RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Superflat: суперплощина японського мистецтва

Superflat: суперплощина японського мистецтва

Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.

Поп-арт по-японськи

Графічний дизайн приходить на допомогу. Постаті й обличчя набувають нових обрисів, і критики сперечаються про те, що насправді зображено на картині? У місцевих колах з’явилася навіть приказка: «Якщо ви не розберете, що це – птах чи літак, значить, це superflat». Отже, як з’явилася суперплощина?

Коли японський художник Такаші Муракамі організовував виставку для музеїв у Токіо і Нагої, він намагався пояснити муніципальній владі, що це за такий найбільш перспективний вид сучасної техніки живопису. Його спитали, чому художня техніка створює враження приплюснутості чи здавленості? Муракамі відповів: «Об’єднавши графічний дизайн, образотворче мистецтво й поп-арт, ми отримуємо так звану суперплощину, котра допомагає донести будь-які ідеї». Легкий «космічний» відтінок, створений таким чином, говорить сам за себе.

tak2-738274.jpgФото thefragrantharbour.blogspot.co

Творці постерів у стилі поп-арт намагаються забрати суперплощину у свої лави, та де там… Можна скільки завгодно говорити про те, що superflat поділяє цінності суспільства споживання, культуру консюмеризму й рекламні ідеали, і навіть наводити як приклад дизайн, створений Муракамі для бренда Луї Вітон: мовляв, творець навіть не приховує свого пристрасного ставлення до мас-маркету. Тут не все так просто. Суперплощина – це насмішка над тими, хто женеться за матеріальними благами і втрачає себе. Площина і двовимірність японських аніме й манга додають екзотичних деталей, завдяки яким кожна картина розповідає історію. Таким чином, стає цінністю

Війна в суперплощині

Суперплощина недарма отримала визнання в Японії. Цей вид мистецтва чудово демонструє, наскільки азіатська культура відрізняється від західних віянь. Такаші Муракамі розповідав:

- У нашій культурі немає 3D, тому відчуття площини характерне для японської техніки передачі прекрасного. Крім того, в юності мене дуже хвилювала воєнна тема. Японія пережила руйнівні бомбардування під час Другої світової війни. Мої роботи – відображення того, як мистецтво вбирає в себе воєнні символи.

У картинах Муракамі виявляється глибокий історичний підтекст.Murakami_20170601_250.jpgФото art.newcity.com

- Я розглядав культури різних країн і дійшов висновку, що нації, котрим прийшлось до душі споживацьке світовідчуття, – це якраз переможці у війні. Я кажу про США і Британію. Але ті, хто програв війну, не здатні стати частиною суспільства споживання, хоч і продовжують тайкома бажати цього. Цього разу я маю на увазі Японію.

Щоб розібратися у філософії, поглянемо на історичні події. До війни Японія взяла курс «на Захід», намагааючись вловити дух європейської спроможності. Країна планувала за короткий строк піднятися до п’єдесталу світового індустріального лідера. Села перетворювалися на міста, фермерство втрачало популярність, адже у століття промисловості не час думати про традиції. У культурі дедалі менше говорили про самураїв, натомість образ бізнесмена став більш привабливим. Війна поставила під загрозу економічний розвиток, і Японія, котра зазнала поразки, була змушена витратити ще ціле десятиліття, щоб відновитися. Утім, до кінця 1950-х років країна повернулася до колишнього, довоєнного стану.

Не дивно, що економічний бум викликав незадоволення в масах. Люди, котрі не забули пережите, не хотіли рівнятися на Захід. Поборники традицій кричали, що Японія втрачає фундаментальні цінності, відмовляючись від давньої культури заради фінансових перспектив.1497116219458.jpgТакаші Муракамі для Луї Вітон. Фото lifestyle.luxusni-bydleni-praha.com

На знак протесту

Культура могла втратити свою багатошаровість, її розкішні риси перетворювалися на площину. Власне, superflat став реакцією на події, що відбувалися.1984 року Такаші Муракамі переїхав у Нью-Йорк і зробив собі ім’я як представник течії поп-арт. Він був добре обізнаний у культурі манга й аніме, тому вирішив , яким має бути культурний протест. До нього долучилося багато японських художників, адже superflat подарував можливість виражати свої ідеї, не відхиляючись від традиційного шляху. Суперплощину визнали на світовому рівні. 2000 року Муракамі організував виставку в Лос-Анджелесі, а 2011 – в Нью-Йорку.

Одна з найбільш показових робіт Муракамі – «Світ сфер». Це символічне зображення японської економіки. Лейбли, такі як Луї Вітон, розмістились на задньому тлі, ніби нагадуючи про те, що виробляли століттями. Образ панди нібито зняли з рекламних афіш, котрими майорять вулиці Японії. Це те, до чого може прийти культура, яка заперечує саму себе.

Читати більше: День культури Японії

Ще один приклад – «Квіткова суперплощина». Послання цієї картини зрозуміле кожному. Японія стає нацією, як дві краплі води схожою на інші. Квітка у букеті, яку неможливо розрізнити, перестала бути унікальною… Порожні усмішки, однаковий вираз облич – тут площина «зашкалює», а суперплощина слугує попередженням.167753-8870563-murakami9616_4-2-08.jpgФото glendicrocco.com

Суперплощина за кордоном

Хоч Муракамі і твердить, що superflat – це характерна особливість японської культури, західним художникам такий напрямок теж приглянувся. Особливо тим, хто поєднує високу й низьку культуру, стріт-арт, графічний дизайн і розміщує весь цей мікс на полотні традиційного образотворчого мистецтва.

З-поміж найбільш відомих особистостей, котрі живуть за межами Японії, але працюють у цьому стилі, – філіппінець Рональд Вентура і художник із Сан-Франциско Баррі Макгі. Останнього часом називають «музейним вандалом», адже він виступає проти прийнятих цінностей суспільства споживання. Його численні графіті містять просте послання. Привабливий світ розкоші, чий образ не сходить з рекламних постерів, колись погубить внутрішній світ людини. Як бачимо, всі художники світу говорять про одне.01556.jpgАвтор Баррі Макгі. Фото ourhouseisourworld.wordpress.com

Головне фото fondationlouisvuitton.fr

Вам це буде цікаво:
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ми там були: Японія - тонкощі токійського життя
Мало хто з туристів добереться до далекої Японії. Але у Марини Бєлки, дизайнера одягу, це вийшло, адже загадкова Країна Вранішнього Сонця була її дитячою мрією. Вона поділилася з нами враженнями від Токіо і дала майбутнім туристам практичні поради.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Закрити
Outlook facebook page