RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Кокні: глузлива британська говірка

Кокні: глузлива британська говірка

Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.

Крутійська говірка

Британський діалект кокні з’явився в нетрях Лондона, коли мешканці бандитської місцини збагнули: настав час вигадати секретну говірку. Завчивши кількадесят фраз, здатних збити з пантелику навіть найбільш спостережливого поліцейського, злодії успішно вели перемовини одне з одним на цьому сленгу, спотворюючи слова і ковтаючи звуки. Їм спало на думку римувати фразу, що складається із двох слів, з тим поняттям, яке мали на думці. Ось так з’явилася традиція говорити (Адам і Єва) замість believe (вірити), називати парасольку (umbrella) словосполученням Auntie Ella (тіточка Елла) і порівнювати ложку (spoon) з людиною на Місяці (Man on the Moon).

За іншою версією, діалект кокні запровадили люди, що народжувалися неподалік від церкви Сент-Мері-ле-Боу. Ця церковка розташована в одній із найбідніших частин Лондона, Іст-Енді. Звучання її дзвонів чутно на відстані п’яти миль, і, згідно з переказом, розмовляти на кокні могла лише та людина, котра чула, як б’ють у церковні дзвони. Імовірно, ця асоціація пов’язана з тим, що дзвін у народі вважали містичним. Приміром, за однією з легенд, герой британських сказань Дік Уіттінгтон із Глостершира, проїжджаючи повз церкву, почув дзвін, що складувався у пісню: «Повертайся назад, Уіттінгтоне, тричі лорд-мер Лондона». Чи варто говорити, що через деякий час пророцтво збулося… Насправді красиві легенди про походження кокні можна пояснити з логічної точки зору. Як відомо з історії, у XVII столітті Лондон став притулком людей, що з’їхалися з усієї країни. Ці жителі мали власні традиції, але не володіли ні грошима, ні перспективами, тому селилися в дешевих районах міста і думали, як заробити на життя. Далеко не всі з них обирали крадіжки і шахрайство як єдиний спосіб заробітку, багато хто прагнув зайнятися торгівлею.

Кокні: соціальні стереотипи

Ішов час, і зручні фрази запозичили торговці, котрі не хотіли, щоб покупці розуміли, про що вони говорять. Так з’явився громадський стереотип, відповідно до якого мовою кокні говорять тільки хитруни. А саме ті, хто заробляє на життя працею, але не цураються обманювати надто наївних простаків. Ці «королі ринків» володіли зрозумілим тільки для них почуттям гумору. Подейкували, що їхнім головним заняттям у перервах від роботи, було поїдання картопляного пюре, риби і пирогів.

Фото greatwen.соm

Лондонська еліта вважала кокні крутіями, що ледве зводять кінці з кінцями, і дивилася на них із зневагою. Саме слово cockney означало «півняче яйце», і якщо попервах сильні світу цього називали так тих, кого вважали слабшими, через пару століть кокні вважали будь-кого, хто цікавився лиш столичним життям. А докірливий вираз «наш лондонський кокні» став чимось на кшталт думки про людину як про матусиного синочка. Та й саму говірку кокні протиставляли «чемній» англійській мові, що вже вказувало на зневажливе ставлення до кокні.

Перлинні королі і королеви

Утім, у соціальному прошарку кокні була і своя аристократія, так звані «перламутрові» королі і королеви. Вони і зараз гуляють вулицями Лондона, нагадуючи ряджених артистів, в одязі розшитому перламутровими ґудзиками. Ця традиція склалася в XIX столітті, коли хлопчик-сирота Генрі Крофт, що працював двірником, познайомився з торговцями з візків, котрі вирішували власні проблеми спільними зусиллями. Якщо їм треба було вирішити фінансові питання, вони обирали «короля», котрий ходив вулицями і випрошував гроші у перехожих. Тринадцятилітньому Генрі спала на думку краща ідея.

Фото pocketmags.соm

Він провів кілька ночей, пришиваючи ґудзики, що впадають у вічі, до залатаного костюма, і в такому вигляді заявлявся на ярмарки, звісно, приваблюючи загальну увагу. Зібрані кошти він спрямовував у фонди допомоги біднякам, сліпим, німим і глухим. Незабаром у його шляхетній справі з’явилися послідовники, котрі іменували себе «перлинними королями». Так перше співтовариство, що приваблювало до себе увагу людей, з’явилося у північному Лондоні 1991 року, і ця традиція кокні виявилася на диво живучою. І дотепер наприкінці вересня в Лондоні неподалік від церковки Сент-Мері-ле-Боу, котра слугувала притулком для кокні, відбувається хода «перламутрових» королів і королев.

Читати більше: Історія одної вулиці: Пікаділлі Стріт

До тих пір, поки ця говірка не стала улюбленою мовою молоді і лінгвісти не адаптували її до вимог повсякдення, для більшості кокні звучав, як мова марсіан. Потрапляючи у квартал, де переважно говорили мовою кокні, житель Лондона почувався ніяково, адже не розумів ні слова. От і довелося випускати словники, записувати передачі, та й просто рахуватися із тим, що насмішкуваті елементи кокні проникли в консервативну англійську.

Головне фото bhmpics.соm

Вам это будет интересно:
Бути квітам! Найкращі квіткові фестивалі світу!
Найкращий подарунок для мами – квіти. І справді, це неймовірно романтично і красиво, пасує кожному вікові і статусу. Особливо гарно, коли квітів багато. Дуже багато! А де можна побачити більше подібної краси, як не на фестивалі? Ми підібрали п’ять найбільш знаменитих і найбільш квіткових.
10 маловідомих фактів про Ізраїль
Об'їхавши цю маленьку за площею, проте надзвичайно цікаву країну, наша команда OUTLOOK підготувала добірку незвичайних фактів про неї. Ви ж не знали, що на івриті звичного нам равлика @ називають «штруделем»? Тож читайте далі, і ми розкриємо інші цікавинки, про які ви й не підозрювали!
Сонце під склом. Найкращі оранжереї світу
Весна вже цілий місяць панує на планеті! Невдовзі холод і сірість відступлять, пригріє лагідне сонечко, і замість теплих курток ми дістанемо із шаф легкі вітровки. Ну і яка ж весна без зелених дерев і прекрасних квітів? А щоб очікування омріяних барв та ароматів було легшим, пропонуємо вам насолодитися красою, яка протягом року тішить відвідувачів найцікавіших оранжерей планети.
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Гетто світу: До Лондона за боллівудськими шедеврами
OUTLOOK продовжує свій цикл матеріалів про національні гетто – масові поселення емігрантів далеко від Батьківщини. На черзі розповідь про Саутолл – передмістя Лондона, яке значно більше нагадує індійське містечко. У XXI столітті саме словосполучення «національне гетто» досить умовне.
Підбери собі колеса. Незвичаний транспорт
Перша частина прислів’я «Готуй сани влітку…» для жителів одного з регіонів Португалії навряд чи може бути актуальною. Навіщо чекати снігу, якщо ті відмінно їздять по асфальту. Про це та про інші незвичайні види транспорту – від громадського бюджетного до ексклюзивного елітного – ми й розповімо вам сьогодні.
Гра аристократів. Крикет
Вищий світ Англії та крикет – майже як чай з молоком. Можуть існувати й порізно, та разом все-таки «смачніше». А якщо ви досі плутаєте крикет, крокет і крокети, не хвилюйтеся – зараз все пояснимо.
Попкорн. Подарунок від індіанців
Найкращий спосіб уникнути реальності та зняти стрес - це поїздка в кіно. З традиційних причин одним із обов'язкових умов такого проведення часу є жування попкорну. У послідовному порядку спочатку з'являються заголовки, а потім титри на темному екрані; деякі люди затишно влаштувалися в м'яких кріслах і захоплено очікують новий фільм.
На краю світу. 10 фактів про Нову Зеландію
Максимум, що знає пересічна людина про Нову Зеландію, це те, що вона міститься десь «поруч» з Австралією і Пітер Джексон знімав там свої екранізації Толкієна. Outlook заповнює географічні та культурні прогалини і з радістю ділиться незвичайними фактами про цю дивовижну країну.
Подивися на це небо. Найкращі планетарії світу
Добре це чи ні, та подорожі до далеких планет і зірок поки що залишаються тільки на сторінках наукової фантастики та у фільмах голлівудського кінопрому. Хоча можливість космічного туризму підібралася впритул, все ж до Юпітера і Сатурна ще ой як не близько.
Історія однієї вулиці: Паломники Бервік-стріт
Усе ще мрієте перейти дорогу на Еббі-роуд, як легендарні The Beatles, чи жадаєте почути стукіт серця свінгуючого Лондона на Карнабі-стріт? Тоді вам варто добре вивчити шлях на Бервік-стріт і долучитись до улюбленого місця паломництва шанувальників музики і не тільки.
Історія однієї вулиці: Пікаділлі Стріт
Лондон – це місто, котре просто не може не вражати. Кожен його гість неодмінно чимось захоплюється: хтось архітектурою, хтось божевільним ритмом життя, а хтось вікторіанським духом і аристократичною атмосферою в нашому XXI столітті. Його вулиці – справжня скарбниця для власних досліджень, а починати їх слід з легендарної Пікаділлі Стріт...
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів.
Крилаті символи народів
У кожної держави є свої офіційні символи: прапор, герб і гімн. Але, крім традиційних «розпізнавальних знаків», є і народні – приміром, улюблений птах. Саме про них далі в OUTLOOK. Щоб «задокументувати» народну любов, 1960 року в Токіо на міжнародній конференції із захисту пернатих було введено поняття «національний птах».
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Перегоріла? Не біда!
Зазвичай, коли лампочки в наших квартирах перегорають, ми, не замислюючись, викидаємо їх у смітник: яка від них тепер користь? Однак трішки фантазії – і руки «з потрібного місця» творять дива. Якщо у вас є дитина, то перегорілий освітлювальний прилад може перетворитися на чудову іграшку, зроблену своїми руками...
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Закрыть
Outlook facebook page