На валізах: Олег Борщевський
Я відвідав 12 країн.
Це Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Австрія, Нідерланди, Бельгія, Франція, Англія, Іспанія, Італія, Туреччина.
Мені до вподоби змінювати картинку, тому що в Києві ми ходимо одними й тими ж місцями і перестаємо бачити ті красоти, котрі може помітити іноземець. Я мандрую, щоб відірватися від нашої реальності і побачити нові місця. Я люблю ходити пішки незнайомими красивими містами і фотографувати. Зазвичай я виїжджаю у поїздки із сім’єю, але доводилося поїздити світом і по роботі.
Так от з рідними ми спочатку поїздили за «стандартними туристичними маршрутами»: Барселона, Амстердам, Відень, Будапешт. Потім зрозуміли, що всі європейські міста плюс-мінус схожі одне на одне. У кожному, звісно, є своя архітектурна чи атмосферна фішка, але загалом вимальовується типове обличчя європейського міста. Це зроблений павутинкою центральний район, музеї – ну і що ще? Навіть Флоренцію я б назвав середньостатистичним містом Європи. Тому остання поїздка у нас була присвячена маловідомим красивим містечкам.
Перший мій закордон – Барселона.
Ми пробули там 10 днів, але тоді здавалося, що навіть цього замало. Ясна річ, Барселона справила на мене дуже сильне враження. Адже це було моє перше закордонне місто, на яке я захоплено дивився широко розплющеними очима туриста із зовсім іншої країни.
Фото sakhalife.ru
Барселона – це насправді моє перше кохання… Я б туди повертався, якби не було інших місць, котрі потрібно відвідати. Вона еклектична: у ній є готика, і мегахмарочоси, багато Гауді, багато від Пікассо. Там є і класика, а є і дуже незвична сучасна архітектура. Можна просто йти Барселоною і побачити неймовірну будівлю із швелерів – ось вам скульптура. Це місто постійно дивує: в різних районах різні відчуття. Наприклад, дуже старий район Ешампле особливий тим, що в ньому абсолютно всі квартали однакові зі скошеними кутами – красивий квадратно-гніздовий район. А це зроблено для того, щоб більше світла з’являлося на вулицях, адже кути перекривають сонячні промені. Але через це незручно ходити.
Ось таке її естетичне різноманіття дуже мене приваблює. Плюс там же ще й море неймовірне – немов завішане перламутром.
Трійка «must see places»
Мій улюблений об’єкт – Манарола. Я був тут двічі. Це гранично маленьке, але чарівно красиве місто, і тут так відчувається дух Італії… Будинки розміщені просто на пагорбах. Крихітні ресторанчики, котрих там насправді всього штук 5, пара закусочних і 4 магазини. Тут практично неможливо зняти квартиру, а всі готелі домашнього типу.
Фото telegraph.co.uk
Це місто на західному узбережжі – сонце сідає прямо в море і дарує неймовірний захід. Ти плаваєш, пірнаєш прямо зі скель, насолоджуєшся справжньою італійською атмосферою в камерному форматі. Мені здається, тут люди вміють насолоджуватися моментом, тому що немає жодної метушні.
Є відчуття, нібито ти перебуваєш в якомусь райському містечку, але у порівнянні з іншими містами Манарола не дуже доглянута. Либонь, через постійний потік туристів місцеві не встигають його утримувати в ідеальному стані. Воно таке – трохи пошарпане. Утім, вся Італія така – напівзруйнована. Манарола не має вигляд вихолощеної. Це таке безумне чарівне нашарування будиночків, вузьких сходів, що роздвоюються, і рослинності.
Другий об’єкт – Амстердам. Це хоч і банальне туристичне місто, але там присутній такий своєрідний молодіжний дух легкості. Це місто художників, танцюристів, що виконують на вулицях капоейру – загалом створюється класна атмосфера, я б сказав, молода. До того ж, як я зауважив, це найбільш продумане для велосипедистів місто. Беріть велосипед – і вирушайте подалі від центру. Окрім розпіарених пряникових будиночків, тут ще багато чого варто побачити: це шикарне велике місто. Квартали із хмарочосами, напівострівні райончики, в яких вікна і сходи невеликих таунхаузів виходять прямо до води… Це практично затоки-півострови.
Фото civitatis.com
І третій – це, звичайно ж, Барселона.
Я більше ніколи не поїду в…
Дуже дивне відчуття від Стамбула, тому що багато знайомих співали йому дифірамби. Відповідно, коли у вас стояло завдання зняти кліп зі східним колоритом, ми вирішили, що там його можна прекрасно вирішити. Але коли ми туди поїхали, у мене протягом трьох днів був шок: я взагалі не розумів, за що можна любити це місто. Дуже брудно, немає притомної архітектури, безпробудні пробки, бруд, жахлива їжа… Щоправда, днів через 6 я почав відчувати Стамбул, і він мені навіть сподобався.
Фото a1on.mk
А от моє найбільше розчарування – це Прага.
Моєю другою домівкою могла б стати…
Либонь, зупинився б на Барселоні. Дуже «творче» місто.
Пляжно-готельний відпочинок сподобався в Туреччині.
Ми відпочивали в турецьких готелях кілька разів, коли дитина була ще маленька. Спеціально підбирали місця, де дитині буде цікаво. Це ідеальний сімейний відпочинок.
Найбільш незвична страва…
Моя на цей час найбільш дивна страва – це кебаб у Стамбулі у вуличному рекомендованому друзями ресторанчику. Це тоненький шар м’яса у двошаровому товстому лаваші з майонезом, і більше жодних інгредієнтів – дуже несмачно. Наша київська шаурма – верх кулінарного мистецтва. Надя, моя дружина, подорожує багато по роботі, вона виділяє такі цікаві страви: морозиво з помідорів у Парижі і салат із квітами в Чехії.
Фото picfair.com
Найбільше мене здивував менталітет…
Про менталітет не відповім. Треба багато спілкуватися з місцевими, щоб добре дізнатися.
А далі я хочу у Перу, щоб подивитися на мегаліти.
Там є багато залишків давніх цивілізацій. Неможливо пояснити, яким чином люди це будували і з якою метою? Просто неможливо навіть зрозуміти технології, за якими можна обробити величезний камінь, вирізати в ньому рівні площини геометричних форм – якісь вікна, впадини, сходинки. Це все вирізано гладко, і, схоже, дуже давно. Археологи, котрі це вивчають, кажуть, що навіть зараз у людства немає таких технологій, котрі б дали змогу це зробити. Більше того, там є величезні кам’яні плато, на яких видно малюнки – так звані гліфи (черепаха, птахи тощо). Вони завдовжки в кілька кілометрів. Тобто яким чином можна було це намалювати, збагнути неможливо.
Дуже хочу в Мачу-Пікчу. Красиві гори, а в їхній глибині на одній із вершин – залишки кам’яного міста…
