нове, забувши про проблеми.
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Усі ми так чи інакше прагнемо свободи – особистої чи національної, матеріальної чи духовної. Дивне поселення Христианія в центрі датської столиці – одна із спроб досягти повної свободи від законів матеріального світу.
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, Outlook радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.
Ні для кого не секрет, що наш світ сповнений парадоксів. Outlook намагається в них розібратися, тому сьогодні ми розповімо про збройні сили найбільш мілітаризованої країни світу, яка при цьому вже понад два століття ні з ким не воює. Наш матеріал про армію Швейцарії.
Замість підлоги з підігрівом – ковзанка. Як альтернатива махровому халату – шапка-вушанка і пуховик. Відпочити у стилі «Північний полюс» пропонують еко-готелі та кафе в Канаді, Румунії і навіть спекотному Дубаї...Єкзотичними можуть бути готелі не тільки біля окену та тропічних пальм.
Фото grandseashostmark.com
Фото grandseashostmark.com
Фото eco-turizm.net
