RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  Під Південним Хрестом. Квінстаун

Під Південним Хрестом. Квінстаун

Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії.

Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.

Квінстаун – це щось на кшталт новозеландського Лас-Вегаса. У нього прагнуть потрапити всі новозеландці і провести там відпустку. Проте різниця між американським Вегасом і новозеландським Квінстауном, як між небом і землею. Саме місто відгонить якимось бунтарством, відчайдушністю, нескінченними веселощами. Увечері в його барах і ресторанах не проштовхнутися. До речі, не всюди продають міцні алкогольні напої. Але в деяких шинках Квінстауна дозволяють приносити свої. Про це повідомляють спеціальні таблички на вході барів і ресторанів. Найчастіше провести тут час прилітають австралійці чи гості з Азії – загалом понад мільйон мандрівників за рік. Утім, манить він і тих, хто любить природу, чистоту і спокій. Тут безліч парків, зручних фіордів, у яких плавають зграї дельфінів, а на їхніх берегах відпочивають морські котики, в центрі немало авторських музеїв, галерей, ошатних тихих вуличок.7027833-queenstown-new-zealand-wakatipu-lake-2.jpgФото ulietetelandresen.com

Місто розташоване на Південному острові Нової Зеландії в оточенні гір і озер. Тут багато дерев, гірських річок і дуже свіже повітря. У самому Квінстауні є два казино, кількасот ресторанів і дуже багато готелів на будь-який гаманець. Але найчастіше в це місто їдуть ті, кому до душі екстрим. Узимку тут катаються на гірських лижах, стрибають на мотузяних кріпленнях з прямовисних скель, скочуються на велосипедах по доволі крутих гірських стежках, ганяють наввипередки на човнах серед ущелин, забираються на скелі, стрибають з парашутом. Місцеві запевняють, що джампінг придумали тут.

А тим, хто не вірить, наполегливо радять стрибнути з висоти сорок три метри з гумою, прив’язаною до ніг. Таких місць у Новій Зеландії безліч, але перше офіційно відкрите і, значить, історичне, розташоване саме у Квінстауні. Після стрибка в невідомість місцеві радять поганяти на спеціальному човні по мілководдю. Така плоскодонка в сімсот кінських сил може пливти по водоймі завглибшки лише дванадцять сантиметрів. Вона дуже маневрена і легко йде на розворот. New-Zealand-Queenstown-Lake-Wakatipu-Paragliding-1440x1080.jpgФото encirclephotos.com

Захопливий краєвид міста відкривається з піка Боба. На нього мандрівників одна за одною піднімають гондоли найкрутішою дорогою у Південній півкулі. Спуститися з висоти можна, вже орендувавши велосипед. Ті ж, хто боїться випробовувати долю, у Квінстауні грають у гольф, вирушають на риболовлю, верхову їзду, у круїз по озеру, випробовують себе в ролі золотошукачів чи дегустують знамениті вина, надовго затримуючись у льохах міста. І все це на тлі казкових пейзажів, котрі, між іншим, відомі своїми гобітами. Адже саме в околицях Квінстауна знімали частину трилогії «Володар перснів».

Читайте також: На краю світу. 10 фактів про Нову Зеландію

Насправді це місто не велике. Тут немає хмарочосів, великих торгових центрів. До нього щільно прилягають виноградники і старовинні шахтарські селища. А деякі вулички нагадують вузькі сільські дороги. Колись на його місці було поселення маорі. Але до часу появи білих колоністів аборигени з якихось причин покинули ці місця. У середині дев’ятнадцятого століття ці землі облюбували вівчарі. Трохи згодом тут знайшли золото. Після цього чисельність поселення стала стрімко зростати. Збудований в англійському стилі, він позиціонує себе як туристичне місто, що більше пасує до літнього сезону. Адже більшість будинків не мають ізоляції і утеплення. І в холодну пору року в таких домах може бути доволі прохолодно і вогко.Фото static.tonkosti.ru

Майже всі, хто потрапляє у Квінстаун, намагаються з’їсти бургери, котрі продають тільки тут. Блогери всього світу називають їх найкращими, а гіди включають їхню дегустацію в туристичний маршрут. Їх готують і продають у невеличкій забігайлівці, котра так і називається Fergburger. Тут завжди стоять величезні черги. Складно сперечатися про смаки, утім, підприємливість господарів Fergburger викликає повагу. Адже виручка цієї харчевні становить майже двадцять мільйонів американських доларів на рік. Тут продають в середньому три бургери протягом хвилини ціною 10-15 доларів за один. На рік виходить один мільйон триста тисяч бюргерів. Після цих цифр важко їх не назвати найкращими. Як так вийшло? Дуже просто. У Квінстауні завжди було велелюдно, а поїсти ввечері складно. І тоді один місцевий житель вирішив відкрити невелику точку, де можна було б перекусити у будь-яку пору дня, не штовхаючись серед численних відвідувачів барів. Fergburger став працювати з восьмої до п’ятої ранку. Майже цілодобово. Дуже скоро це місце стало популярним серед веселих компаній, потім серед відвідувачів численних барів, стало традицією підкріплятися серед ночі ситним бюргером, щоб не розвезло остаточно, заодно і провітрюватися біля Fergburger.

Інколи на вулицях міста можна зустріти людей у костюмах племені маорі. Але частіше це артисти, котрі пропонують туристам подивитися на стародавні войовничі танці цього народу. У своїх вечірніх шоу вони навчають охочих ритуальним танцям, вітатися носами і пригощають традиційними для племені стравами.skyline-gondola-kiwi-haka-package.JPGФото backpackerdeals.com

Дуже пишаються всі без винятку жителі Квінстауна своїм парком ківі. Тільки тут у заповіднику проживають близько тридцяти видів цього птаха. Ківі вважають національним символом Нової Зеландії. Зовні він схожий на курку з довгим, як у чаплі, дзьобом. Новозеландці так люблять цього пернатого, що самі себе називають народом ківі. До речі, більшість місцевих наживо самого птаха не бачили. Він не живе в дикій природі, літати не вміє і веде нічний спосіб життя. Крила ківі майже атрофовані і мають розмір близько одного сантиметра при тому, що сам птах важить від трьох до п’яти кілограмів. Самка виношує одне величезне яйце вагою майже півкіло.NTT-Rainbow-Springs-Hero-DI-7627-RGB-Low-Res.jpgФото rainbowsprings.co.nz

Поруч із містом розбито Ботанічний сад з рідкісними рослинами. Деякі з них було посаджено першим мером Квінстауна. У саду можна кидати фрісбі і засмагати. На території Квінстауна є кілька пляжів, але вони дикі і не обладнані шезлонгами, ніхто не пропонує на них Маргариту чи гарячу кукурудзу. Однак у спекотні дні на них завжди багато молоді. Тут же влаштовують деякі з фестивалів.

Так вийшло, що Новий рік у Новій Зеландії святкують, коли все довкола пахне. А температура піднімається вище двадцяти градусів. Прикрашені гірляндами ялинки розміщують на зелених газонах, люди в цей часвдягають майки і короткі сукні. Новозеландці навіть твердять, що в ці святкові дні Південний Хрест над містом світить якось по-особливому, благословляючи такі славетні місця.

Головне фото pinterest.com

Вам это будет интересно:
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
ВІДЕО: Старенька Братислава
Не поділитися з нашими улюбленими читачами враженнями після відвідин Братислави OUTLOOK не може. Площа Братислави всього 368 квадратиних кілометри (для порівняння: Київ - 839 кілометрів квадратних), а до 1936 року між Віднем та Братиславою курсував трамвай, який сполучав два неймовірно чудових міста. Детальніше - дивіться у відео.
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт...
Гадамес: Квітучий оазис найвідомішої пустелі
П’ятдесятиградусна Сахара – одне з найвідоміших місць на планеті, більша частина якого абсолютно не придатна для життя. Утім, сьогодні ми вирушимо саме в її піски, щоб побачити неймовірне місто Гадамес, чиї жителі тисячоліттями виживають серед тутешньої спеки і надають усім, хто цього потребує, такий необхідний притулок.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Departure: Мальдіви
Подивитися на визначні пам’ятки країни, а не готелів, і наблизитися до життя мальдівців, а не сусідів по номеру, пропонує одна з найменших столиць – Мале. Перша асоціація, яка виникає при згадці Мальдів, – це щось блакитно-пасторальне. Морська гладь і невтомне сліпуче сонце, від якого хочеться закопатися в теплий розніжений пісок...
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія. Частина 2
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Британська глибинка: У пошуках таємниць Альбіону
Зелені схили, порослі вересовими кущами, безлюдні приміські дороги, вузькі вулички з маленькими котеджами і садами, що п’янять своїми пахощами, – здається, що британські сільця не підкоряються плинові часу. Немов завмерлі картини героїчного фентезі, всі вони мають свою історію і готові розповісти про великі битви, хоробрих воїнів і легендарні артефакти.
Країна, що вміє подобатися: Вірменія
Олена Расенко побувала у Вірменії і тепер готова поділитися з читачами самобутністю цієї чарівної країни, в якій дійсно хочеться залишитися.
Історія однієї вулиці: Шпігельгассе
Шпігельгассе, що у перекладі з німецької означає «Дзеркальна вулиця» чи «Дзеркальний провулок» – це зовсім не найбільша і не найголовніша вулиця в Цюриху. Навіть зовсім навпаки – вона феноменально коротка і вузька, але розташована в затишних куточках міста так, що навіть рідкісний турист зможе її відшукати.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Закрыть
Outlook facebook page