Гетто світу: Балат - єврейська міні-держава у Стамбулі
Величезний центральний округ Стамбула Фатіх ділиться на 57 кварталів. Кожен з них є такою собі міні-державою, де поділ переважно за етнічним або релігійним принципом. Балат, який розкинувся тут-таки – це єврейський район, заснований ще в часи Візантійської імперії. Його назва походить від слова palatium, що перекладається як палац. Напевно, це якась іронія історії, бо зараз тут немає жодного палацу, за винятком руїн Малого Влахернського. Ну й не біда, адже це місце цікаве не так своїми нечисленними пам'ятками, як особливою атмосферою та іудейським колоритом.
Дістатися сюди з центру найпростіше 93-ім автобусом до зупинки, яка так і називається «Балат». Хоча туристи і самі розуміють, де їм треба виходити, оскільки вичищене і відреставроване Старе Місто різко обривається, і за вікном постає зворотний бік Стамбула. Вузькі та розбиті вулички, пошарпані будиночки, скромні синагоги, надокучливі цигани, спорожнілі й розфарбовані в яскраві кольори середньовічні споруди, які сусідять з новими висотками – ось такий хаос панує тут. Дивовижно, але цей зовсім непарадний бік Стамбула по-своєму харизматичний, а пройнявшись історією і духом району, в нього неодмінно закохаєшся.
Фото 1883magazine.com
Кажуть, до кінця XIX століття тут панувала гармонія – візантійські євреї мирно співіснували з євреями-переселенцями з Іспанії та були добрими сусідами з греками й вірменами, котрі мешкали поряд, у кварталі Фенер. А весь цей багатонаціональний коктейль з усіх боків ще й оточували мусульмани. Ані релігійних, ані національних конфліктів не виникало. Район славився торгівлею, пекарнями та ювелірними майстернями. Та спокій порушив землетрус, який стався 1894 року. Підземні поштовхи спричинили пожежі, перетворивши Балат на обгорілі руїни. Найзаможніші євреї переїхали в інші райони Стамбула, а ті, хто залишився, так до кінця і не змогли відновити зруйнованого. А далі було ХХ століття з усіма його війнами, етнічними чистками і релігійними утисками. Тому, коли утворилася держава Ізраїль, значна частина жителів кварталу емігрувала.
Фото mindfulmermaid.com
Сьогодні Балат, який хоч і досі вважається іудейським, радше греко-циганський, адже кордону з Фенером і раніше не було, а нині квартали взагалі сплелися в одне ціле як архітектурою, так і населенням. Тому недосвідчений турист одразу і не збагне, де ж він опинився. Криміногенна ситуація тут загалом гірша, ніж в інших частинах центру, тому самі стамбульці оминають район, а туристів сюди просто не водять. А дарма, адже у світлу пору гуляти тут цілком безпечно, а ті нечисленні об'єкти, які дожили до наших днів, заслуговують на увагу. Ось хоча б релігійні споруди, зокрема Влахернська церква Богородиці, де до переїзду в Єрусалим зберігали пояс Богоматері. На її місці звели капличку біля святого джерела, вода якого й донині освіжає спраглих подорожніх.
Фото goturkey.com
Привертає увагу такожі найдавніша у місті синагога Ahrida Sinagogu, яка стоїть між Балатом і Фенером. Збудована ще в XV столітті вона і сьогодні дивує внутрішньою катедрою, спорудженою у формі носа корабля. За однією з легенд, під час її зведення використовували матеріал, отриманий після переробки галер, на яких рятувалися гнані з Іспанії євреї. Друга легенда ще більш поетична – за нею, синагогу сконструювали з того, що залишилося від Ноєвого Ковчега.
У декількох кварталах від Ahrida Sinagogu височіє цегляна будівля, прикрашена куполом-обсерваторією. Це Грецький ліцей, який з'явився тут за декілька років до фатального землетрусу і завдяки своїй міцній конструкції вистояв. Закладом керує Патріархат грецької православної церкви, викладання ведеться як мовою Гомера, так і турецькою. Здобувати освіту тут було престижно у всі часи, але і нині кількість студентів не перевищує сотні. Більшість стамбульської управлінської еліти замолоду опановувала науку в цих стінах.
Фото Грецький ліцей goturkey.com
Пам'ятником візантійської культури, безумовно, є музей Каріє, колишня церква Хору. Фрески, якими його оздоблено, оповідають про життя і діяльність Христа й датуються XIII століттям. А просто на сусідніх вулицях містяться знамениті фабрики, де виготовляють вироби зі шкіри та хутра. Тому в районі завжди рояться торгівці й перекупники з усього світу, адже за невеликі гроші можна придбати дуже якісні речі.
Нескінченний гамір вулиць, гучні суперечки, сміх школярів, які пробігають серед розвішаної усюди білизни та... запах супу. Якого саме, сказати важко, але тут справді завжди пахне свіжою їжею, випічкою, спеціями та іншими смаколиками з напівпідвальних їдалень і кафе. Саме з цими пахощами асоціюється Балат у мандрівників, немов старенька, та все ж улюблена комірчина величного Стамбула!
Головне фото foto-corsi.it
