Туреччина - країна природних чудес
Але одне бажання спільне у всіх – доторкнутись до білого, невідомого й красивого. Так впливає на людей Памуккале (Pamukkale). Геотермальні джерела аквамаринового кольору, що ніби занурені у м’яку бавовну, вражають. Цей природний об’єкт так і називають – «Бавовняний замок». Річ у тім, що вода гарячих водойм, температура яких коливається від 35⁰ до 100⁰, насичена кальцієм. Протягом століть вона стікала гірськими водоспадами та схилами й утворювала каскади, які згодом скам’яніли.
Фото flypgs.com
А онде, неподалік травертинів, з яких виросло Памуккале, миготять рожеві вогники олеандру і своїм чарівним пилком та звабливим ароматом кличуть подивитись, що ховається у їхній квітковій скарбниці. Заглядаєш в обійми цих ніжних рослин і бачиш заховане там старовинне люстерко єгипетської цариці – басейн Клеопатри. Подейкують, що саме в цьому термальному джерелі вона приймала свої омолоджувальні ванни. Температура тут завжди стала і сягає 35⁰С. Термальні води піднімаються з-під землі разом із мільйонами маленьких бульбашок, які огортають ваше тіло, і ви почуваєтеся, немов у шампанському. У VII столітті землетрус зруйнував античні колони, які обрамляли природні басейни, тож їх і досі можна побачити на дні. Приймаючи ванни у таких умовах, важко не відчути себе давньоримським патрицієм.
Фото wakeboardingmag.com
Магії без вогню теж не буває. На пошуки справжнього палаючого дива варто вирушати на Лікійську стежку. Саме там ви знайдете полум’яний пагорб Янарташ (Yanartas – «Палаюча гора»). Навіть якщо будете на горі самі-самісінькі, враження чиєїсь присутності вас не покине. Адже видовище, яке постане перед вами, справді дивовижне: подекуди із землі вихоплюються полум’яні язики, і це скидається на витівку факіра. Турецькі легенди розповідають, що колись у Лікії оселилося страшне, злюче, вогнедишне чудовисько. Химера, як прозвали його жителі, мала зміїний хвіст, козяче тіло, левову голову і паскудний характер. Разом із її появою до міста прийшли біди і горе. Дуже довго ніхто не міг здолати потвору, доки не доступився до неї цар Беллерофонт на своєму Пегасі. Він вистрелив у Химеру зі свого лука, вбивши її, а вірний Пегас втоптав переможену в землю.
Фото amusingplanet.com
Чи то зітхає дух чудовиська, а чи сам факір на своїй дуді змушує істоту, у якій є щось зміїне, нагадувати про своє існування, сказати важко. Скептичні науковці пояснюють, що насправді разом із вогнем на поверхню виходить звичайнісінький природний газ.
Варто також зауважити, що з кожним роком дихається природі дедалі важче. Місцеві кажуть, що раніше інтенсивність полум’я була більшою, а самі язики – вищими за людей. Певний час вони навіть виконували роль маяків для суден, які заходили у ці місцини.
Вирушати на пошуки залишків Химери краще, коли стемніє – тоді «факірські фокуси» особливо видовищні. І не бійтеся підходити до язиків близько, люди запевняють, що вогонь на Палаючій горі майже не обпікає рук.
Допитливим мандрівникам варто завітати і до Каппадокії (Kapadokya). Її ви не знайдете на звичайній мапі, адже Країна прекрасних коней, а саме так перекладається історична назва краю, охоплює чотири провінції – Аксарай (Aksaray), Нігде (Nigde), Кайсері (Kayseri) і Киршехир (Kirsehir). 
Фото telegraph.co.uk
Цей регіон вельми популярний серед туристів, вони їдуть сюди, щоб помилуватися неймовірними, немов інопланетними, пейзажами вулканічного походження. Велетенські кам’яні глиби, скелі із сотнями маленьких входів та виходів, дивовижні каньйони, стовпи, вежі та піраміди. Сили природи і людські старання зробили Каппадокію унікальною. Спочатку ви бачите усі ці неймовірні ландшафти, а потім вирушаєте вивчати безмежні роздоріжжя підземних і печерних міст, бо з давніх-давен люди ховалися тут, вирубуючи свої поселення у м’яких скелястих породах. І не сподівайтесь, що зможете роздивитися Країну прекрасних коней проїздом. Ви захочете повертатися сюди знову і знову, аби хоч трішки пізнати дивовижний край, вивченню якого можна присвятити ціле життя.
Головне фото travelandcruiseceduna.com.au
