RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1

Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1

Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!

До Японії льоту всього пара маленьких пляшечок віскі на двох і чотири рази поїсти. Пролітати над тайгою чудесно. Екраном біжить синя точка, націлюючись на Схід, а ти згадуєш уроки географії та уявляєш, яка краса зараз під ногами проноситься.

Аеропорт Наріта постав містом з майбутнього. Усе блимало і розмовляло, сигналило і переміщалось у просторі, повз проскакували електромобілі, спалахували величезні табло, усміхалися дівчата, походжаючи на височезних підборах. Натовп виніс мене на доріжку, та хитнулася і повезла в іншу реальність.

Наш автобус піднявся на четвертий рівень естакади, де снували потяги, петляючи між дахів хмарочосів. Там же мелькотіли зелені острівці з бонсай та акуратними кам'яними доріжками. Біля річки завмер інопланетний корабель, а десь внизу під ногами вирувало життя, пропахле смаженою куркою і рибою. Диснейленд, Аракава, Суміда... Я просто не могла не замилуватися цією дорогою. З її поворотами, нахилами, спусками і підйомами, або, як кажуть у Формулі-1, профілюванням. Я навіть забула про фотоапарат, який увесь цей час висів у мене на шиї. З'їхавши з експресвею, ми опинилися біля Імператорського палацу з його південно-західного боку, пронеслися найбільшою торговельною вулицею Токіо Гінзою і виїхали до центру мегаполіса. Навколо замерехтіли вивіски всесвітньо відомих японських компаній. Попереду виник сміттєвоз, і ... ми потрапили в пробку.

Висадили нас на невеликій площі й попросили до готелю пройтися пішки. Він виявився метрах у тридцяти. Вельми компактний, з підвалом та об'ємною ліпниною на фасаді будівлі.

Увійшовши до свого синглу, я завмерла. Кімната не більше шести квадратних метрів, полуторне ліжко, вузький стіл з маленьким телевізором, такий же мініхолодильник, електрочайник і невеликий запас меленої кави. А зайшовши в санвузол, я була вражена, як економно можна використовувати кожен сантиметр!
Душ після тривалого перельоту – це все, про що я мріяла! Побоюючись забризкати все довкола, я присіла і зрозуміла, що ширина ванни якраз рівна обсягу моїх стегон. Я лила на голову воду і думала ... про Лідію, жінку, яка везла нашу групу до Японії. Її ж бо сідниці рази в три-чотири ширші від моїх. Мені хотілося збагнути, як митиметься вона? Частково чи боком? Так і не знайшовши відповіді на своє питання, освіжившись, я надягла просторе блакитне кімоно, яке видавали всім постояльцям готелю, і визирнула у вікно. Тут на мене чекав ще один конфуз. На відстані витягнутої руки від мене було вікно сусіднього дому. Стало зрозуміло, чому по дорозі я помітила стільки матових шибок у будинках.Закипів чайник, і я увімкнула телевізор. З екрана на мене дивилися три молоді майже голі японки. Вони сиділи на підлозі досить просторої кімнати і щось жували. Мовчки і зосереджено. Між ними протискувався оператор, знімаючи дівчат у різних ракурсах, ще одна камера давала загальний план. Час од часу показували тарілку з вишнями. Мені стало цікаво, що ж буде далі. Одна з дівчат трохи нагнулася вперед і плюнула кісточкою від вишні. Треба визнати, плювок був влучним. Красуня поцілила з п'яти-шести метрів у порожню тарілку на протилежному боці кімнати. Телевізійники дали оплески. Мої роздуми про м'язисті язики японок перервав стукіт у двері. Це був наш гід. Навіщо він прийшов, та ще й без запрошення прослизнув до моєї кімнати, я втямила не одразу. Щось запитав про кондиціонер, будильник, плани групи на вечір. Потім зняв туфлі і сів на мою постіль. Стягнув шкарпетки, акуратно скрутив їх і сунув під ліжко. Розстебнув комір сорочки, поправив пасок на штанях, усміхнувся. Я стояла перед ним у кімоно на голе тіло і гарячково думала, чим його тріснути, але так, щоб не вбити. У двері постукали. Я мигцем кинулася на звук. Відчинила, навіть не питаючи, хто там. На порозі стояла перекладачка Варя. Дівчина прийшла перевірити, чи комфортно влаштувалася наша група в готелі. Серж, так назвав себе молодий японець, невдоволено пирхнув, узув туфлі на босі ноги, засунув шкарпетки в портфель і вийшов з номера. Як я потім дізналася, він по черзі навідався майже до всіх дівчат нашої групи, але ... ніхто не хотів кохати гостинного Сержа.

Увечері, прихопивши із собою паспорт і мапу Токіо, я вирішила прогулятися. Навпроти готелю лунав захоплений вереск. Крутилося величезне чортове колесо, котилися кабінки по «російських гірках», як тут їх називають. Пасажирів атракціону ну хіба тільки не скручували в баранячий ріг, пропускаючи через усі кола розважального «пекла». Квиток на таке задоволення коштував десять доларів. І хоча це було недешево, вирішила – треба! Я не верещала. Однак поспіхом згадувала, чи прописано в медичній страховці пункт про доправлення тіла на батьківщину. І якщо ні, то у скільки моїй родині обійдеться перевезення трупа в Україну. Я вже не розрізняла, де земля, а де небо, навіть якось розслабилася і подумала, що це не найгірший варіант померти, так би мовити, у розпал веселощів. Коли я ступила на тверду землю, помітила попереду себе дівчат, які ледь шкандибали. В однієї з них були мокрі до колін штани. Із розумінням усміхнувшись, я побрела до яскравих автоматів на розі вулиці. Страшенно хотілося випити. Бодай холодної кави.

Далі буде...

Вам це буде цікаво:
Болівія: розсипалася сіль до туристів...
Прогулятися небесами, живучи на Землі, виявляється, можливо. Досить вирушити на південь невеликої країни Болівії, в одну з найбільш незвичайних пустель світу – Уюні. Переглянувши знімки туристів, які побували тут, так і хочеться недовірливо запитати: «А це точно не фотошоп?»
Las Jornadas del Olivar y el Aceite: оливковий фестиваль у Баені
На карті Іспанії маленьке містечко Баена обведене у любителів оливок та оливкової олії червоним фломастером. Щороку з 9 до 11 листопада саме туди з’їжджаються гурмани з усього світу. Різноманітні заходи, екскурс в історію і величезна кількість усіляких смаколиків очікують на тих, хто ризикне розкусити кісточку диво-плоду.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Стукіт історії по голландській бруківці
Відрізки життя прийнято рахувати парами стоптаного взуття. Так чимчикуєш собі роками, відкриваючи нове та споглядаючи старовинне. І коли шкіряні черевики починають муляти ноги, то чомусь мимоволі згадуєш здоровенні дерев’яні шкарбани, випадково знайдені за пічкою у полтавської прабабці. То ніби привіт від самої пані Голландії. Бо хто ж не чув про голландські кломпи!
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Пам’ятки Зальцбурга: Тут народжуються генії
Тут народилися композитор Моцарт і поет Трекль, тут писав опери Гайдн і багато інших. Та лиш мала частина пам’яток Зальцбурга пов’язана з цими геніями. Місто з доволі невеликим населенням внесено завдяки своїм пам’ятним місцям у список Всесвітнього спадку ЮНЕСКО.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Живий танець. Полька
У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
На чортовім кружляли колесі…
Крім кількох східноєвропейських країн, круглий металевий атракціон більше ніде не називають «чортовим». Іменоване за прізвищем творця «колесо Ферріса» вперше відкрило панораму Чикаго з 80-метрової висоти 1893 року. Відтоді вертикальний круг з кабінками почав з'являтися мало не в кожному великому місті. OUTLOOK пропонує вам дізнатися про найбільш вражаючі його екземпляри.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
Ми там були: Батумі
Особисті враження від мандрівок ми публікуємо в рубриці «Ми там були». Сьогодні розміщуємо пост із соцмереж нашого головного редактора Дарії Карякіної, де вона ділиться враженнями про 5-денний відпочинок у грузинському Батумі. Ану ж і ви захочете відчути свої емоції від відвідування цього міста!
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Departure: Ямайка
Ямайці люблять ром, марихуану (те, що вона тут офіційно не легалізована, мало кого бентежить), Боба Марлі і... відвідувати церкви. Не проти вони завоювати і кілька олімпійських медалей, а також позмагатися за корони королев краси. Сьогодні знайомимося з особливостями серйозно-веселої Ямайки. Триоклірні аксесуари прикрашають кожного другого...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Закрити
Outlook facebook page