СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Про традиції святкування в Австралії розповідає Надзвичайний та Повноважний Посол Австралії в Україні Мелісса О’Рурк
Святкування Різдва та Нового Року в Австралії та в Україні навіть не можна порівнювати. А все з однієї простої причини – у нас суцільне літо, тому кожен житель країни намагається провести час на свіжому повітрі. Міста конкурують одне з одним у оздобленні, декоруванні та кількості засвічених вогнів. Не відстають від них і місцеві, що заздалегідь прикрашають вогнями свої будинки та ялинку. Як правило вона з пластику, адже є занадто велика небезпека для пожежі, щоб мати справжню.
Сім'ї збираються разом 25 грудня на Різдво і обмінюються подарунками, приділяючи особливу увагу дітям. Вибір страв для різдвяного обіду сильно різниться. Деякі притримуються традиційних страв на столі, таких як індичка або шинка, інші вважають за краще приготувати щось на барбекю, свіжі морепродукти також дуже популярні. Австралійці часто святкують цей день на пляжі або в міському парку. Уявити українців, які святкують Різдво на пляжі важко, а австралійці з задоволенням можуть проплавати увесь день на Різдво. Пограти в крикет у дворі або поніжитися під сонцем з улюбленим напоєм. Особливо хочу відмітити, що для нас є важливим День подарунків (BoxingDay), що відзначають 26 грудня. Це також початок гонок на яхтах від Сіднею до Хобарта. Звичайно в ці дні люди “штурмують” магазини, бажаючи придбати товари зі спеціальними знижками до Дня подарунків.
Фото з сайту www.lecourrieraustralien.com
Передень Нового року - це час для феєрверків та вечірок. Кожне велике місто в Австралії опівночі салютує. Найяскравіше шоу проходить у Сіднеї. Слава про нього розповсюдилася далеко за межі Австралії. Тисячі людей збираються на узбережжі біля Сіднейського порту, аби разом насолодитися розмальованим у різні кольори нічним небом і стати свідками справді яскравого “танцю феєрверків”.
Про традиції святкування в Аргентині розповідає Марія Інес Мартінес де Пірес Диз, Аташе Посольства Аргентинської Республіки в Україні.
В Аргентині, другій за величиною країні Південної Америки, люди суворо дотримуються римсько-католицьких переконань. Аргентина має давню історію передачі цих традицій і звичаїв від покоління до покоління. Новорічні свята в країні передбачають пізній обід з близькими друзями і членами сім'ї. Ще одна важлива частина дійства – постріли петард. Є кілька інших популярних, відомих і цікавих правил, яких дотримується більшість людей в Аргентині. За однією з таких незвичайних традицій слід бігати по дому, тримаючи валізу в руках,і з вірою про те, що це забезпечить більше подорожей наступного року. Існує ще одна особливість – їсти квасолю на Новий рік. Аргентинці вірять, що це принесе успіх у кар’єрі або відкриє ворота для нової і кращої роботи. Без купання у приватних і громадських басейнах, річках і озерах теж у Новий рік – ніяк.
В Аргентині немає традиції загадувати бажання до Нового року. Оскільки більшість населення – католики, то, звичайно, у перші дні нового року вони вважають за краще йти до церкви, щоб молитися Богу за щастя, мир і процвітання.
Різдвяний сезон («La Navidad») в Аргентині позначений конкретними релігійними датами. Він починається 8 грудня на католицьке свято «Fiesta de la Virgen» (День Непорочного Зачаття). У різдвяний період в Аргентині дуже тепло. Цього дня родини виставляють вертеп, різдвяну ялинку, розводять вогні й прикрашають будинки. Різдво має міцний зв'язок з родиною та друзями. Діти розставляють чисті черевики під ялинку або біля ліжка, щоб знайти цукерки, фрукти й маленькі іграшки від Papá Noél вранці. У найбільш традиційних сім'ях Аргентини діти все ще залишають сіно і воду назовні для коней трьох мудреців, вважаючи, що їхній доброзичливий акт буде нагороджений одним із найкращих аргентинських подарунків – барвистим ліхтариком, що “освітлюватиме наступний рік La Navidad і Різдво в Аргентині”.
Аргентинські будинки в ці дні приваблюють ілюмінаціями, а також зеленими, золотими, червоними та білими квітами. Різдвяні ялинки прикрашають зазвичай 8 грудня. Штучні дерева в країні набагато більш поширені, ніж справжні. Сцена Різдва або «Песбере» – також важлива новорічнатрадиція в Аргентині. За святковий стіл усі збираються о 22:00 - 23:00. Часто його сервірують у саду або біля зони барбекю. Серед найпопулярніших страв смажена індичка, “viteltone” (слайси яловичини під кремовим соусом с тунцем та анчоусами) і багато різних видів сандвічів. Як десерт подають різдвяний солодкий хліб на кшталт кексів. 24 грудня опівночі звуки феєрверків можна почути звідусіль. Відкриття подарунків відбувається обов'язково до півночі. Якщо ви відвідуєте Аргентину під час Різдва, ви будете зачаровані красою запущених у нічне небо різнокольорових ліхтариків.
Про традиції святкування в Грузії розповідає дружина Посла Грузії в Україні пані Ірина Султанішвілі.
Новий рік у Грузії – одне з найважливіших свят, що супроводжується довгою сімейною вечерею, яку ми називаємо “Supra”. Часто кількість родичів сягає 20 осіб. Обов’язковий атрибут – красиво й ошатно прикрашене новорічне дерево. А Різдво – це суто релігійне свято в Грузії.Під час грузинського застілля обов’язково господиня має почастуватисациві, що виготовляється з індички і горіхового соусу, козинакі (це солодощі з лісових горіхів і меду) і чурчхелою з виноградного соку та горіхів.Новорічні свята – це час, коли кожен намагається відвідати якомога більше друзів і родичів або принаймні зателефонувати, щоб надіслати свої добрі побажання.
Молодь все частіше знаходить розважальні програми в ресторанах і нічних клубах, але здебільшого це все ж таки сімейне свято. І ми так само, як і в Україні, опівночі піднімаємо свої келихи шампанського. 1 січня перша особа, яка входить у будинок, називається Mekvle. Вважають, що саме цей гість принесе радість і щастя господарям і всьому дому. Тому Mekvle – дуже важлива персона для родини. Сім'ї іноді просять своїх родичів і друзів побути Mekvle в їхніх будинках. Що цікаво, якщо в сім'ї є дитина, то після півночі вона виходить з дому, а потім знову входить туди, тому малюк перетворюється на Меквле для своєї сім'ї.
Про традиції святкування в Індонезії розповідає Надзвичайний та Повноважний Посол Індонезії в Україні Юдді Кріснанді.
Джакарта – місто з найбільшими новорічними святкуваннями в Індонезії. Столиця, як правило, прикрашена барвистими вогнями на вулицях, будівлях, ресторанах, готелях до середини січня. Щороку влада Джакарти готує цікаві заходи в різних районах столиці, а найпомпезніші – в центрі міста. Вулиці вільні від автомобілів, просто неба відбуваються кулінарні фестивалі, ярмарки і вистави. В Індонезійському парку мініатюр в Новий рік організовують фольклорні розваги, виконують місцеву музику dangdut, відбуваються цілодобові лялькові шоу та феєрверки.
Індонезійці люблять робити подарунки напередодні Нового року, а християни - і напередодні Різдва. Серед найпоширеніших – батік і саронг. Важливість Різдва для християн в Індонезії пов’язана з народженням Ісуса Христа. Часто цю подію супроводжують виступи дитячих хорів. Різдвяний час використовують для того, щоб відвідати друзів і родичів і сходити до церкви.
Відомий екзотичний острів Балі приймає більше туристів під час різдвяних свят і напередодні Нового року. Як місцеві жителі, так і туристи насолоджуються вечіркою на пляжі Кута – найбільш велелюдному місці на Балі протягом цих свят. Щорічний новорічний фестиваль багатий традиційними індонезійськими іграми. Більшість християнських сіл на Балі розташовані на півдні острова, і до Різдва їхні жителі прикрашають усі дороги жовтими кокосовим листям. Така цікава традиція.
У регіоні Джок’якарта, на острові Ява, найпопулярнішими місцями для святкування Різдва є пляжі. Звісно, снігу тут не побачиш, а от різдвяний фестиваль серфінгу – будь ласка. Театр тіней теж запропонує чудові вистави на будь-який смак. На острові Флорес на Різдво представники народу манггараї проводять музичний конкурс гри на abamboo під назвою "ChristmasCage". Звук цього інструменту сповіщає радість від народження Христа, і його чутно навіть у селах, розташованих на великій відстані.
У регіоні Папуа після різдвяної меси святкування для місцевих жителів відбувається довкола “ритуалу Барапен”, що передбачаєприготування свинини на розпеченому камінні. Його нагрівають, не використовуючи сірники. Поки папуаські чоловіки копають яму, куди викладають гарячі камені, жінки готують овочі – солодку картоплю, шпинат, папороть, маніоку і папаю. Ритуал спільного приготування їжі Барапен – це вияв вдячності, єдності і любові одне до одного.
На острові Амбон існує церемонія “cucinegeri” (очищення нації), яка символізує очищення і звільнення від гріхів місцевого населення. Люди збираються у громаді, співають пісень і танцюють разом під звуки тифа (традиційного музичного інструменту). Святкування в цьому регіоні унікальне тим, що у переддень Різдва одночасно лунають корабельні сирени і б’ють церковні дзвони.
Народ тораджи святкує Різдво, проводячи фестиваль під назвою “LovelyDecember" з масовими танцями, приготуванням страв, барвистим карнавалом. Фестиваль закінчується процесією “Lettoan” – це парад свиней із символами, що представляють різні виміри людського життя. Ідеться про молитву і надію на краще майбутнє, про Сонце – джерело життя і про квітку Табанга – символ успіху.
Про традиції святкування в Іраку розповідає Надзвичайний та Повноважний Посол Іраку в Україні Бакір Ахмед Азіз.
Іракці щороку святкують Новий рік, який вважається державним вихідним днем у всіх міністерствах, університетах і школах. Як і в інших народів, новорічні івенти можуть влаштовувати у приватному порядку або в громадських місцях. Так, деякі іракські родини збираються у будинках друзів або родичів, а напередодні організовують усе необхідне, зокрема готують смачні страви національної кухні, східні й західні солодощі, різноманітні торти. Ресторани та розважальні заклади, як правило, організовують відповідну мистецьку програму. Популярно вирушати у новорічну подорож регіонами Іраку та за кордон.
З нагоди Нового року прийнято висловлювати одне одному побажання щастя, процвітання й успіху, виголошують молитви за здоров’я дітей та дорослих членів родини, за успішне навчання тощо. Бабусям і дідусям бажають довгих років життя і міцного здоров’я. Крім того, можуть презентувати певні суми грошей.
На деяких площах і в торгових центрах Багдада та інших іракських міст можна побачити сяючі новорічні ялинки, втім, не такі багаті й пишні, як у європейських країнах. З нагоди Нового року святковою ілюмінацією прикрашають головні автошляхи й адміністративні центри провінцій. Варто зазначити, що новорічні святкування не належать до споконвічних іракських традицій: вони були запозичені ззовні внаслідок взаємодії та контактів з культурами інших народів світу. Поряд із християнським літочисленням, на теренах Іраку використовують мусульманський місячний календар (хіджру). Однак це аж ніяк не заважає іракцям святкувати християнський Новий рік, навпаки – стає свідченням того, що за будь-якої нагоди жителі країни прагнуть виявити радість і доброзичливість до людей з різних куточків світу, незважаючи на їхню релігійну, національну, расову або мовну приналежність. Також це підтверджує, що іракська культура переймає позитивні риси інших культур, які несуть мир і спокій.
Протягом усієї своєї історії Ірак шанував права релігійних громад на проведення їхніх ритуалів. Зокрема, в рамках святкування дуже важливого для християн Іраку Різдва Христового здійснюються урочисті богослужіння в давніх і сучасних церквах і монастирях на всій території країни. З цієї нагоди християнам Іраку адресують свої вітання й теплі побажання Президент і Прем’єр-міністр, а також співвітчизники-мусульмани, які сотні літ проживають на одній землі у взаємоповазі, гармонії й партнерстві. Одним із основоположних принципів ісламу є позитивна відкритість до інших, а також вияв толерантності й розуміння інших.
Про традиції святкування в Узбекистані розповідає Надзвичайний та Повноважний Посол Узбекистану в Україні Алішер Абдуалієв.
Новий рік для жителів Узбекистану – одне з найулюбленіших і найочікуваніших свят. Як правило, всі чекають у чарівні святкові дні рясного снігопаду, що далеко не завжди трапляється в регіоні. Але якщо в Новий рік все навколо вкривається пухнастим снігом, вважайте, що свято вийшло справжнім: з ароматом хвої від живої ялини, пряним запахом холодцю, що вистояв на морозі, ліпленням сніговика і катанням на санях.
Новий рік в Узбекистані зустрічають двічі на рік. Спочатку за європейським стилем – 1 січня, а вдруге – 21 березня (Навруз). Обидва ці дні є вихідними. Новий рік 1 січня – це більш світське свято, яке відзначають з усіма відповідними атрибутами.
Як і в усьому світі, в Узбекистані є свій Дід Мороз – його звуть Корбобо («кор» у перекладі – «мороз», а «бобо» - «дід») і своя Снігуронька – її звуть Коркіз («кор» у перекладі – «сніг», «кіз» – «дівчина»). Замість оленів – ослик. Правда, рідко можна зустріти на вулицях міста Корбобо на ослику.
В Узбекистані прийнято на новорічний стіл ставити дуже багато фруктів. Крім традиційних національних страв обов'язково повинен бути кавун. Що більш стиглийі солодкий він, то благополучнішим буде Новий рік. Якщо ви маєте заповітне бажання, потрібно встигнути з'їсти 12 виноградинок, поки б'є годинник, і воно неодмінно здійсниться!
Обов'язково на столі із салатів – олів'є і норін (дрібно рублене і шинковане тісто з м'ясом), також печуть самсу. До настання Нового року в Узбекистані слід неодмінно відвідати близьких родичів, особливо літніх або малозабезпечених, побажати їм святкового настрою, вручити подарунки і поділитися з ними приготованими стравами. Жителі країни зустрічають Новий рік здебільшого вдома в колі сім'ї, де присутні всі її члени. Старший в родині з настанням Нового року читає сури зі священної книги Корану і бажає всім удачі і успіхів у новому році. У цей час молодь з благословення старших приєднується до своїх друзів і далі святкує поза домом.
Зазвичай у новорічну ніч дарують старшим одяг (сорочку, светр, шарфи, капці та ін.), а дітям – іграшки. У столиці на головній площі з'являється прикрашена кульками улюблениця всієї дітвори жива ялинка, що виблискує вогнями гірлянд. Молодь збирається тут, щоб у чарівну північ почути бій ташкентських курантів. На головній площі Ташкента, яка називається Мустакіллік (Незалежність), проходять народні гуляння: розіграші, танці різних народів, продають маски, ялинки і подарунки. У театрах в ці дні йдуть чудові святкові вистави, а кінотеатри, кафе, клуби і ресторани переповнені відвідувачами.
Наступного дня багато людей з друзями виїжджають в гірськолижну курортну зону під Ташкентом. Найпопулярніші місця – Чимган і Бельдерсай. Обидва розташовані на висоті 1500 м над рівнем моря в горах Південно-Західного Тянь-Шаню, всього у 80 км від Ташкента і в 4 км один від одного.
Проект OUTLOOK дякує нашим партнерам – посольствам за цікаві розповіді та бажає усім співробітникам дипломатичних місій, а також нашим читачам щасливих новорічних свят.
Головне фото www.zastavki.com
