RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.

Технологію заварювання чаю корейці запозичили в Піднебесній, однак осмислення ритуалу чаювання близьке до японської школі дзен. Концентрація уваги на грі відтінків смаку та аромату розглядається як засіб занурення в медитацію, проте з точки зору корейця просвітлення, зосереджене в чашці чаю, не є самоцінністю, а підпорядковане практичним міркуванням. Старовинні трактати підкреслюють, що головне завдання чайної церемонії полягає в звільненні розуму правителя від впливу емоцій і суєтних думок перед ухваленням важливих політичних рішень. Попри те, що культура чаювання в Країні ранкової свіжості невіддільна від придворного церемоніалу, чайний етикет у Кореї набагато м'якшиші відомості про палацові чайні ритуали датовано 611 роком, коли в День поминання в дар духу імператора Суро були принесені коржі пресованого чаю. Пізніше вельможа на ім'я Кім Де Рен за велінням імператриці Сондок привіз із Китаю насіння елітних сортів чаю.Фото theculturetrip.com

Класичний звід правил дейре сформувався в ранні роки правління династії Чосон і був увічнений у трактаті «П'ять національних ритуалів». Для чаювання відводили окрему кімнату-табанг. У центрі приміщення ставили низький столик, за яким сідали на циновках учасники церемонії. Чайний майстер сідав обличчям на схід, а гості – на захід. Місце, звернене до південної сторони, призначалося для імператора, а якщо правитель був відсутній, циновку залишали вільною. Табанг має бути готовий до прийому відвідувачів будь-якої миті, тому сервіз після закінчення чаювання не прибирали зі столу, а тільки накривали темною тканиною.

Привітавши відвідувачів, майстер ставив на вогонь казанок з джерельною водою і займав гостей світською бесідою. Коли вода закипала, чайне листя обдавали окропом і викладали в глиняну миску, потім прогрівали чайник і чашки, а залишок води зливали в спеціальну чашу для охолодження до оптимальної температури. Наприклад, листя та бруньки, зібрані в квітні, заварюють за температури 60-65 °C, а чай пізнього врожаю – за 70-75 °C. Улітку, коли потрібно швидко остудити воду, використовують широкі пласкі чаші-катаде, а взимку для збереження тепла застосовують високі посудини спіралеподібної форми.

Дивіться також: Південна Корея: гастрономічні особливості

За ритуалом слід розливати чай у невеликі піали або чашки з кришечками, розраховані рівно на три ковтки. Перш ніж скуштувати чай, треба було оцінити колір та аромат напою, тримаючи піалу правою рукою і підтримуючи лівою за денце. За вченням те-до (шлях чаю), крапля настою зеленого чайного листа втілює всі смакові відчуття, доступні людині, подібно до того, як мить просвітлення вміщує нескінченність Всесвіту. Для отримання внутрішньої гармонії треба відчути всю симфонію букета в неухильній послідовності акордів – від кислого, гіркого і гострого до солоного, терпкого і солодкого. При цьому можна пригоститися барвисто оформленими солодощами – ласощі добирають з урахуванням смакових характеристик сорту.Фото pekoeandimp.com

Буддисти вірять, що при вживанні чаю відбувається підйом духовної енергії від нижчих чакр до вищих, тому після першого ковтка чашку потрібно затримати біля сонячного сплетення, після другого – на рівні середини тулуба, а після третього – коло грудей, дозволяючи цілющій енергетиці чаю увійти в резонанс з вібраціями тонких тіл та очистити свідомість від ілюзій.

Простий люд був далекий від філософських премудростей і насолоджувався чаєм інтуїтивно – як Будда на душу покладе. Клімат Кореї занадто суворий для примхливої рослини, тому плантатори винагороджували себе за нестабільні врожаї захмарною вартістю чайної сировини. Класичний зелений чай (нок-ча) бував на столі простолюдця тільки на великі свята, а в будні селяни заварювали чай з усього, що було напохваті. Ішли в хід плоди, квіти, коріння, мандаринова шкірка, соснові голки і навіть сушені гриби. І нині у корейських кафе чаєм зазвичай називають трав'яний відвар на кшталт напою з тутового листя (бонгніп-ча), пелюсток дикої хризантеми в меду (гуква-ча) або підсмажених зерен ячменю (бори-ча). До речі, корейський чай може містити невеликий відсоток алкоголю – в складі заварки нерідко буває м'якоть фруктів і ягід, що забродила.

Фатальний збіг термінів збору чайного листа і зернових зіграв з корейськими плантаторами злий жарт. Фермери надавали перевагу дорожчій культурі, і країна невдовзі опинилася на межі продовольчої катастрофи. У XVI столітті уряд був змушений заборонити вирощування чаю на території Корейського півострова. Тож про те, що самобутня чайна культура, витіснена в підпілля, поступово занепала, годі й казати.

Дивіться також: 12 облич Південної Кореї

Відродження мистецтва чайної церемонії в сучасній Кореї тісно пов'язане з визвольним рухом. Найбільший чайний майстер ХХ століття Хе Данг, який заснував Корейську асоціацію те-до, замолоду мав дружні стосунки з анархістами і брав участь у замаху на спадкоємця престолу. Утім, справжню революцію Хе Данг здійснив на ниві аграрних технологій, розробивши новий метод вирощування зеленого чаю паньяро, тим самим позбавивши Країну ранкової свіжості дефіциту чайної сировини.Фото visitdaegu2011.blogspot.nl

У наші дні справу Хе Данга продовжує Інститут розвитку Шляху чаю паньяро. На нове покоління чайних майстрів чекає величезна робота – вивести витончену культуру чаювання із затишних хіпстерських чайних у великий світ, не розгубивши ані краплини вишуканого смаку.

Головне фото mattchasblog.blogspot.de

Вам це буде цікаво:
Майстерклас з приготування вареників для Клубу дружин послів від проєкту OUTLOOK та кулінарного експерта Євгена Клопотенко
За ініціативи Клубу дружин послів “Ambassador’s Spouses Club” проєкт OUTLOOK організував кулінарний майстерклас з ліплення вареників від українського шеф-кухаря, співвласника ресторану “100 років тому вперед” Євгена Клопотенка.
Las Jornadas del Olivar y el Aceite: оливковий фестиваль у Баені
На карті Іспанії маленьке містечко Баена обведене у любителів оливок та оливкової олії червоним фломастером. Щороку з 9 до 11 листопада саме туди з’їжджаються гурмани з усього світу. Різноманітні заходи, екскурс в історію і величезна кількість усіляких смаколиків очікують на тих, хто ризикне розкусити кісточку диво-плоду.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Стукіт історії по голландській бруківці
Відрізки життя прийнято рахувати парами стоптаного взуття. Так чимчикуєш собі роками, відкриваючи нове та споглядаючи старовинне. І коли шкіряні черевики починають муляти ноги, то чомусь мимоволі згадуєш здоровенні дерев’яні шкарбани, випадково знайдені за пічкою у полтавської прабабці. То ніби привіт від самої пані Голландії. Бо хто ж не чув про голландські кломпи!
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Живий танець. Полька
У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Розкіш по-корейському: королівські палаци Сеула
Південнокорейський Сеул, у 20 столітті стрімко перетворившись зі старовинного міста бідної країни на процвітаючу столицю передової держави, однозначно заслуговує на повагу. Разом з тим пошани варті й муніципальні чиновники та патріоти, котрі зуміли в часи бурхливої індустріалізації зберегти багатющу спадщину минулого – королівські палаци династії Чосон.
Закрити
Outlook facebook page