RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1

Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1

Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!

До Японії льоту всього пара маленьких пляшечок віскі на двох і чотири рази поїсти. Пролітати над тайгою чудесно. Екраном біжить синя точка, націлюючись на Схід, а ти згадуєш уроки географії та уявляєш, яка краса зараз під ногами проноситься.

Аеропорт Наріта постав містом з майбутнього. Усе блимало і розмовляло, сигналило і переміщалось у просторі, повз проскакували електромобілі, спалахували величезні табло, усміхалися дівчата, походжаючи на височезних підборах.

Натовп виніс мене на доріжку, та хитнулася і повезла в іншу реальність.tokyo-bay.2000x1325.jpgФото friendlyplanet.com

Наш автобус піднявся на четвертий рівень естакади, де снували потяги, петляючи між дахів хмарочосів.

Там же мелькотіли зелені острівці з бонсай та акуратними кам'яними доріжками. Біля річки завмер інопланетний корабель, а десь внизу під ногами вирувало життя, пропахле смаженою куркою і рибою. Диснейленд, Аракава, Суміда... Я просто не могла не замилуватися цією дорогою. З її поворотами, нахилами, спусками і підйомами, або, як кажуть у Формулі-1, профілюванням. Я навіть забула про фотоапарат, який увесь цей час висів у мене на шиї. З'їхавши з експресвею, ми опинилися біля Імператорського палацу з його південно-західного боку, пронеслися найбільшою торговельною вулицею Токіо Гінзою і виїхали до центру мегаполіса. Навколо замерехтіли вивіски всесвітньо відомих японських компаній. Попереду виник сміттєвоз, і ... ми потрапили в пробку.

Висадили нас на невеликій площі й попросили до готелю пройтися пішки... Він виявився метрах у тридцяти. Вельми компактний, з підвалом та об'ємною ліпниною на фасаді будівлі.shu-Japan-Tokyo-ShibuyaCrossing_666197917-1440x823-1.jpgФото worldtravelguide.net

Увійшовши до свого синглу, я завмерла. Кімната не більше шести квадратних метрів, полуторне ліжко, вузький стіл з маленьким телевізором, такий же мініхолодильник, електрочайник і невеликий запас меленої кави. А зайшовши в санвузол, я була вражена, як економно можна використовувати кожен сантиметр!

Душ після тривалого перельоту – це все, про що я мріяла! Побоюючись забризкати все довкола, я присіла і зрозуміла, що ширина ванни якраз рівна обсягу моїх стегон. Я лила на голову воду і думала ... про Лідію, жінку, яка везла нашу групу до Японії. Її ж бо сідниці рази в три-чотири ширші від моїх. Мені хотілося збагнути, як митиметься вона? Частково чи боком? Так і не знайшовши відповіді на своє питання, освіжившись, я надягла просторе блакитне кімоно, яке видавали всім постояльцям готелю, і визирнула у вікно. Тут на мене чекав ще один конфуз. На відстані витягнутої руки від мене було вікно сусіднього дому. Стало зрозуміло, чому по дорозі я помітила стільки матових шибок у будинках.iStock-1047662500.jpgФото istockphoto.com

Закипів чайник, і я увімкнула телевізор. З екрана на мене дивилися три молоді майже голі японки. Вони сиділи на підлозі досить просторої кімнати і щось жували. Мовчки і зосереджено. Між ними протискувався оператор, знімаючи дівчат у різних ракурсах, ще одна камера давала загальний план. Час од часу показували тарілку з вишнями. Мені стало цікаво, що ж буде далі. Одна з дівчат трохи нагнулася вперед і плюнула кісточкою від вишні. Треба визнати, плювок був влучним. Красуня поцілила з п'яти-шести метрів у порожню тарілку на протилежному боці кімнати. Телевізійники дали оплески. Мої роздуми про м'язисті язики японок перервав стукіт у двері. Це був наш гід. Навіщо він прийшов, та ще й без запрошення прослизнув до моєї кімнати, я втямила не одразу. Щось запитав про кондиціонер, будильник, плани групи на вечір. Потім зняв туфлі і сів на мою постіль. Стягнув шкарпетки, акуратно скрутив їх і сунув під ліжко. Розстебнув комір сорочки, поправив пасок на штанях, усміхнувся. Я стояла перед ним у кімоно на голе тіло і гарячково думала, чим його тріснути, але так, щоб не вбити. У двері постукали. Я мигцем кинулася на звук. Відчинила, навіть не питаючи, хто там. На порозі стояла перекладачка Варя. Дівчина прийшла перевірити, чи комфортно влаштувалася наша група в готелі. Серж, так назвав себе молодий японець, невдоволено пирхнув, узув туфлі на босі ноги, засунув шкарпетки в портфель і вийшов з номера. Як я потім дізналася, він по черзі навідався майже до всіх дівчат нашої групи, але ... ніхто не хотів кохати гостинного Сержа.kyu-furukawa-gardens-gallery.jpgФото live.traveldk.com

Увечері, прихопивши із собою паспорт і мапу Токіо, я вирішила прогулятися. Навпроти готелю лунав захоплений вереск. Крутилося величезне чортове колесо, котилися кабінки по «російських гірках», як тут їх називають. Пасажирів атракціону ну хіба тільки не скручували в баранячий ріг, пропускаючи через усі кола розважального «пекла». Квиток на таке задоволення коштував десять доларів. І хоча це було недешево, вирішила – треба! Я не верещала. Однак поспіхом згадувала, чи прописано в медичній страховці пункт про доправлення тіла на батьківщину. І якщо ні, то у скільки моїй родині обійдеться перевезення трупа в Україну. Я вже не розрізняла, де земля, а де небо, навіть якось розслабилася і подумала, що це не найгірший варіант померти, так би мовити, у розпал веселощів. Коли я ступила на тверду землю, помітила попереду себе дівчат, які ледь шкандибали. В однієї з них були мокрі до колін штани. Із розумінням усміхнувшись, я побрела до яскравих автоматів на розі вулиці. Страшенно хотілося випити. Бодай холодної кави.

Далі буде...

Головне фото the-earlybird.co

Вам это будет интересно:
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Пробере до кісток: найкращі фестивалі мистецтва з криги та снігу
Кригу і сніг з давніх-давен люди використовували для створення різних фігур та об'єктів, і лише в 60-х роках минулого століття ця майстерність оформилася в цілий напрям, ставши частиною ленд-арту! Найбільше зимових шедеврів створюють на спеціалізованих фестивалях, про які ми розповімо нашим читачам.
ВІДЕО. Віфлеєм: абсолютна святість
У це величне для всіх християн православного обряду свято хочему представити вам відео про святі місця Палестини, а саме про місто Віфлеєм.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
ВІДЕО: Ванільне, фісташкове... орхідейне
За сприяння Посольства Сирійсько-Арабської Республіки в Україні ми відвідали Дамаск і побували у незвичайному місці. Дивіться! Якщо Ви все ще думаєте, що улюбле багатьма - морозиво, можна приготувати тільки з молока або фруктового соку - то це не зовсім вірно. Дивіться відеоролик та дізнавайтесь з чого ще роблять "охолоджуїчі ласощі"!
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Піша прогулянка Аахеном
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Гетто світу: «Маленька Італія» Нью-Йорка
Переїжджаючи до нової країни, люди найчастіше селяться поряд з такими ж емігрантами. Це досить зручно: недороге житло, роботу можна знайти прямо на місці, та й мову вчити не обов’язково – довкола всі свої. Так виникають національні гетто. Маленька Італія – один із найбільш мальовничих кварталів Нью-Йорка.
Ця дика Африка… Частина 2
Ми продовжуємо нашу розповідь про найбільш захопливі національні заповідники Африки! Ось вам ще п’ять первозданних світових оаз, в котрих час ніби уповільнив свій біг, боячись потурбувати гармонію природи…
Вісім новопризначених послів вручили вірчі грамоти Президенту України
У четвер, 9 грудня, новопризначені Надзвичайні та Повноважні Посли Алжирської Народної Демократичної Республіки, Боснії і Герцеговини, Грузіїі, Домініканської Республіки, Нової Зеландії, Республіки Сенегал, Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка та Японії вручили вірчі грамоти Президенту України Володимиру Зеленському.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом.
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Закрыть
Outlook facebook page