Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Тінь: глибина, контраст, ясність
Американський художник Ларі Каган певен: тінь здатна розповісти про наше життя більше, ніж будь-що інше. Недарма психологи говорять про те, що ми буваємо абсолютно чесні із собою, коли знімаємо соціальні маски і лишаємося сам на сам із власною тінню. Художник вирішив довести цей принцип до повної ясності.
Фото flickr.com
Створюючи картини, Ларі Каган не занурює пензель у фарби і не гне спину над столом, стискаючи в руці заточений грифель. Замість цього він бере товстий дріт, викладає його так, щоб вийшов візерунок, і певним чином виставляє світло. Тінь, відкинута від сталевого дроту, творить дива. Нитка перетворюється на котів, птахів, кажанів і навіть нагадує людську голову. Взявши за основу очевидні закони природи, Ларі Каган створює інсталяції, котрі успішно виставляють у нью-йоркських галереях. І нехай традиційні художники твердять, що око людини спроможне бачити лише світло, відбите від поверхні… Сучасним інсталяторам до снаги використовувати чудесні властивості тіні. Особливо гарно лягає на тіньову поверхню… філософія! Адже так просто додумати за художника, що він хотів сказати. Годі й казати про правомірність сентенції, що кожен бачить у мистецтві своє!
Фото timesunion.com
Японські грані прекрасного
«Я люблю дивитися, як світло грає з тінню…» Японська художниця Кумі Ямашита ніколи не забуде своє дитинство, адже саме там потрібно шукати сліди її майбутніх захоплень. Сидячи в саду неподалік від дому, вона спостерігала, як захід сонця залишає на вечірньому небі відбиток барв. Оливкове дерево розхитувалося, тіні падали на землю, з кожним нахилом змінюючи колористику простору. «Тепло-оранжевий колір перетворювався на холодний відтінок синього, тінь ставала довшою, а потім і зовсім щезала». Кумі була вкрай спостережливою дитиною. Довго дивлячись вдалину, вона ніби входила в транс. Усе живе приходить до свого завершення, але істинна краса не має ні початку, ні кінця. Правда, якщо ми губимося в мішурі недоладних подій і забуваємо про вічне, то втрачаємо відчуття сенсу… Так Кумі Ямашита думала про те, як монохромний пейзаж змінює сприйняття простору і часу. Усе суще бачилося їй у вигляді мінливих картинок, що пробігають повз вічне дерево буття. «Так для мене тіні стали символізувати інший вимір життя. Можливо, навіть більш реальний, ніж те, що їх відкидає».
Фото artfrontgallery.com
Згодом Кумі Ямашита багато експериментувала, перш ніж прийшла до власного стилю. Їй хотілося показати, як вона бачить людей. Фотографія, ескіз, потім гра світла і тіні… Це було надто стандартно. Бажаючи привернути увагу, художниця викладала на світлій дерев’яній поверхні цвяхи, які слугували певними «вузлами», зачіпками. Чорні нитки зв’язували картину в одне ціле і формували зображення. Пояснюючи свою філософію, Кумі Ямашита казала, що людина народжується із небуття і через певний час йде у пустоту. Тіні найкраще підкреслюють екзистенцію людського життя.
Читайте також: Superflat: суперплощина японського мистецтва
Думка висловлена – тлін?
Бельгійський художник Фред Єрдекенс – ще один майстер тіньового мистецтва. У його інсталяціях предмети розставлені так, щоб відкинута тінь лягала на поверхню словами. Часом літери не узгоджуються, а слова суперечать одне одному… Усе це входить у продуману концепцію. Скульптурна основа прописних істин – це світ, котрий можна зрозуміти, лише навчившись читати між рядків
Фред Єрдекенс увійшов у світ сучасного мистецтва зі своєю філософією. Слова, закарбовані тінню, – частина дискусії про те, куди прямує людство, і чи можна набути втрачений сенс? Слово стало символом: людина заблукала в нетрях свого розуму, а її мова давно втратила контакт із почуттям. Що важливіше – форма чи зміст, значення слова чи саме поняття? Єрдекенс намагається вирішити цю дилему у своїй творчості… Відповідь для кожного буде своя, головне – не боятися ставити запитання.
Такий вигляд мають деякі «тіньові» афоризми:
«Одні стоять із простягнутою рукою, інші роблять подачки, одні опускаються на коліна, інші укладають угоди, хтось навчає, а хтось проповідує, дехто ненавидить, інші створюють» ("Some need some feed some kneel some deal some teach some preach some -hate some create")
«Те, що було завершено, ніколи не було створено» ("That which is completed has never been made")
«Бездонна глибина моря приведена до однієї лінії» ("Immeasurable image of sea reduced to a line")
Фото fred-eerdekens.be
Тіні антимистецтва
Художники Тім Нобл і Сью Вебстер надто добре знають закони, котрим підкоряється мистецтво, щоб їх дотримуватися. Їхні інсталяції прийдуться до смаку не кожному. Поціновувачі традиційних констант у мистецтві будуть обурені. Ще б пак, адже для створення тіньових малюнків Тім Нобл і Сью Вебстер використовують дивний матеріал.
Двадцять років тому, сидячи за чашечкою кави, вони говорили про те, що традиційні форми приїлися, і хочеться чогось нового. Тепер складно пригадати, хто першим пожартував, що, якщо художник геніальний, картина може народитися навіть із купи сміття. Жарт, вимовлений мимохідь, виявився вельми живучим. Зібравши все сміття, котре можна було знайти в домі, Тім Нобл і Сью Вебстер поставили лампу і спробували погратися з освітленням. Виявилося, що тіні звалища здатні намалювати людські фігури на стіні… Відтоді минуло багато років, а роботи двох художників-експериментаторів все ще посідають гідне місце на виставках поп-арту. В інсталяціях Тіма Нобла і Сью Вебстер силуети людей і птахів переплітаються воєдино, і жодне сміття їм не стоїть на заваді.
Фото forum.woodenboat.com
Ще один прибічник мінімалізму в мистецтві – Пол Пакотто. Художник малює на стінах жіночі силуети, притуливши предмет і виставивши освітлення. Він так говорить про філософію у своїй творчості: ми часто судимо про речі, кинувши лише швидкий погляд, і не намагаємося зазирнути глибше. Ніби боїмося, що вміст буде сильно відрізнятися від обгортки. Суть тіньового мистецтва: коли людина відкидає шаблонне сприйняття дійсності, вона несподівано потрапляє у світ дивовижних сюрпризів, де на кожному кроці її очікують незвичайні речі.
Головне фото toledomuseum.org
