RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Розчарування туристів: від Франції до Македонії

Розчарування туристів: від Франції до Македонії

Ейфелева вежа, на думку Гі де Мопассана, – просто величезна залізна потвора в центрі Парижа. А романтична шекспірівська Венеція, подейкують, суцільний "смітник" з гострим смородом нечистот по всьому місту. Ми розізнали у бувалих тревелманів, які з ними траплялися розчарування в далеких подорожах.

Менеджер проектів Діма Сидоренко побував в 11 країнах. І хоч у його списку є не лише такі уславлені своїми туристичними пам’ятками держави, як Італія, Франція, Іспанія, та найбільше його розчарували Польща й Німеччина. Про останню кілька вражень.beggar_schuman.jpegФото euractiv.com

Німеччина – моє розчарування.Нібито ідеальний Євросоюз: закон, порядок, добробут, спокій і чистота. Але тут тебе спіткає те, що все занадто суворо й чітко. Це, звичайно, позитивний момент, але строгість Євросоюзу насправді може бути не такою бажаною, як нам здається. Особливо, коли ти хочеш взяти пляшку вина й посидіти де-небудь у парку з красивими краєвидом міста. Але це все дрібниці. А ось, коли ти приходиш у неділю в супермаркет, а він о 17.00 вже зачинений – невесело. І виявляється, що в Німеччині все закривають о 5 вечора. Музеї можуть не працювати в неділю і в суботу цілий день. І вечорами мені не було, чим зайнятися. Мене спіткало те, що за бажання о 21.00 щось випити, то це тільки клуби. А якщо ти не любитель клубного життя, голосної музики, горланити на вухо співрозмовнику? У підсумку – надія тільки на Макдональдс. Німеччина для мене – дуже нудна країна, там нудні люди, нудні бесіди, і після Другої світової війни більшість пам’яток нецікаві. Дрезден, Кельн, Гамбург – три міста, котрі цікаво подивитися. Але мені на кожне вистачить буквально кілька годин.

Менеджер проектів у громадській організації Альона Глазкова побувала в 24 країнах і навіть вважає себе тревел-залежною. Тому що дуже любить отримувати нові враження і досвід у подорожах, котрі дають їй натхнення і свіжі ідеї для звершень у житті.

– У подорожах більше розчарувань не від місця, а від людей, ситуації чи, власне, людського ставлення. Наприклад, коли водії автобуса у Парижі беруть з вас більше грошей, ніж із місцевих. Із розчарувань по містах перше, що спадає на думку – грузинське містечко Телаві і село Кварелі: там просто нічого робити, крім пити вино. У Телаві – радянська забудова і якийсь замок. Замок виявився шматком стіни. У Кварелі ми їхали з наміром потрапити на озера Лопота, а в реальності виявилося, що вони надзвичайно далеко від цього поселення. Загалом у цих краях, окрім як на завод вин з’їздити, більше нічого робити. У Тбілісі розчарувало озеро Лісі – мілке і тепле. Утім, це бодай якась можливість поплавати за +40. І ще одне грузинське розчарування – це Кобулеті. Там, крім моря, взагалі нічого немає.

Розчаруванням для мене стало ще й чеське містечко Острава – столиця Моравсько-Сілезького краю, промисловий центр. Очікували, що там багато історичних місць, як у Празі, але нічого такого. Не дуже сподобалася болгарська столиця Софія – там дуже брудно. Єреван, вірменська столиця, – місто максимум на 2 дні, нібито ти потрапив у 90-ті. Очікувала, що буде, як у Тбілісі, – старе місто і багато пам’яток, але ні. І ще одне розчарування – Мадрид. Не знаю, чому, але це не моє місто. Скажімо, в одному з музеїв, де в окремі дні – вільнийвхід, нас не впустили, тому що ми не громадяни ЄС. Мадрид для мене завеликий. І якийсь чи то «промисловий», чи нам не пощастило – там особливо довго робити нічого.

Читати більше: На валізах: Антон Равицький

Актриса і модель Lilian Levos побувала практично у всіх країнах Європи, а також у США, Китаї, Японії, Індонезії, на Сейшелах і в Кенії. Подорожі їй приносять нову енергію і відпочинок від українського менталітету. Тому в інших країнах дівчина любить підгледіти інший, відмінний від нашого спосіб життя і мислення. Уже досхочу надивившись пам’яток, зараз Lilianстарається зануритися в місцевий побут. Адже, відчувши життя країни зсередини, на думку дівчини, ти нібито прожив нове життя на додаток до свого, першого.main_1200.jpgФото theatlantic.com

– Я настільки вдячна людина, що не буду нарікати: на Гоа риба була не та. Звісно, десь їжа смачніша, десь цікавіша культура, десь яскравіша історія, десь більш благополучно, десь якісніший сервіс – все це зрозуміло і поза сумнівами. Але насправді подорожі – настільки класне заняття, що варто радіти будь-якій можливості побувати в іншій країні. якою тебе нагородить Бог. Гадаю, розчаровують найбільше ті варіанти мандрівок, для яких треба бронювати тур на 10 днів із проживанням в готелі на першій лінії. Ти розраховуєш на відмінний сервіс, їжу і шикарні пляжі. Приїжджаєш, і щось іде не так – звісно, розчаровуєшся. Оскільки таких подорожей у мене в житті ніколи не було (я не люблю лежати на одному місці і нічого не робити), погані готелі – для мене не проблема. Можу затриматися десь тільки на 1 – 2 дні, і якщо щось у сервісі буде не гаразд, не зверну увагу і поїду. Якщо ж говорити про країни і міста, найбільшим розчаруванням стала Венеція. Справа в тому, що для мене вона була великою мрією. Ось як багато хто мріє побувати у Парижі, я марила Венецією. Для мене це був взірець романтичного місця – красивого, казкового, найбільш незвичайного. Якось узимку я там побувала. Але мій ніс не дав змоги мені насолодитися цією красою, бо в цей час у місті стоїть дуже неприємний запах: усі ці канали жахливо-жахливо тхнуть. Де б ти не був, відчуваєш сморід. Мені весь час було дуже некомфортно: тільки ходила й думала – боже, який жах, як же тут живуть люди? У супроводі такого запаху тобі не хочеться гуляти цими милими вуличками – хочеться звідси якнайскоріше виїхати! Іще розчарував Китай. Я жила там три місяці – і це, мабуть, мій найбільш негативний досвід. Єдина країна, в котру я не хочу повертатися через менталітет людей, через «чистоту», через ставлення загалом до інших людей.

Музикант Ігор Сидоренко здебільшого на гастролях побував у 34 країнах. І з-поміж них є дуже екзотичні для українського туриста, наприклад, Македонія чи Боснія і Герцеговина.03ddf286087499add21128f13832b270.jpegФото people.onliner.by

Мабуть, у мене проблема з перенасиченням. Перші тури ти постійно в захваті, а потім всі міста стали зливатися в одну неподільну купу замків, хмарочосів, парків, готелів і кав’ярень. З-поміж всього цього потоку найбільшемене приємно вразила Південна Америка: я був у Чилі, Аргентині і Бразилії. У плані туризму кумедно, що все має цивілізований вигляд, як Іспанія чи Португалія, але просто посеред вулиці з пальми на пальму може стрибати мавпочка. Але там треба нашорошити вуха через високий рівень злочинності. Пам’ятаю, в Сан-Паулу у вихідні раннім вечором на вулиці творилось щось неймовірне! З’явилась якась дика школота, котра невпинно пила, кричала і випорожнялася на проїжджій частині. Серед цього всього штовхаються якісь хлопці, котрі намагаються продавати сувеніри і пиво – таке враження, нібито ти потрапив на страшний карнавал.

Дуже неприємно здивувала в Західній Європі особливість національних кухонь, що передбачає відсутність супів. Я вперше звернув увагу на це, коли був у місті Нанті. Це туристичний центр Бретані – самісінький захід Франції. Ми вже давно звикли, що в неділю в Європі все зачинено. Але якось у понеділок до смерті захотілося супу – і ми не змогли його знайти. При тому, що Нант розташований на березі моря, і за логікою речей тут мають бути бодай якісь рибні супи. За кілька годин ми обійшли весь туристичний центр. Кругом казали: супу немає. Зрештою у місцевих ми з’ясували, що у Франції суп знайти неможливо – його там просто немає. Серед інших гастрономічних розчарувань – найгіршу піцу і пасту у своєму житті я їв в Італії. У звичайних кафе подають просто жахливо приготовлені страви. І так, традиційний італійський менталітет передбачає, що там все зазвичай дуже погано організовано. Італія найбільше не виправдала очікувань – люди здебільшого тут ліниві, багато проблем із готелями, сервісом, поселенням.

Ейфелева вежа, до речі, просто велика залізяка – не розумію, в чому її принада. Сфотографуватися неможливо – довкола багато народу, багато торговців сумнівного вигляду, котрі продають сумнівної якості кулончики з Ейфелевою вежею. Ми бачили навіть бійку між ними за місце – дуже абсурдно.DSC_1077.jpgФото pristor.ru

Іспанія і Франція сильно розчарували незнанням англійської серед місцевих і небажанням нею спілкуватися. А ще тут на вулицях часто, не вважайте за кліше, здебільшого темношкірі хлопці підходять і пропонують якісь наркотики. Також розчаровує іспанський менталітет. Місцевий промоутер барвисто жалівся нам на те, що Іспанія дуже потерпає від Євросоюзу, що Німеччина тягне з них усі гроші. А потім приїжджаємо в Сан-Себастьян, а там з 12 до 16 по всьому місту мертва сієста: працює тільки один бар, господар якого – не іспанець. Тобто ви не працюєте половину робочого дня, а потім Німеччина винувата в тому, що ви бідні?

Часто граємо в Греції – там дуже приємні, добрі, емоційні люди. Але і їм знову ж таки всі винуваті, що в них країна бідна: мовляв, Євросоюз обкрадає. А ти йдеш по Афінах і бачиш цілі покинуті квартали з графіті, де пацюки бігають вулицями, а з населення – самі безхатьки і жебраки.

Часто розумієш країну на контрасті того, що ти бачив про неї по телевізору, і того, що про неї розповідають місцеві. Але ще більше з того, що не розповідають. Ось у Македонії люди теж дуже відкриті, але в країні банально немає грошей. І вона дуже добре розкривається на контрасті із Боснією і Герцеговиною. Ми виступали в Сараєві, котре нам дуже сподобалося – красиве місто, як і вся країна. Йому дісталося під час Балканської війни в 90-ті: Сараєво півтори тисячі днів перебувало під облогою. Але зараз там повний порядок. Можна побачити, наприклад, таку картину – сучасний хмарочос, а навпроти – стара будівля з дірами від куль. Її не реставрують спеціально, щоб люди пам’ятали своє минуле і не припустилися подібних помилок. Ми настільки прониклися цими переживаннями, що, коли їхали по Македонії, жахнулися її занепаду. Ромські дітки біжать за нашою машиною… Друге за величиною місто країни Куманово – в жахливому стані.

Брюссель дуже розчарував: трафік жахливий, ніде не припаркуватися, за правилами ніхто не їздить, всюди іммігранти, все якось дуже дорого. І ці легендарні бельгійські шоколад і вафлі для мене зовсім несмачні. Прямо ось скуштував – і негарно стало. Проблеми з диким трафіком, до речі, і в Лондоні, і в Мілані – у багатьох містах, від яких нібито очікуєш цивілізованості.3Bob-the-cat-.jpgФото Фото artslondonnews.com

Головне фото memepedia.ru

Вам это будет интересно:
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках...
Departure: Киргизстан
Киргизстан прозвали Швейцарією Середньої Азії. Гори, річки, водоспади, печери, перевали і зелені луки – нітрохи не поступаються за естетикою європейським. Тотальне освоєння території гостями держави тільки починається. І поряд зі стрімким будівництвом готелів, для проживання все ще пропонуються звичайні юрти, які підкреслюють тутешній природний і ментальний колорит.
Синя Перлина Монголії
6 мільйонів років тому в далекій Монголії глибокий кратер згаслого вулкана поступово був вщерть заповнений водою, утворивши дивовижне озеро. Вода хвилювалася під поривами вітру та виблискувала під сонячними променями, наче коштовна прикраса, тож не дивно, що поряд з офіційною назвою Хубсугул з’явилася ще й більш поетична – Синя Перлина.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Ісландія очима Софії Андрущенко
Ісландія – країна «льоду і полум’я», «тисячі рік і озер», незліченних водоспадів і гейзерів. Тут, як у казці, щоразу хочеться ущипнути себе і перевірити, чи ти спиш, чи все це існує насправді…
Гватемала: привіт від духів майя
Країна, де у древніх містах туристів більше, ніж у сучасних. Містична Центральноамериканська місцевість, відома як батьківщина цивілізації майя – Гватемала. Прогуляємося по одному з її стародавніх поселень, загубленому в непрохідних джунглях – Тікалі. Якщо уважно прислухатись, тут можна почути голос духів...
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
ВІДЕО. Віфлеєм: абсолютна святість
У це величне для всіх християн православного обряду свято хочему представити вам відео про святі місця Палестини, а саме про місто Віфлеєм.
ВІДЕО: Ванільне, фісташкове... орхідейне
За сприяння Посольства Сирійсько-Арабської Республіки в Україні ми відвідали Дамаск і побували у незвичайному місці. Дивіться! Якщо Ви все ще думаєте, що улюбле багатьма - морозиво, можна приготувати тільки з молока або фруктового соку - то це не зовсім вірно. Дивіться відеоролик та дізнавайтесь з чого ще роблять "охолоджуїчі ласощі"!
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Піша прогулянка Аахеном
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
Гетто світу: «Маленька Італія» Нью-Йорка
Переїжджаючи до нової країни, люди найчастіше селяться поряд з такими ж емігрантами. Це досить зручно: недороге житло, роботу можна знайти прямо на місці, та й мову вчити не обов’язково – довкола всі свої. Так виникають національні гетто. Маленька Італія – один із найбільш мальовничих кварталів Нью-Йорка.
Ця дика Африка… Частина 2
Ми продовжуємо нашу розповідь про найбільш захопливі національні заповідники Африки! Ось вам ще п’ять первозданних світових оаз, в котрих час ніби уповільнив свій біг, боячись потурбувати гармонію природи…
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом.
Коста-Рика: причини щастя
У пошуках ідеального пункту призначення можна користатися різними критеріями. Керуючись бажанням пізнати, як живуть люди, що випромінюють світло від насолоди, вирушайте в Коста-Рику. Ця країна – лідер за показником Всесвітнього індексу щастя (The Happy Planet Index).
Ми там були: Прага
Прага… Вона, романтична і декадансна, сумна і весела, піднесена і духовна, відбивається у помахах крил відгодованих чайок на Карловому мосту, в дзеркальних калюжах Влтави… Такої думки креативний копірайтер Маша Гольдман, котра якось провела там кілька днів.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
Закрыть
Outlook facebook page