RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу

Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу

Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.

«Ніхонгамі» у перекладі з мови оригіналу означає «японське волосся». У найширшому розумінні це поняття має на увазі всі національні зачіски в Японії, як жіночі, так і чоловічі. Та найчастіше термін все-таки означає укладення жіночої половини, котрі зародилися в країні у період Адзуті-Момояма (1568-1603) і закінчили своє формування за доби Едо (1603-1868).Фото animacity.ru

Японці свято оберігають свою культуру, тому з-поміж інших шанують і традиції, а деяким представникам нації вони досі прописані законом. Ніхонгамі носять майко (учениці гейш), гейші, виконавиці народних танців, а також актори театру кабукі.

Крім того, для своїх традиційних зачісок місцеві жителі навіть придумали фестиваль – щорічне «Свято гребеня» (Куші-мацурі). Наприкінці вересня в Кіото визнані майстри відтворюють колоритні вбрання волосся у суворому дотриманні історичних традицій.Фото flickr.com

Основа будь-якої японської зачіски – згорнутий вдвоє джгут (чоммаге»). Таким чином збирають волосся навіть самураї і борці сумо. Головна відмінність жіночої зачіски від чоловічої – у вітіюватому і химерному оформленні. При цьому в традиції існує безліч різноманітних варіацій цієї прикраси, котра розділяє ніхонгамі на види за прошарками носительки. І в цьому сенсі має значення кожна дрібниця.

Дивіться також: Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Головна ознака статусу – розташування жмута. Він може бути споруджений високо на потилиці чи опущений вниз до шиї. Так от високий – це символ вишуканості по-японськи. Він приналежний дівчатам самурайського стану або ж іншим представницям високого положення у своїй сфері.Фото tvoilokony.ru

Маге – так в японській традиції називають форму жмута. За характером маге і поділяють всі зачіски. Один із найбільш поширених – шимада-маге. Для його створення все волосся збирають разом, підгортають догори, а кінці загинають всередину – збоку ця композиція схожа на вісімку. У центральній частині її закріплюють шнуром, ниткою або відрізком тканини.

Дивіться також: Оманливий пензель пані Хокусай

1 (1).jpgФото insidejapantours.com

На основі цього жмута у пишному варіанті з білим вузьким шнуром, наприклад, створюється зачіска дівчат самурайського стану. Важливе те, що загалом зачіска виходить повітряною і перев’язується аксесуарами дуже вільно. Елегантне укладення також носять сучасні гейші. У давнину подібну ніхонгамі обирали «дівчата з особняків». Таким поважним терміном японці позначали прислугу, що працювала у будинках самураїв, прирівнюючи їх тим самим до рівня, котрий в європейській традиції займають, приміром, офісні службовці.

Зачіска зі жмутом, котрий туго перев’язаний посередині так, що виходить вигин, називається цубуші-шимада, тобто «зруйнована піраміда». Кінці пасом, що стирчать згори і знизу, розширюються, утворюючи подобу банта. Цей варіант у японців вважається дуже милим, кокетливим і грайливим. Розташовуватися така зачіска може як на маківці, так і внизу голови. Тут більш важливі прикраси, котрі кріплять у центральній частині жмута. Це можуть бути стрічка з шовку чи тканина в дрібний горошок, котру обв’язували сріблястим/золотистим шпагатом, формуючи об’єм зачіски. Варто зауважити, що така прикраса (називається вона канюко) полюбилася японкам настільки, що з часом цубуші-шимада стала найбільш поширеною серед молодих городянок.

Дивіться також: Superflat: суперплощина японського мистецтва

Марумаге – так називається зачіска, жмут якої по центру жодним чином не фіксується, так що візуально нагадує петлю. Вона допускає різноманітні варіації щодо розташування волосся: високо чи низько, витягнутих чи пригладжених бокових пасом тощо. У японській традиції вважається типовою зачіскою заміжніх жінок.

У японському суспільстві існує чітка класова диференціація, котру всіляко підкреслюють, зокрема, і зовнішнім виглядом. Варто зауважити, що навіть серед дівчат легкої поведінки існує такий поділ. Наприклад, словом ойран позначають куртизанок найвищого класу, і традиційна для них зачіска дате-хього (вона також тате-хього, о:хього) нагадує формою крила метелика або заячі вушка. Для її створення хвіст закріплюють високо на маківці, пасма розділяють вертикально і витягують убік. Важливо відзначити, що такі зачіски в жодному випадку не дозволені звичайним жінкам.Фото 4.bp.blogspot.com

Прикрашати зачіски різноманітними квітами і пишними повітряними шпильками належить тільки наймолодшим дівчатам і дівчинкам. Їх виготовляють із м’яких матеріалів – стрічок, красивих ниток, кетягів, шовкових тканин, кольорових шпильок тощо.

А от аксесуари для волосся дорослих жінок виготовляють із твердих коштовних матеріалів – срібла, слонової кістки, корала чи черепахового панцира. Прикраси з останнього вирізняються особливою дорожнечею і логічно, що слугують ознакою дам із вищого суспільства. Приміром, звичайна шпилька з нього коштує зараз близько 50 тисяч єн (приблизно 480 дол.).

Головне фото hisgo.com

Вам це буде цікаво:
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Баджо: морський народ Південно-Східної Азії
Нечисленні народи завжди цікавили вчених і художників, котрі шукали в їхньому способі життя натхнення для своєї творчості. Один із найпопулярніших етносів сьогодні - баджо, кочовий народ мореплавців, котрих формально можна співвіднести з Малайзією.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Ми там були: Японія - тонкощі токійського життя
Мало хто з туристів добереться до далекої Японії. Але у Марини Бєлки, дизайнера одягу, це вийшло, адже загадкова Країна Вранішнього Сонця була її дитячою мрією. Вона поділилася з нами враженнями від Токіо і дала майбутнім туристам практичні поради.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Закрити
Outlook facebook page