Загублений острів Яп. Земля великих грошей
...розгул інфляції, що перетворив великі гроші світу на забаву для туристів.
Кому тільки не приписують мікронезійські туристи винахід кам’яних грошей! У фокусі то космічні прибульці, то зниклий народ велетнів, що населяв міфічний континент Лемурія – нудьгуючий обиватель має обирати легенду на свій смак. Тим часом достеменно відомо, що екзотична валюта, котру тут називають раі, з’явилася близько п’ятисот років тому у період розквіту неолітичної культури Каролінських островів.
Фото discover.silversea.com
Цивілізація, здатна звести монументальне місто Нан-Мадол на штучних островах, поза сумнівом, володіла складною багатоукладною економікою, для обслуговування якої був необхідний еквівалент, що рідко зустрічається у природі. Європа споряджала експедиції за золотом, а япські мореплавці розвідали велике родовище мінералу арагоніту в коралових скелях віддаленого острова Палау. Красивий камінь з перламутровим відливом, як у мушель гаурі, що слугували розмінними монетами у дрібних угодах, запаморочив голови острів’янам, і на Палау жваво застукали кам’яні сокири, та «рубати валюту» виявилося дуже непросто.
Місцеві вожді обклали добування арагоніту суворою даниною і змушували гостей з Япу виконувати важкі господарські роботи заради доступу до покладів стратегічного ресурсу. Часу на промисел лишалося небагато, і старателі працювали від світанку до заходу сонця. Поки одні довбали неприступні скелі, з мавпячою спритністю дряпаючись крутими схилами, інші обтесували камені гостро заточеними черепашковими ножами, надаючи осколкам форму диска з круглим наскрізним отвором для перенесення на бамбуковій жердині. Перекусити вдавалося не щодня, та й те доводилося вдовольнятися скудним раціоном із молюсків і пагонів їстівної рослини таро. А ще ж попереду був важкий зворотній шлях довжиною в чотириста кілометрів на перевантажених вутлих суденцях. Багато човнів перекидалися й тонули: підупалі веслувальники не могли дати раду високим хвилям.
Фото onceinalifetimejourney.com
Не дивно, що раі, здобуті ціною людських життів, шанували як святиню: сидіти чи стояти на лежачому камені суворо забороняли, а володіти такими грошима мали змогу тільки представники двох найвищих каст. Найціннішим екземплярам присвоювали імена, а укладання угод за їхньою участю супроводжувалося урочистими церемоніями і танцями.
Номінал раі залежав не тільки від габаритів диска, але й від індивідуальної історії, пов’язаної із видобуванням, транспортуванням і послужним списком транзакцій кожного каменя, котрий назубок знав кожен острів’янин. Також мав значення статус власника: монета, що побувала в руках вождя, різко додавала в ціні. За кам’яний диск діаметром півтора-два метри давали човна чи наділ землі, а більші за розміром раі допомагали засватати знатну наречену. Традиції викупу молодої за кам’яні гроші дотримуються й дотепер, але молодь навряд чи сприймає звичаї предків всерйоз.
Фото i.huffpost.com
Раі зберігали на спеціально облаштованих майданчиках-банках поруч із общинними будинками. Коли всіх грошових знаків обмаль, крадіжка втрачає сенс, так навіщо закріпачувати себе переміщенням важких кам’яних глиб від хижі до хижі? Більше того, аборигени непогано зналися на механізмі роботи криптовалют: втрачені під час корабельних аварій диски успішно заміняли розповіді свідків добування каменя і довгі історії транзакцій, збережені в народній пам’яті. Найвідоміший банк раі розташований на атолі Рулунг неподалік від міста Колонія – столиці Япу. Тут виставлені величезні монети діаметром близько чотирьох метрів, виготовлені наприкінці століття. На Япі вже тоді лютувала інфляція, спровокована однією-єдиною людиною.
Засуджений за вбивство в рідній Джорджії капітан Девід О’Кіфі ховався від правосуддя, курсуючи просторами Тихого океану на рибальському судні, доки 1871 року не зазнав лиха поблизу Япу, де його підібрав тамтешній чаклун. Прийшовши до тями, підприємливий моряк миттєво зметикував, як підзаробити на наївних тубільцях. Для початку хитрун забезпечив япських чоловіків каменотесними знаряддями, і на «монетний двір» хлинули небачені потоки сировини. Окрилені майстри на радощах наштампували тонни нових монет, котрі кортіло переправити на Яп, а човнів катастрофічно бракувало. Ось тут і нагодився О’Кіфі зі своєю пропозицією, від якої не змогли відмовитися племінні старійшини – американець підрядився перевозити раі в обмін на морські огірки і копру.
Фото quinsprogress.files.wordpress.com
Невдовзі острів охопила грошова лихоманка, між Палау і Япом безперервно курсував жвавий пароплав, а О’Кіфі стрімко багатів, перепродуючи в Гонконг дефіцитні продукти. Аборигени розкошували при вигляді шаленого багатства, але казка скінчилася так само зненацька, як і почалася. Грошей стало набагато більше, ніж товарів, багаті сім’ї разом зубожіли, лишившись на попелищі надій з непотрібними грудами каменів, котрі тепер годилися хіба що на загорожі.
1890 року Німеччина викупила «острів невезіння» в Іспанії, так що розбиратися з інфляцією довелося вже німецькій адміністрації. Виробництво раі довелося обмежити на державному рівні, а валютні надлишки були безцеремонно вилучені для будівництва доріг. До отримання Мікронезією незалежності Япський архіпелаг тричі міняв господарів, розгубивши майже половину кам’яних грошей, що лишилися на крутих віражах історії. Сучасні острів’яни віддають перевагу американським доларам, а для фотосесій артефактів точно вистачить: за останніми даними, на Япі налічується понад 13 тисяч раі.
Головне фото gomadnomad.com
