RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Знай наших: Сергій Полунін

Знай наших: Сергій Полунін

26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.

У квітні 2014 року західними інформагентствами пролетіла новина про зникнення всесвітньо відомого танцюриста. Ніщо не віщувало біди: Сергій Полунін старанно відвідував репетиції балету «Опівнічний експрес», де виконував роль молодого американця, який потрапив у в'язницю за ввезення наркотиків до країни. Два кілограми гашишу, виявлені в аеропорту, коштували студенту свободи, а Сергієві – репутації. За тиждень до прем'єри Полунін перестав відповідати на дзвінки і з'являтися на танцювальних «прогонах» у лондонському театрі «Колізей». Хореограф Пітер Шауфус намагався врятувати постановку від провалу, а глядачів – від розчарування з приводу відсутності улюбленого артиста балету. І заявив, що прототип головного героя, «реальний Біллі Хейс зараз у залі, а сценічний Хейс зник невідомо куди».

У 20-х числах квітня пропажу знайшли. Полунін з'явився на творчому вечорі Світлани Захарової у Большому театрі, а потім у Театрі Станіславського в балеті «Дон Кіхот».

Що змусило Полуніна відмовитися від участі в постановці «Колізею»? Подейкують, для нього неприйнятними були неоднозначні сцени в балеті, недоречні й вульгарні жарти. Журналісти, які відвідали прем'єру, відзначали, що в'язниця, де замкнули юнака, більше скидалася на кабаре, а сцени зґвалтування під смішки публіки нагадували невгамовний фарс. Не менш дивно в Лондоні, де особливо пишаються класичною музичною традицією, виглядає дискотечна музика, під яку танцюють засуджений з тюремником, а смуток головного героя відтіняє «рингтон» із творів Моцарта. До слова, разом з Полуніним з балету пішов Ігор Зеленський, зірка світової хореографії та художній керівник Музичного театру в Москві.

Це – не перша втеча Сергія Полуніна з театральних підмостків. Однак про все по черзі.

Фото: itsavogueworld.files.wordpress.com

Батьки віддали Сергія на балет у ранньому дитинстві в рідному місті Херсоні. Безкінечні репетиції без вихідних, переїзди з міста до міста –- 80% каторжної праці та 20% таланту вели Полуніна маршрутом Херсон–Київ–Лондон.

Спершу була дошкільна спортивна гімнастика. День Сергія-школяра починався удосвіта, до обіду він був на навчанні, потім до 18.00 – тренування. Увечері – дорога додому в інший кінець міста, уроки на наступний день і сон. Недоїдання, скрута і батьки, котрі з ніг збивалися, хапаючись за будь-яку можливість заробити зайву копійчину. У вісім років хлопчик переніс пневмонію на ногах. Коли стан погіршився, на місяць потрапив до лікарні, а вийшовши звідти, почув невтішне: одна легеня працювати не буде. Мати не змирилася з цим і знайшла цілителя, який пообіцяв «зняти пристріт». Дивовижно, але після сеансів рентгенівський знімок показав: хлопчина абсолютно здоровий.

Матеріали за темою: "ЗА ГОДИНУ ДО" балету

І тут із Сергієм сталося те, що називають: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Після перенесеної хвороби йому було складно займатися гімнастикою, тож спортивну школу довелося залишити. Однак наполегливий хлопець завжди діяв через подолання і вирішив вступати до Київського балетного училища. На іспиті Сергій станцював під вокал Лучано Паваротті, і його прийняли до навчального закладу.

Коли юному танцюристові виповнилося 13, його помітили професіонали з фонду Рудольфа Нурієва. Сергієва мати надіслала до фонду фотографії, їх запросили на співбесіду. Пізніше директор фонду Гейлен Сток розповідала: «Тільки-но я побачила, як він робить пліє, одразу ж збагнула: так, це щось». Фонд Нурієва оплатив навчання в Королівській балетній школі в Лондоні. Те, що відбувалось, нагадувало, за власним висловом Полуніна, казку про Гаррі Поттера. У 19 років юнак уже з успіхом танцював на сцені Ковент-Гарден.

Здавалося б, що ще потрібно молодому даруванню? Та кілька років тому Сергій заявив, що втомився від балету й пішов з трупи Королівського театру в Лондоні. Щоправда, тут він трохи злукавив: Полунін приїхав до Москви і продовжив кар'єру. Цим він трохи нагадує самого Рудольфа Нурієва, який колись заявив: «Я танцюю для власного задоволення. Якщо ви намагаєтеся дати задоволення кожному, це не оригінально».

Чому обдарований артист відмовився від західних лаврів? Гнітюче діяли на нього невеликі ролі кавалерів, стражів. Казка виявилася не надто феєричною: довелось зіткнутися і з дискримінацією щодо себе як іноземця, яким він все ж залишався на європейській сцені. Згодом пішли прем'єрні ролі в Королівському театрі, але відчуття «чогось не того» переслідувало Сергія. Театр-мрія відкривав тіньовий бік і дедалі більше нагадував рабство, де навіть шість годин на добу складно викроїти для себе. Фізично і психологічно вимотувала постійна зміна репертуару – не встиг відіграти одну роль, вчиш нову. Зрештою, Полунін зізнався: «Так, я втомився репетирувати і хочу жити, як нормальна людина». Бажання кинути виклик рутині переросло в незвичайне хобі. Сергій приохотився... до татуювань. На його тілі звилися в таємничий зміїний клубок імена Джеймса Діна і Джокера, в шкіру «в'їдається» вовча морда і хижий дзьоб двоголового орла, а стегна «пошматовані» тигрячими кігтями. Довершує інфернальну картину напис «I am not Human – I am not God – I am who I am».

Матеріали за темою: Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника

Аж от Полунін пішов з Ковент-Гарден. Жадана свобода не принесла щастя, а тут ще й закінчувалася робоча віза. Художні керівники, з якими було налагоджено добрі стосунки, обіцяли ролі та прем'єри, але нічого не робили. Розчарований, Сергій полишив Британію і подався до Санкт-Петербурга. Місяць пропрацював в Маринці, а потім його переманив до Москви Ігор Зеленський.

Фото: i.ytimg.com

Трупа Музичного театру ім. К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка, переговори про виступи в Маріїнському і Большому театрах – ось що Сергій Полунін вважає гідною заміною Ковент-Гарден.

Матеріали за темою: Історія бренду: Балет Сухішвілі: підкорені вершини маленької грузинської мрії

Нині 27-річний танцюрист займається не тільки балетом: телеконкурс на каналі «Культура», зйомки в рекламному ролику Dior Homme, фотосесія у проекті Брайана Адамса на підтримку Міжнародного благодійного фонду для людей зі слабким слухом, курси акторської майстерності в Голлівуді, та ще й Міккі Рурк запросив знятись у фільмі . І, схоже, тепер артист життям задоволений.

Головне фото: happy-man.ru

Вам это будет интересно:
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Вічна любов. Пам’ятники коханню в Україні
Скільки важить кохання і чи можна виміряти його обсяг? А чи має воно центр ваги і як поводиться у спеку та в снігову заметіль? Певна річ, кохання ефірне і радше нагадує шалених метеликів, що несамовито танцюють у животі. Однак люди, котрі особливо глибоко відчувають, навчилися «творити кохання» і передавати його сенс у камені, дереві, металі для інших.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
У Києві відкрилась виставка азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва
24 грудня за ініціативою та за підтримки Посольства Азербайджанської Республіки в Україні у Національному музеї Тараса Шевченка відкрилась виставка робіт відомого азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва. Серед гостей були присутні заступник міністра культури України Ростислав Карандеєв...
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Харківський Дипломатичний Клуб святкує першу річницю створення!
23 грудня у стінах Харківського Дипломатичного клубу пройшов новорічний Гала-вечір на честь річниці його створення. Учасниками заходу стали народні депутати, керівники структур міста й області та громадськх організацій, губернатори, почесні консули, керівники ВНЗ, та інші почесні гості.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Вісім новопризначених послів вручили вірчі грамоти Президенту України
У четвер, 9 грудня, новопризначені Надзвичайні та Повноважні Посли Алжирської Народної Демократичної Республіки, Боснії і Герцеговини, Грузіїі, Домініканської Республіки, Нової Зеландії, Республіки Сенегал, Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка та Японії вручили вірчі грамоти Президенту України Володимиру Зеленському.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів
Багато місць, відомих сьогодні на весь світ, було створено купкою ентузіастів без грошей і сторонньої допомоги. Ці люди жили ідеями і робили все, щоб втілити їх у реальність. Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here»
Онлайн-семінар від Міжнародного жіночого клубу Києва
1 грудня з 10:00 до 11:30 Міжнародний жіночий клуб Києва запрошує долучитись до онлайн-заходу на платформі Zoom на тему: «Як бути у часи невизначеності? Секрет вашого успіху»
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Музеї, що лікують
«Мені, будь ласка, еліксир від головного болю, настоянку на корені мандрагори, пігулки від серця і трохи морфіну…» – приблизно так зверталися до аптекарів пацієнти кілька століть тому. А ті готували різноманітні бовтанки і суміші у фармакологічних лабораторіях, які знаходилися прямо в сусідніх кімнатах.
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
"Made in Slovenia". Відкриття виставки сучасного словенського дизайну
З 5 по 15 листопада пройде виставка "The Future of Living" ("Майбутнє життя"), організована у співпраці Посольства Республіки Словенія в Україні з Центром креативності Республіки Словенія та Музеєм історії міста Києва.
Закрыть
Outlook facebook page