«Найнародніший» президент. Франклін Рузвельт
Джеймс Рузвельт і Сара Делано, які належали до американської еліти, доклали всіх зусиль, аби виховати свого єдиного сина Франкліна як справжнього маленького аристократа. Розпорядок дня був розписаний буквально на кожну хвилину. Поглиблене вивчення всіх предметів, зокрема кількох іноземних мов, верхова їзда та інші складові життя іменитих чад супроводжували майбутнього президента США до 14 років, доки домашнє навчання не змінилося приватною школою.
Після «вильоту» з батьківського гнізда юнак, який стабільно радував рідних хорошими оцінками, раптом відправив їм листа, повідомляючи, що нарешті отримав свою першу двійку і невимовно цьому радий. Син пояснив здивованим батькам, що його виключно високі бали порушували етику шкільного корпоративного духу, а це було неприйнятним для приватного навчального закладу. Для того щоб мати нормальні стосунки з однолітками і при цьому не потрапити до кабінету директора, Рузвельт почав отримувати «неуди» дозовано.
Улюбленими уроками Франкліна були історія та географія. Захоплюючись розповідями про знаменитих морських мандрівників та їхні великі відкриття, він упевнено заявив батькам, що в майбутньому бачить себе тільки моряком і після отримання атестата вирушить до військово-морської академії. Поважаючи інтереси сина, але при цьому враховуючи і юнацький максималізм, батьки вирішили ненав’язливо спрямувати його енергію в інше, більш престижне, на їхню думку, професійне русло – юриспруденцію. Проаналізувавши ситуацію, Франклін послухався поради і вступив до Гарвардського, а потім до Колумбійського університету, де за час навчання встиг спробувати себе ще й у журналістиці, здобувши посаду редактора студентської газети. А після закінчення вузу він почав працювати за фахом – в адвокатській конторі. З часом Рузвельту як ненависнику однотипності це все неабияк набридло, і єдиною сферою, котра його приваблювала, стала політика.
Незважаючи на те, що колись президент Стівен Клівленд, поклавши руку на голову п’ятирічному Франкліну, сказав: «Мій маленький чоловіче. Я висловлю тобі дивне побажання. Нехай ти ніколи не будеш президентом Сполучених Штатів», – Рузвельт зрештою зробив усе навпаки. Детальний план сходження на президентське крісло був складений вже до 25 років, розрахований на чверть століття і виконаний практично рік у рік. Кажуть, що піднятися до кар’єрних висот молодому політику допомагали «колеги» з Масонської ложі, у члени якої він був посвячений 1911 року. Відтоді робота повністю захопила його, забравши практично весь час. Але своєму хобі, набутому ще в дитинстві, Франклін завжди встигав приділити увагу. Колекція поштових марок у спеціальному футлярі подорожувала разом зі своїм власником, куди б той не прямував. Перед сном він проводив своєрідний ритуал, розглядаючи і перелічуючи свої «накопичення». Як стверджував сам Рузвельт, філателія допомогла йому повернути натхнення і любов до життя, коли в 1921-му після переохолодження лікарі поставили йому діагноз «поліомієліт», що прикував до ліжка і відібрав надію самостійно ходити.
Через набуту інвалідність мати Франкліна наполягала на припиненні кар’єри сина, проте прагнення до професійного зростання розділяла його дружина Елеонора, одна з найпопулярніших перших леді за всю історію Штатів. «Хвороба чоловіка остаточно змусила мене стати на власні ноги. Підтримуючи його – я знайшла силу сама», – говорила Елеонора Рузвельт, яка ніколи не залишалася в тіні чоловіка, завжди активно беручи участь у політичному житті країни, за що самому главі держави не раз дорікали. Вона багато подорожувала, відвідуючи інтернати, школи і навіть в’язниці. Почасти завдяки дружині Франклін не здався перед хворобою і продовжив сходження кар’єрною драбиною, не дозволяючи оточуючим бачити в собі інваліда.
Спілкуючись зі своїми співгромадянами простою, зрозумілою мовою як звичайний 32-й президент США, він заслужив звання «найнароднішого» політика Америки. Під час кризи Рузвельт не відрізнявся від інших жителів. Згідно з оголошеною загальною економією, Елеонора готувала чоловікові сніданок як годиться – на суму не більше 19 центів. І, незважаючи на те, що Франклін був ще тим гурманом, він терпляче його їв.
Близькість до народу і разом з тим уміння регулювати державні справи й контролювати своїх підлеглих привело до того, що раз за разом політика обирали на головну державну посаду. «Жоден президент не мав більш тонкого розуміння складного механізму людських стосунків. Він спостерігав, як його підлеглі грали у свої власні ігри; зупиняв їх, коли це було необхідно; допомагав їм, коли це було зручно; ефективно карав своєю байдужістю; винагороджував, ділячись найпотаємнішими думками», – говорив Рексфорд Тагвелл, який обіймав посаду економічного радника Рузвельта.
Помер Франклін Делано Рузвельт у 63 роки від крововиливу в мозок, будучи на четвертому президентському терміні. Першою з родини про смерть дізналася Елеонора Рузвельт, мужньо прокоментувавши сумну подію: «Я більше співчуваю нашій країні і всьому світу, аніж собі...»
Фото з відкритих джерел
