RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.

Технологію заварювання чаю корейці запозичили в Піднебесній, однак осмислення ритуалу чаювання близьке до японської школі дзен. Концентрація уваги на грі відтінків смаку та аромату розглядається як засіб занурення в медитацію, проте з точки зору корейця просвітлення, зосереджене в чашці чаю, не є самоцінністю, а підпорядковане практичним міркуванням. Старовинні трактати підкреслюють, що головне завдання чайної церемонії полягає в звільненні розуму правителя від впливу емоцій і суєтних думок перед ухваленням важливих політичних рішень. Попри те, що культура чаювання в Країні ранкової свіжості невіддільна від придворного церемоніалу, чайний етикет у Кореї набагато м'якшиші відомості про палацові чайні ритуали датовано 611 роком, коли в День поминання в дар духу імператора Суро були принесені коржі пресованого чаю. Пізніше вельможа на ім'я Кім Де Рен за велінням імператриці Сондок привіз із Китаю насіння елітних сортів чаю.Фото theculturetrip.com

Класичний звід правил дейре сформувався в ранні роки правління династії Чосон і був увічнений у трактаті «П'ять національних ритуалів». Для чаювання відводили окрему кімнату-табанг. У центрі приміщення ставили низький столик, за яким сідали на циновках учасники церемонії. Чайний майстер сідав обличчям на схід, а гості – на захід. Місце, звернене до південної сторони, призначалося для імператора, а якщо правитель був відсутній, циновку залишали вільною. Табанг має бути готовий до прийому відвідувачів будь-якої миті, тому сервіз після закінчення чаювання не прибирали зі столу, а тільки накривали темною тканиною.

Привітавши відвідувачів, майстер ставив на вогонь казанок з джерельною водою і займав гостей світською бесідою. Коли вода закипала, чайне листя обдавали окропом і викладали в глиняну миску, потім прогрівали чайник і чашки, а залишок води зливали в спеціальну чашу для охолодження до оптимальної температури. Наприклад, листя та бруньки, зібрані в квітні, заварюють за температури 60-65 °C, а чай пізнього врожаю – за 70-75 °C. Улітку, коли потрібно швидко остудити воду, використовують широкі пласкі чаші-катаде, а взимку для збереження тепла застосовують високі посудини спіралеподібної форми.

Дивіться також: Південна Корея: гастрономічні особливості

За ритуалом слід розливати чай у невеликі піали або чашки з кришечками, розраховані рівно на три ковтки. Перш ніж скуштувати чай, треба було оцінити колір та аромат напою, тримаючи піалу правою рукою і підтримуючи лівою за денце. За вченням те-до (шлях чаю), крапля настою зеленого чайного листа втілює всі смакові відчуття, доступні людині, подібно до того, як мить просвітлення вміщує нескінченність Всесвіту. Для отримання внутрішньої гармонії треба відчути всю симфонію букета в неухильній послідовності акордів – від кислого, гіркого і гострого до солоного, терпкого і солодкого. При цьому можна пригоститися барвисто оформленими солодощами – ласощі добирають з урахуванням смакових характеристик сорту.Фото pekoeandimp.com

Буддисти вірять, що при вживанні чаю відбувається підйом духовної енергії від нижчих чакр до вищих, тому після першого ковтка чашку потрібно затримати біля сонячного сплетення, після другого – на рівні середини тулуба, а після третього – коло грудей, дозволяючи цілющій енергетиці чаю увійти в резонанс з вібраціями тонких тіл та очистити свідомість від ілюзій.

Простий люд був далекий від філософських премудростей і насолоджувався чаєм інтуїтивно – як Будда на душу покладе. Клімат Кореї занадто суворий для примхливої рослини, тому плантатори винагороджували себе за нестабільні врожаї захмарною вартістю чайної сировини. Класичний зелений чай (нок-ча) бував на столі простолюдця тільки на великі свята, а в будні селяни заварювали чай з усього, що було напохваті. Ішли в хід плоди, квіти, коріння, мандаринова шкірка, соснові голки і навіть сушені гриби. І нині у корейських кафе чаєм зазвичай називають трав'яний відвар на кшталт напою з тутового листя (бонгніп-ча), пелюсток дикої хризантеми в меду (гуква-ча) або підсмажених зерен ячменю (бори-ча). До речі, корейський чай може містити невеликий відсоток алкоголю – в складі заварки нерідко буває м'якоть фруктів і ягід, що забродила.

Фатальний збіг термінів збору чайного листа і зернових зіграв з корейськими плантаторами злий жарт. Фермери надавали перевагу дорожчій культурі, і країна невдовзі опинилася на межі продовольчої катастрофи. У XVI столітті уряд був змушений заборонити вирощування чаю на території Корейського півострова. Тож про те, що самобутня чайна культура, витіснена в підпілля, поступово занепала, годі й казати.

Дивіться також: 12 облич Південної Кореї

Відродження мистецтва чайної церемонії в сучасній Кореї тісно пов'язане з визвольним рухом. Найбільший чайний майстер ХХ століття Хе Данг, який заснував Корейську асоціацію те-до, замолоду мав дружні стосунки з анархістами і брав участь у замаху на спадкоємця престолу. Утім, справжню революцію Хе Данг здійснив на ниві аграрних технологій, розробивши новий метод вирощування зеленого чаю паньяро, тим самим позбавивши Країну ранкової свіжості дефіциту чайної сировини.Фото visitdaegu2011.blogspot.nl

У наші дні справу Хе Данга продовжує Інститут розвитку Шляху чаю паньяро. На нове покоління чайних майстрів чекає величезна робота – вивести витончену культуру чаювання із затишних хіпстерських чайних у великий світ, не розгубивши ані краплини вишуканого смаку.

Головне фото mattchasblog.blogspot.de

Вам это будет интересно:
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Сеулі
Людям, котрі полюбляють усе яскраве та блискуче, буде важко в Сеулі. Якщо ви звикли до того, що ваші очі розбігаються у звичайних крамничках, то, повірте, в південнокорейській столиці у вас запаморочиться голова від побаченого розмаїття. Та якщо у вашому гаманці обмаль грошей, будьте виважені і витратьте їх на найцікавіше.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
Калаші: дивовижний народ в горах Пакистану
Переглядаючи «Дискавері» або інші науково-популярні телепрограми, здається, що нашу планету вже давно досліджено і вивчено вздовж і впоперек. Але деякі феномени, які трапляються в житті, буквально ошелешують. Як, приміром, той факт, що в горах Гіндукушу в оточенні ісламських держав уже кілька тисячоліть ізольовано живе загадковий білявий народ калаші...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Південна Корея: гастрономічні особливості
Дуже гостро, дуже тонко, дуже смачно і дуже міцно – так стисло можна охарактеризувати національну корейську кухню і культуру місцевого алкогольного споживання. Київський спеціаліст-аналітик Анар Рахметов жив і працював у Південній Кореї кілька років, тому зміг розказати про тонкощі національної гастрономії.
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Туркменістану в Україні
Продовжуємо розповідати про традиції святкування Міжнародного дня NOWRUZ, який покликаний зміцнити відносини між державами і популяризувати історико-культурні традиції народів. І з цим нам допомагає Надзвичайний і Повноважний Посол Туркменістану в Україні Й.В.Тойли Атаєв.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Ірану в Україні
19 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено Резолюцію «Міжнародний день NOWRUZ». Відповідно до неї Генеральна Асамблея ООН закликає держави-члени «докладати зусиль для підвищення рівня інформованості щодо NOWRUZ та організовувати щорічні заходи до цього свята». Тому сьогодні OUTLOOK про традиції святкування NOWRUZ...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Закрыть
Outlook facebook page