Тиждень пройшов у відчайдушному очікуванні відпустки. Я натхненно тероризував GoogleMaps, то наближаючи, то віддаляючи заповітну крихту суші на тлі темно-синього океану. У зменшеному масштабі я бачив розкриту пащу голлівудського Чужого, якого нахабно дражнить мошка біля самих його ніздрів.
Прокрутка коліщатка миші перетворювала її в 16 гірських острівців, які античний Птолемей населив завжди радісними сатирами.
Через переліт в іншу півкулю з непоправною втратою п’яти годин життя я вже проходив торік. Тоді, перегорівши від безжального ритму столиці, я взяв курс на популярний нині Таїланд. Урбаністичне виснаження було швидко заліковане сіамським плацебо, та ось Земля зробила черговий оберт навколо Сонця, і я знову відчуваю творче безсилля. Тепер дубль два: я в Бангкоку, але надовго в тайських краях не затримаюся. Цього разу мій шлях лежить до В’єтнаму, а якщо говорити точніше , то в саму безодню тропічного океану.
«Кондао» було моїм паролем в країні Хо Ши Міна, моїм паспортом і квитком. Ще більше примружуючись, зачувши слов’янський акцент, в’єтнамці, які не зовсім визнають англійську, на лаконічно сформульовані питання все ж вказували мені потрібний напрямок. Не бажаючи довіряти своє життя авіалініям, я волів дістатися до архіпелагу як Наполеон до острова Святої Єлени – по воді. Що ж, 11 годин від Вунгтау до Кондао тяглися не так болісно, як попередній переліт. Ось уже вдалині видніється обліплена джунглями суша, а душа беззвучно дякує за те, що її знову побалували прекрасним. Фото insideasiatours.com
Спека, відсутність тіні та москіти анітрохи не отруювали ейфорії. Повертало на землю лише спілкування з аборигенами, які віддавали перевагу набору жестів перед головною міжнародною мовою. Якби не завбачливо виписана назва готелю з усіма потрібними рисками над літерами, довелося б відчути себе Робінзоном, який налагоджує контакт з П’ятницею.
У Кондао були ті, кого можна зустріти і прогулюючись узбережжям Бора-Бора, Балі, Маврикію. Ті ж трудяги офісів і бізнес-центрів, власники товстих гаманців і міцних партнерських зв’язків, які рятуються від міста. Але, на відміну від згаданих місць, у 200 кілометрах від столиці В’єтнаму – тиша, благодать і білі піщані пляжі, які аж ніяк не лисніють від численних туристів. Під водним дзеркалом проглядаються корали і мешканці дна морського. Заглянути до них можна тільки з чітким дотриманням дрес-коду у вигляді гідрокостюма і балона з киснем. Якщо пощастить, побачите, як виринає дюгонь – морська корова, винищена людиною до декількох десятків особин. А віддавши пару кровних співробітникам місцевого Національного парку, помилуєтеся зворушливим видовищем, як черепаха відкладає в піску нове потомство.Фото trailfinders.com
Я розсікав Кондао на орендованому мотоциклі, забувши про час. Злегка хмарне небо ласкаво пропливало над моєю головою, пропонуючи йти слідом за ним. Напевно, іншим разом, добре? Наступного року на моїй туристичній карті обов’язково з’явиться новий маркер. Дайте тільки насолодитися тим балансом цивілізації і природи, який я так люблю.
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках...
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
6 мільйонів років тому в далекій Монголії глибокий кратер згаслого вулкана поступово був вщерть заповнений водою, утворивши дивовижне озеро. Вода хвилювалася під поривами вітру та виблискувала під сонячними променями, наче коштовна прикраса, тож не дивно, що поряд з офіційною назвою Хубсугул з’явилася ще й більш поетична – Синя Перлина.
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Країна, де у древніх містах туристів більше, ніж у сучасних. Містична Центральноамериканська місцевість, відома як батьківщина цивілізації майя – Гватемала. Прогуляємося по одному з її стародавніх поселень, загубленому в непрохідних джунглях – Тікалі. Якщо уважно прислухатись, тут можна почути голос духів...
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
За сприяння Посольства Сирійсько-Арабської Республіки в Україні ми відвідали Дамаск і побували у незвичайному місці. Дивіться! Якщо Ви все ще думаєте, що улюбле багатьма - морозиво, можна приготувати тільки з молока або фруктового соку - то це не зовсім вірно. Дивіться відеоролик та дізнавайтесь з чого ще роблять "охолоджуїчі ласощі"!
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
Переїжджаючи до нової країни, люди найчастіше селяться поряд з такими ж емігрантами. Це досить зручно: недороге житло, роботу можна знайти прямо на місці, та й мову вчити не обов’язково – довкола всі свої. Так виникають національні гетто. Маленька Італія – один із найбільш мальовничих кварталів Нью-Йорка.
Ми продовжуємо нашу розповідь про найбільш захопливі національні заповідники Африки! Ось вам ще п’ять первозданних світових оаз, в котрих час ніби уповільнив свій біг, боячись потурбувати гармонію природи…
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом.
У пошуках ідеального пункту призначення можна користатися різними критеріями. Керуючись бажанням пізнати, як живуть люди, що випромінюють світло від насолоди, вирушайте в Коста-Рику. Ця країна – лідер за показником Всесвітнього індексу щастя (The Happy Planet Index).
Прага… Вона, романтична і декадансна, сумна і весела, піднесена і духовна, відбивається у помахах крил відгодованих чайок на Карловому мосту, в дзеркальних калюжах Влтави… Такої думки креативний копірайтер Маша Гольдман, котра якось провела там кілька днів.
Фото insideasiatours.com
Фото trailfinders.com
