RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Від величі до небуття: інки

Від величі до небуття: інки

Сьогодні жителі Перу відзначають День Пуно – неофіційної культурної столиці країни. Це місто нині веселиться і бенкетує. Пишні урочистості відбуваються тут на честь створення імперії інків. За місцевою легендою, їхні прабатьки – Манко Капак, а також його сестра і дружина Мама Окльо – вийшли з вод озера Тітікаки й поряд з ним заснували Пуно.

І все в інків було добре, допоки іспанці не почали завойовувати Південну Америку. Власне, закінчилася історія 1572 року. Саме тоді останнього правителя цього етносу, Тупака Амару, обезголовили.

Його поcлідовника - південноамериканського революціонера, який взяв його ім'я, Тупака Амару II 

(від народження - Хосе Габріель) увічнили на купюрі.

Однак були й інакші часи. У розквіт в імперії жило близько 15 мільйонів люду. І слово «прогрес» вони знали, як ніхто інший. Важко повірити, але тут уже будували дороги, зводили міста, приймали закони. Та, на жаль, усе кануло в Лету. Із приходом іспанських конкістадорів прекрасну державу було знищено. Парадоксально, що горезвісні просвітителі-європейці зіграли тут аж ніяк не гуманістичну роль.


Отже, поговорімо про головні досягнення інків.

Напевно, більшість з нас, чуючи назву етносу, у першу чергу бачать перед собою кровожерливих дикунів, що несуться, мов вихор, із купою амулетів. Як з'ясувалося недавно, ці уявлення більше стереотипні, а значить – не зовсім правильні. Учені університету в Нью-Хейвені провели цікаве дослідження. Проаналізувавши останки інків, вони дійшли висновку, що південноамериканська народність воювала не так уже й багато.

Каліцтва і рани на черепах і скелетах виявляли нечасто, середня цифра їх майже така сама, що і в мирний час. Адже оглянуті останки належать до періоду між 1000 і 1400 роками. У цей час імперія найбільше розширювалася, приєднуючи нові території. Виходить, інки завойовували дипломатією, а не кров'ю, як прийнято вважати! У зовнішній політиці величезна увага приділялася саме переговорам. Тільки у разі невдачі наставав час армійської звитяги.

Якщо порівнювати з інками європейські цивілізації, то найбільше подібностей можна знайти з Римською імперією. В обох державах будували водогони, вдосконалювали правову систему. Більше того, відомо також про випадки доставки спеціальним транспортом продуктів у важкодоступні місця! Що важливо, підкорюючи інші народи, інки не нав'язували свою релігію, демонструючи терпимість. 

Значно більше приділяли уваги торгівлі та економіці. В імперії було створено спеціальну систему документальної звітності «кіпу» , яка дозволяла максимально ефективно керувати країною в режимі реального часу.

Враховуючи, що не всі люди жили в містах, де водилися гроші, влада вигадала інший спосіб накопичення важливих ресурсів, так званий «міта». Принцип його полягав у тому, що кожен дорослий житель мав відпрацювати один місяць на рік на будівництві об'єктів державного призначення. Після цього людині було дозволено вже не платити податків.

Ще інки прославилися своїми досягненнями в культурі та медицині. Неймовірно, та лікарі тоді вміли проводити трепанацію черепа. У середньому в 90 випадках зі ста пацієнт виживав, і це в ХV столітті! Ясна річ, що анальгетиків і знеболювального не було й близько. Місцеві ескулапи використовували цілющі трави, переважно наркотичної дії.

Без сумніву, інки створили стільки всього, що не вистачить і книжки, щоб перелічити. Ми ж зупинилися на тих моментах, які підкреслюють значимість древньої цивілізації. І сьогодні, у день пам’яті інків, представники кожної держави можуть згадати своїх пращурів, адже і ми – нащадки могутніх і славних народів.

Вам це буде цікаво:
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
З небом «на ти»: найбільш високогірні міста світу
Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати? Відповідь – так, і сьогодні ми розкажемо про п’ять найцікавіших високогірних міст світу!
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Що вони їдять: Перу
Сьогодні Ія Зайцева ділиться своїми враженнями від перуанської кухні, котру по праву вважають однією з найбільш різноманітних і смачних у світі. Кажуть, що навіть в’їдливі дослідники з Книги рекордів Гіннеса збилися з рахунку, коли включали туди перуанську кухню як найбагатшу на страви.
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Озеро Тітікака та його острови: друга чакра Землі
Ми продовжуємо наш цикл оповідань і дорожніх нотаток Ії Зайцевої про Перу. Сьогодні вашій увазі пропонуємо матеріал, присвячений легендарному озеру Тітікака. Озеро Тітікака овіяне загадками і таємницями. Передусім дивує сам факт існування озера, та ще й рекордсмена, на висоті 3811 метрів. Воно – найбільш високогірне прісноводне і судноплавне озеро у світі.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Закрити
Outlook facebook page