На валізах: Антон Равицький

Моїм першим «закордоном» була Прага (Чехія). Причому передноворічна Прага, що цілком перетворилася на «сніговий шар», святкова прикраса. Дивовижне відчуття якоїсь казкової нереальності підтримував глінтвейн на різдвяних ярмарках. Вузькі мощені вулиці Старого міста, модернова краса сучасних кварталів, чарівність новорічних гірлянд…

Усе це стало фундаментом сімейної традиції – на початку грудня ми бодай на кілька днів вибираємося в європейські країни за духом свята, розслабленими усмішками, приємною метушнею у крамницях подарунків, теплом вогнищ і гарним настроєм. Після того, як я вже побував у 12 країнах, Чехія і вся Прага загалом займають особливе місце у моєму серці.

Фото static.tonkosti.ru

Трійка «mustseeplaces»

Три міста, котрі неодмінно слід відвідати… Це як обирати любиму дитину! Але гаразд: напевно, Стамбул, Венеція, Єрусалим. Але, можливо, я сам ще не бував у місцях, котрі вразять мене більше. Поки саме ці міста стали одкровенням і захватом. У них дихання історії, вони – гімн людині, її творчій силі, її вмінню залишати по собі прекрасний слід крізь віки.

Куди б ви більше ніколи не поїхали?

Поки немає такого місця. Це гра така: місто може від тебе «ховатися», але якщо ти постараєшся, то неодмінно відкриється його найкращий бік, особлива чарівність. І все тоді буде сприйматися інакше. Так що є міста, з котрими ми ще «не дограли».

Моїм другим домом могла б стати…

Польща, напевно. Люблю її і почуваюся там дуже комфортно. Беруть своє польське коріння, знання мови, хай навіть і далеко не ідеальне.

Мені близькі менталітет і культура, мені до вподоби ставлення поляків до ділових питань, уміння працювати.

Фото static.tonkosti.ru

Усім рекомендую пляжі…

Ось тут я зовсім не фахівець. Я практично не бував у країнах пляжного відпочинку, і не тягне. Я не фанат приморського «тюленінгу». Коли ми із сім’єю були на Тенерифе (на Канарських островах), на пляжі з’являлися разів зо три. А так – каталися по острову, лазили в гори, переглядали пам’ятки.

Фото planeta-best.ru

У якій країні найбільш незвична національна кухня?

Знаєте, чи то я легко пристосовуюсь, чи то ще не було країн, в яких би місцева кухня екстремально відрізнялася від української. Либонь, найбільш незвичною для мене була поки що кухня Ізраїлю. З іншого боку – це знайомі з дитинства страви одеської кухні, з іншого – традиції близькосхідної культури. І ось всі ці пряно-кислі соуси, маринади, соління робили смак їжі особливим. І ще там солодощі готують за зовсім іншою технологією, ніж прийнято у нас.

Найбільше мене здивував менталітет німців.

Ось, насправді. Я розумію, що це зручно і практично, що цьому варто повчитися, але ця поважна дисциплінована послідовність у всьому мене вразила! Вона була незвичною для мене як для людини, котра звикла до нашого впорядкованого хаосу побуту. Кафе і ресторани, що не працюють з 15 до 18, тому що обід був з 12 до 15, а тепер всі відвідувачі на роботі, а заклад прибирають до вечері. Ти турист, котрий не встиг? Шукай бістро! І таких от систематизуючих життя звичок у них – море. Дуже незвично.

Фото artfile.ru

Мрію побувати в країнах Південної Америки…

Хочу подивитися на сліди стародавніх цивілізацій, познайомитися з дивовижною природою, скуштувати їхню кухню. У дитинстві зачитувався історіями про дослідників Амазонки, так що романтика цього континенту манить. Сподіваюся, що зумію туди дістатися і повернутися, а не залишусь у племені мисливців за головами сушеним талісманом. А то були у моїх улюблених книгах дитинства і такі варіанти.