RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу

Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу

Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.

«Ніхонгамі» у перекладі з мови оригіналу означає «японське волосся». У найширшому розумінні це поняття має на увазі всі національні зачіски в Японії, як жіночі, так і чоловічі. Та найчастіше термін все-таки означає укладення жіночої половини, котрі зародилися в країні у період Адзуті-Момояма (1568-1603) і закінчили своє формування за доби Едо (1603-1868).Фото animacity.ru

Японці свято оберігають свою культуру, тому з-поміж інших шанують і традиції, а деяким представникам нації вони досі прописані законом. Ніхонгамі носять майко (учениці гейш), гейші, виконавиці народних танців, а також актори театру кабукі.

Крім того, для своїх традиційних зачісок місцеві жителі навіть придумали фестиваль – щорічне «Свято гребеня» (Куші-мацурі). Наприкінці вересня в Кіото визнані майстри відтворюють колоритні вбрання волосся у суворому дотриманні історичних традицій.Фото flickr.com

Основа будь-якої японської зачіски – згорнутий вдвоє джгут (чоммаге»). Таким чином збирають волосся навіть самураї і борці сумо. Головна відмінність жіночої зачіски від чоловічої – у вітіюватому і химерному оформленні. При цьому в традиції існує безліч різноманітних варіацій цієї прикраси, котра розділяє ніхонгамі на види за прошарками носительки. І в цьому сенсі має значення кожна дрібниця.

Читайте також: Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Головна ознака статусу – розташування жмута. Він може бути споруджений високо на потилиці чи опущений вниз до шиї. Так от високий – це символ вишуканості по-японськи. Він приналежний дівчатам самурайського стану або ж іншим представницям високого положення у своїй сфері.Фото tvoilokony.ru

Маге – так в японській традиції називають форму жмута. За характером маге і поділяють всі зачіски. Один із найбільш поширених – шимада-маге. Для його створення все волосся збирають разом, підгортають догори, а кінці загинають всередину – збоку ця композиція схожа на вісімку. У центральній частині її закріплюють шнуром, ниткою або відрізком тканини.

Читайте також: Оманливий пензель пані Хокусай

На основі цього жмута у пишному варіанті з білим вузьким шнуром, наприклад, створюється зачіска дівчат самурайського стану. Важливе те, що загалом зачіска виходить повітряною і перев’язується аксесуарами дуже вільно. Елегантне укладення також носять сучасні гейші. У давнину подібну ніхонгамі обирали «дівчата з особняків». Таким поважним терміном японці позначали прислугу, що працювала у будинках самураїв, прирівнюючи їх тим самим до рівня, котрий в європейській традиції займають, приміром, офісні службовці.1 (1).jpgФото insidejapantours.com

Зачіска зі жмутом, котрий туго перев’язаний посередині так, що виходить вигин, називається цубуші-шимада, тобто «зруйнована піраміда». Кінці пасом, що стирчать згори і знизу, розширюються, утворюючи подобу банта. Цей варіант у японців вважається дуже милим, кокетливим і грайливим. Розташовуватися така зачіска може як на маківці, так і внизу голови. Тут більш важливі прикраси, котрі кріплять у центральній частині жмута. Це можуть бути стрічка з шовку чи тканина в дрібний горошок, котру обв’язували сріблястим/золотистим шпагатом, формуючи об’єм зачіски. Варто зауважити, що така прикраса (називається вона канюко) полюбилася японкам настільки, що з часом цубуші-шимада стала найбільш поширеною серед молодих городянок.

Читайте також: Superflat: суперплощина японського мистецтва

Марумаге – так називається зачіска, жмут якої по центру жодним чином не фіксується, так що візуально нагадує петлю. Вона допускає різноманітні варіації щодо розташування волосся: високо чи низько, витягнутих чи пригладжених бокових пасом тощо. У японській традиції вважається типовою зачіскою заміжніх жінок.

У японському суспільстві існує чітка класова диференціація, котру всіляко підкреслюють, зокрема, і зовнішнім виглядом. Варто зауважити, що навіть серед дівчат легкої поведінки існує такий поділ. Наприклад, словом ойран позначають куртизанок найвищого класу, і традиційна для них зачіска дате-хього (вона також тате-хього, о:хього) нагадує формою крила метелика або заячі вушка. Для її створення хвіст закріплюють високо на маківці, пасма розділяють вертикально і витягують убік. Важливо відзначити, що такі зачіски в жодному випадку не дозволені звичайним жінкам.3.jpgФото 4.bp.blogspot.com

Прикрашати зачіски різноманітними квітами і пишними повітряними шпильками належить тільки наймолодшим дівчатам і дівчинкам. Їх виготовляють із м’яких матеріалів – стрічок, красивих ниток, кетягів, шовкових тканин, кольорових шпильок тощо.

А от аксесуари для волосся дорослих жінок виготовляють із твердих коштовних матеріалів – срібла, слонової кістки, корала чи черепахового панцира. Прикраси з останнього вирізняються особливою дорожнечею і логічно, що слугують ознакою дам із вищого суспільства. Приміром, звичайна шпилька з нього коштує зараз близько 50 тисяч єн (приблизно 480 дол.).

Головне фото hisgo.com

Вам это будет интересно:
Кров. Гроші. Пір'я
Дана розвага під суворою забороною майже у всіх країнах світу. Але любителів півнячих боїв це не зупиняє. На напівлегальні змагання завжди збираються повні зали або двори, залежно від того, де проходять криваві пташині поєдинки. Глядачі буквально смакують те, як пернаті рвуть один одного на шматки, без жалю до себе і суперника.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Віза не знадобиться: куди не пускають туристів
Певно, всі, хто тільки має зануритися у відпочинок на повну, вже запланували собі вражаючі маршрути і мальовничі місця. Щоб не зіпсувати поїздку і не побачити, як перед власним носом зачиняються двері, ми радимо ознайомитися з нашою добіркою заборонених з тих чи інших причин для відвідування локацій
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 4
Олена Расенко завершує цикл матеріалів про дивовижну країну Японію. І в цій частині розповідає читачам про свою поїздку в місто Йокосука ... Оба-сан уже декілька днів запрошував нас до Йокосуки, невеликого містечка неподалік Токіо. Японець збирався показати, як плавають американські військові кораблі, а заодно почастувати власноруч вирощеними апельсинами.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Особистий досвід: як добре погуляти на індійському весіллі
Героїні нашого матеріалу – консультантові з етикету, любительці кінного спорту і подорожей Катерині Лисенко – пощастило зануритися в атмосферу справжнього індійського фільму з його запальними танцями, круговертю сарі та яскравими барвами. Сьогодні вона залюбки розповідає про дивовижний досвід – наповнене колоритом, традиціями і веселощами індійське весілля.
"Козлодрання"
«Дерти козла руками» – національна забава таджицьких чоловіків, яка, втім, користується величезною популярністю у всій Центральній Азії. Як правило, потягати того самого козла збирається кілька десятків, а то й сотня спритних вершників. Товкотнеча під час видовища виходить така, що люди падають з коней, втрачають свідомість і навіть калічаться.
Закрыть
Outlook facebook page