RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї

Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.

Технологію заварювання чаю корейці запозичили в Піднебесній, однак осмислення ритуалу чаювання близьке до японської школі дзен. Концентрація уваги на грі відтінків смаку та аромату розглядається як засіб занурення в медитацію, проте з точки зору корейця просвітлення, зосереджене в чашці чаю, не є самоцінністю, а підпорядковане практичним міркуванням. Старовинні трактати підкреслюють, що головне завдання чайної церемонії полягає в звільненні розуму правителя від впливу емоцій і суєтних думок перед ухваленням важливих політичних рішень. Попри те, що культура чаювання в Країні ранкової свіжості невіддільна від придворного церемоніалу, чайний етикет у Кореї набагато м'якшиші відомості про палацові чайні ритуали датовано 611 роком, коли в День поминання в дар духу імператора Суро були принесені коржі пресованого чаю. Пізніше вельможа на ім'я Кім Де Рен за велінням імператриці Сондок привіз із Китаю насіння елітних сортів чаю.Фото theculturetrip.com

Класичний звід правил дейре сформувався в ранні роки правління династії Чосон і був увічнений у трактаті «П'ять національних ритуалів». Для чаювання відводили окрему кімнату-табанг. У центрі приміщення ставили низький столик, за яким сідали на циновках учасники церемонії. Чайний майстер сідав обличчям на схід, а гості – на захід. Місце, звернене до південної сторони, призначалося для імператора, а якщо правитель був відсутній, циновку залишали вільною. Табанг має бути готовий до прийому відвідувачів будь-якої миті, тому сервіз після закінчення чаювання не прибирали зі столу, а тільки накривали темною тканиною.

Привітавши відвідувачів, майстер ставив на вогонь казанок з джерельною водою і займав гостей світською бесідою. Коли вода закипала, чайне листя обдавали окропом і викладали в глиняну миску, потім прогрівали чайник і чашки, а залишок води зливали в спеціальну чашу для охолодження до оптимальної температури. Наприклад, листя та бруньки, зібрані в квітні, заварюють за температури 60-65 °C, а чай пізнього врожаю – за 70-75 °C. Улітку, коли потрібно швидко остудити воду, використовують широкі пласкі чаші-катаде, а взимку для збереження тепла застосовують високі посудини спіралеподібної форми.

Дивіться також: Південна Корея: гастрономічні особливості

За ритуалом слід розливати чай у невеликі піали або чашки з кришечками, розраховані рівно на три ковтки. Перш ніж скуштувати чай, треба було оцінити колір та аромат напою, тримаючи піалу правою рукою і підтримуючи лівою за денце. За вченням те-до (шлях чаю), крапля настою зеленого чайного листа втілює всі смакові відчуття, доступні людині, подібно до того, як мить просвітлення вміщує нескінченність Всесвіту. Для отримання внутрішньої гармонії треба відчути всю симфонію букета в неухильній послідовності акордів – від кислого, гіркого і гострого до солоного, терпкого і солодкого. При цьому можна пригоститися барвисто оформленими солодощами – ласощі добирають з урахуванням смакових характеристик сорту.Фото pekoeandimp.com

Буддисти вірять, що при вживанні чаю відбувається підйом духовної енергії від нижчих чакр до вищих, тому після першого ковтка чашку потрібно затримати біля сонячного сплетення, після другого – на рівні середини тулуба, а після третього – коло грудей, дозволяючи цілющій енергетиці чаю увійти в резонанс з вібраціями тонких тіл та очистити свідомість від ілюзій.

Простий люд був далекий від філософських премудростей і насолоджувався чаєм інтуїтивно – як Будда на душу покладе. Клімат Кореї занадто суворий для примхливої рослини, тому плантатори винагороджували себе за нестабільні врожаї захмарною вартістю чайної сировини. Класичний зелений чай (нок-ча) бував на столі простолюдця тільки на великі свята, а в будні селяни заварювали чай з усього, що було напохваті. Ішли в хід плоди, квіти, коріння, мандаринова шкірка, соснові голки і навіть сушені гриби. І нині у корейських кафе чаєм зазвичай називають трав'яний відвар на кшталт напою з тутового листя (бонгніп-ча), пелюсток дикої хризантеми в меду (гуква-ча) або підсмажених зерен ячменю (бори-ча). До речі, корейський чай може містити невеликий відсоток алкоголю – в складі заварки нерідко буває м'якоть фруктів і ягід, що забродила.

Фатальний збіг термінів збору чайного листа і зернових зіграв з корейськими плантаторами злий жарт. Фермери надавали перевагу дорожчій культурі, і країна невдовзі опинилася на межі продовольчої катастрофи. У XVI столітті уряд був змушений заборонити вирощування чаю на території Корейського півострова. Тож про те, що самобутня чайна культура, витіснена в підпілля, поступово занепала, годі й казати.

Дивіться також: 12 облич Південної Кореї

Відродження мистецтва чайної церемонії в сучасній Кореї тісно пов'язане з визвольним рухом. Найбільший чайний майстер ХХ століття Хе Данг, який заснував Корейську асоціацію те-до, замолоду мав дружні стосунки з анархістами і брав участь у замаху на спадкоємця престолу. Утім, справжню революцію Хе Данг здійснив на ниві аграрних технологій, розробивши новий метод вирощування зеленого чаю паньяро, тим самим позбавивши Країну ранкової свіжості дефіциту чайної сировини.Фото visitdaegu2011.blogspot.nl

У наші дні справу Хе Данга продовжує Інститут розвитку Шляху чаю паньяро. На нове покоління чайних майстрів чекає величезна робота – вивести витончену культуру чаювання із затишних хіпстерських чайних у великий світ, не розгубивши ані краплини вишуканого смаку.

Головне фото mattchasblog.blogspot.de

Вам это будет интересно:
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Гаїті - країна контрастів
Держава контрастів, де пляжі схожі на райські сади, а міста і села нагадують звалища. Де понад 80% населення – віруючі католики, які паралельно практикують кривавий культ вуду. Де уживаються абсолютна бідність, з одного боку, і неймовірна розкіш – з іншого. Поїздка на Гаїті змусить вас відчути себе в своєрідному «королівстві кривих дзеркал», де Олею і Яло можна побути одночасно...
Баски: між Францією та Іспанією
Буваючи в Іспанії, мабуть, кожен турист бодай раз чув про бажання жителів успішної Барселони і сусідніх із нею міст проголосити незалежність. Ця тема час від часу спливає і у міжнародних новинах, перетягуючи на себе загальну увагу і затьмарюючи собою історію басків – ще одного особливого народу на Піренеях.
Гетто світу: Маре - Париж по-еврейські
Свіжі і хрумкі піти, намолені синагоги, кошерні ресторани і милі люди з пейсами і добрими очами – щоб побачити все це не конче летіти до Ізраїлю. Досить просто зазирнути у паризький квартал Маре, розповідь про який і продовжує нашу рубрику про національні гетто.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Сеулі
Людям, котрі полюбляють усе яскраве та блискуче, буде важко в Сеулі. Якщо ви звикли до того, що ваші очі розбігаються у звичайних крамничках, то, повірте, в південнокорейській столиці у вас запаморочиться голова від побаченого розмаїття. Та якщо у вашому гаманці обмаль грошей, будьте виважені і витратьте їх на найцікавіше.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Священні тварини інків
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
Diplomatic Greetings від проєкту OUTLOOK та ГДІП. Почесні учасники Посли Республіки Корея та ПАР
20 лютого відбувся черговий захід в рамках проекту DIPLOMATIC GREETINGS. Учасниками стали студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З молоддю цього разу зустрічалися...
Гульнути в... Пакистані!
OUTLOOK вивчив найяскравіші пакистанські свята. Не даремно ж кажуть: як народ гуляє, так він і живе. Дивовижна гра історії. Пакистан на політичній карті світу з’явився порівняно недавно, але назвати цю державу «молодою» язик не повертається.
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Тут пахне Різдвом
Різдво – одне з найкрасивіших і улюблених свят в Європі й готуються до нього задовго і ґрунтовно! Різдвяні базари, вкриті яскравими гірляндами, новорічними іграшками і блискучою мішурою створюють святкову атмосферу урочистості. Цією вражаючою красою пощастило помилуватися фотографу Роману Маткову, і сьогодні через фото-добірку він ділиться передсвятковим настроєм з читачами OUTLOOK!
Новий рік по-своєму. Традиції святкування в різних країнах світу
У переддень святкової лихоманки ми взяли сани, запрягли туди оленів і пробігли планетою, щоб дізнатися, як саме той чи інший народ зустрічає Новий рік! Наприклад, італійці відзначають свято у ніч проти першого січня. Відомі своїм темпераментом і емоційністю, здається, вони по-іншому просто не вміють жити...
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Закрыть
Outlook facebook page