Поговоримо японською або як зрозуміти японців
Також ця стаття не для тих, хто очікує розкриття великої таємниці про те, як вивчити іноземну мову, а надто ж японську, за місяць. Тут, на жаль, окрім тривалого і наполегливого зубріння разом з постійною практикою, людство нічого путнього не вигадало. І все ж деякі поради для спілкування з японцями дамо, а ще розповімо про особливості, які варто знати, щоб не потрапити в халепу.
Для початку спробуємо розвіяти міф про те, що в Японії, знаючи англійську, не пропадеш. Попри глобалізацію, яка проникла і в японське суспільство, тільки близько 30% громадян розмовляють англійською. Ба більше, тих, хто все-таки знає цю міжнародну мову, зрозуміти на слух буває вкрай важко. Тож шанувальникам романо-германської філології навряд чи випаде нагода проявити свої таланти у спілкуванні англійською. У цій країні в пошані тільки дві мови: багата на синоніми японська чи бодай мова жестів. З останньою, звісно, треба бути вельми обачним, оскільки звична для нас жестикуляція японцеві може здатися незрозумілою, а часом навіть грубою.
Фото agoda.com
У Японії непристойно піднімати великого пальця догори, мовляв, «усе добре». Про всяк випадок зауважимо, що і мізинця показувати японцям теж не варто. Обидва цих жести додадуть відверто брутального сексуального контексту всьому тому, що ви намагаєтеся донести співрозмовникові.
Хибно японці зрозуміють і поширений серед любителів дайвінгу жест «окей» – коли великий палець з'єднується із вказівним. У Японії це означає монети, гроші і може тлумачитись як прохання їх позичити або заплатити за вас.
Цікава історія і з киванням головою. Японці роблять це постійно при розмові радше з ввічливості на знак того, що уважно слухають, а не з усім згодні. Зазвичай такі кивки дивують європейців на бізнес-переговорах. Начебто сиділа японська делегація навпроти, уважно слухала, кивала, а наступного дня у письмовій формі надіслала чемну відмову на вчорашню, здавалося б, схвалену пропозицію.
Фото klook.com
Наступний поширений у нас жест, яким не варто користуватися в Японії – це так званий знак пересиченості, коли ребром долоні проводять біля горла, мовляв, «уже в горлі стоїть». У японців цей жест символізує обезголовлення і розцінюється як знак агресії або звільнення з роботи. Що гірше для японця – питання спірне. Тому, якщо, наситившись, хочете повідомити про це офіціантові, проведіть ребром долоні над головою на знак того, що «їжі вже через край і більше не влізе». Це врятує ваше гарне враження від ресторану і нерви обслуговуючому персоналу.
Серед незрозумілих для нас японських жестів відзначимо торкання вказівним пальцем носа, яке означає «Я» і використовується вельми часто, коли людина хоче перепитати, чи ви до неї звертаєтеся.
Нерідко непорозуміння виникають через діаметрально протилежні нашим жести прощання і вітання. Що ж, запам'ятовуймо: вітаючись, махаємо долонею від себе вперед-назад, прощаючись, махаємо долонею ліворуч-праворуч. Ну а коли все ж заплуталися, то найкращий вихід із ситуації – вклонитися. Уклін у японській культурі несе особливу сакральну форму ввічливості. Кланяються японці постійно. Поклоном вітають, прощаються, дякують, перепрошують, вітають і висловлюють ще багато чого. Ця традиція така заразлива, що, повернувшись з Японії, ви ще цілий місяць тішитимете поклонами українських громадян.
Фото zablpedia.ru
Отже, підіб'ємо підсумки.
Зазвичай, вирушаючи у подорож до незнайомої країни, мало хто зазирає в розмовники, самовпевнено покладаючись на своє знання англійської або інших мов. У Японії ж усе зовсім інакше – це країна для людей з фантазією. І все ж можна бути впевненим, що, навіть не знаючи ані японської, ані англійської мови, дивовижна японська ввічливість і доброта не дадуть вам пропасти в цьому унікальному і шалено цікавому світі субкультур, аніме, технологій і мінімалізму.
Головне фото travelife.ca
