Прийшов, побачив, збудував. Шедеври Джованні Лоренцо Берніні

Народжений у Неаполі, в родині також видатного архітектора П'єтро Берніні, Лоренцо був справжньою людиною епохи Відродження, хоч і творив дещо пізніше від того часу. Крім створення геніальних конструкцій, Джованні писав п'єси, малював карикатури, давав політичні поради понтифікам. Життя в богемному Римі, величезні гроші, любовні зв'язки із заміжніми жінками, скандальні суди – все це, без сумніву, наклало свій відбиток на «вибухову» творчість Берніні. The Outlook вибрав 5 головних його шедеврів.Фото luxuryromemag.it

Почнімо з найвідомішої роботи майстра – площі Святого Петра, яка розкинулась перед однойменним собором. Саме там, сидячи і стоячи на бруківці, по якій, між іншим, проходить межа Ватикану, католики всього світу слухають промови Папи Римського. Створюючи колонаду зі ста сорока святими, Берніні будував відкриту споруду, де влітку можна сховатися від спеки, а взимку від холоду. Його сучасники розповідали, що архітектора надихав Колізей. Попри величезну кількість мармуру, площа не тисне величчю і помпезністю. А ставши під певним кутом, можна помітити, як колони «зникають» і взагалі роблять будівлю прозоро-невагомою. Витративши на зведення пьяцца Сан-П'єтро 6 років свого життя, Лоренцо став в один ряд з Рафаелем, Мікеланджело, Браманте та іншими великими творцями, котрі доклали свою руку до цього місця. Пізніше до іменитої компанії зажадав втиснутися і диктатор Муссоліні, тому в 30-ті роки ХХ сторіччя він завершив вищевказану композицію, простягнувши до неї вулицю Примирення.

Читайте також: Пляжі й античність – римське передмістя Остія

Лоренцо Берніні, якого називають батьком бароко, був умільцем на всі руки. Будував усе – не тільки гігантські архітектурні ансамблі, а й порівняно невеликі об'єкти. У тому числі і водограї. Найбільш витонченим вважається Fontana delle Api, або Фонтан Бджіл. Створений 1644 року поряд з площею Барберіні у тому ж таки Вічному місті він притягує як стомлених римлян, так і ще більш зморених туристів. Адже в полудневу спеку приємно відпочити біля цієї раковини, яку невпинно наповнюють чистою і прохолодною водою три крихітні бджілки. На жаль, роки не пожаліли шедевр – деякі його елементи втрачено, напевно, назавжди. З цим фонтаном пов'язана одна цікава історія. У написі на мармурі ідеться: "Урбан VIII побудував цей фонтан 1644 року на честь 21-го року перебування на папському престолі". Утім, Лоренцо, завершивши роботу за кілька місяців до 22-ї річниці, дозволив собі написати не «21», а «22». Це обурило римлян, які сказали, що «в них украли час». Тож останню цифру поміняли на правильну, а Урбан Восьмий... помер за вісім днів до настання двадцять другої річниці свого правління.Фото thegeographicalcure.com

Остання робота майстра зовсім не остання за популярністю. Скульптура «Екстаз Блаженної Людовики Альбертоні» ніби взагалі не з мармуру, така вона жива. Саму Людовику, або ж Луїзу, котра жила в 1474–1533 роках, шанують у Римі як святу. Створюючи цей шедевр у 70 з гаком років, Берніні усвідомлював, що роки беруть своє і навряд чи він зможе зробити щось таке ж величне. Тому вклав у це замовлення кардинала Палуцці-Альбертоні увесь свій талант.
Фото en.wikipedia.org

Враховуючи, що Берніні із 17-ти років творив для ватиканської верхівки, може скластися враження щодо його належності до придворних архітекторів. Та це далеко не так. Його багато в чому скандальний спосіб життя (понівечення коханки, кримінальне переслідування нелюбого брата) погано поєднувався з постулатами офіційної церкви. Однак дар Лоренцо був настільки великий, що йому вибачали хибні людські вчинки, а кількість замовлень неухильно зростала. Одна з перших його значних скульптур – «Аполлон і Дафна», яку культурологи називають маніфестом барокової естетики. Тут ми знову насолоджуємося «мармуром у русі», адже Аполлон нібито наздогнав утікачку, але її кінцівки вже перетворюються на гілки та коріння, і це, здається, набагато ефектніше, ніж сучасна комп'ютерна графіка.
Фото artsy.net

Найкраща робота, за версією самого архітектора – «Скала Реджа». Цей парадний вхід до папської резиденції стиснутий між собором і стінами, а над ними височіє Сікстинська капела. Виконуючи своє останнє замовлення для Ватикану, Берніні здивував усіх, створивши перспективу і відчуття простору в невеликому приміщенні. За його словами, головним завданням було не порушити роботу Антоніо да Сангалло, який ще на початку XVI століття з'єднав Ватиканський палац із собором Святого Петра сходами, а відтворити цей елемент на місці дітища зодчого. Фото michelangelobuonarrotietornato.com

Головне фото enjourney.ru