Національні напої: Нуль градусів і море енергії

...ті, що відштовхуються від особливостей клімату й умов країн, мають гарні поживні властивості.

Було б надто просто, якби в Африці пили чай, а в Італії – граніту (літній напій із м’яти, лимона і полуниці) тільки для того, щоб втамувати спрагу. Національні напої створювали з тією метою, щоб за мінімальних витрат людина могла поповнити енергію і поновити сили для подальших життєвих звершень. У давнину часто це була, звісно, важка фізична праця.

Саме тому всі безалкогольні національні напої містять поживні речовини – цукор, соки, білки, а іноді навіть жири рослинного чи тваринного походження. Крім того, у більшості таких напоїв є молочні/яблучні кислоти, а також присутні процеси дріжджового чи молочнокислого бродіння. Усі ці компоненти позитивно впливають на нервову систему людини, приносячи нам заспокоєння, і досконало тамують спрагу. Ми розкажемо про найбільш оригінальні з них.Фото home.bt.com

Шербет – гримуча суміш родом зі Сходу

Щербет – гордість Близького Сходу і Південної Азії, котрий в наших краях готують чомусь на свій манер, перетворюючи на десерт. Так що скуштувати справжній шербет можна тільки на його батьківщині.

Читайте також: На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу

Якому саме народові належить авторство, збагнути складно, оскільки навіть етимологію слова неможливо прослідкувати. Цю назву вважають автентичною і для арабської, і для турецької, і для персидської, і для турецької мов. Але трепетне ставлення до шербету на Сході очевидно. Наприклад, в Туреччині (тоді ще Османській імперії) інгредієнти для нього вирощували в садах при палаці султана під особливим контролем фармацевтів.
Фото burrp.com

Шербет – це суміш із соків шипшини, локриці, кизилу з додаванням пелюстків троянди і пряностей, а також цукру і морозива. Та, власне, варіацій його виконання існує безліч завдяки багатству різновидів східних спецій і пряностей. У шербет можуть додавати ще гібіскус, сандал, апельсин, лимон, баіль, фалсу і т. і. У Центральній Азії ці суміші доповнюють ще й кава і шоколад. А в Єгипті особливу популярність має шербет із додаванням духмяних квітів фіалки.

Варто зауважити, що і тут його можуть подавати як тверду масу, котру їдять ложкою. Та первинно в стародавні часи шербет виник як прохолоджувальний напій з такою кількістю корисних речовин, що міг навіть заміняти трапезу.Фото latimes.com

Атоле – найдавніший напій, шанований майя

Атоле – національний напій, традиційний для країн Центральної Америки, Коста-Рики, Гватемали, Ель-Сальвадору, Гондурасу та ін.. Але особливо популярний він у Мексиці: практично кожен мексиканець снідає ситним густим атоле, котрий можна назвати своєрідним кукурудзяним киселем. Придумали цей напій давні народи, котрі населяли американський континент задовго до того, як його відкрив Колумб. Ще у народностей майя було сотні варіантів приготування атоле. Сьогодні він неодмінний атрибут свята Дня мертвих у Мексиці. У різдвяному варіанті це чампуррадо – його готують на молоці і додають розтоплений шоколад. Смак виходить специфічний , бо місцевий шоколад має особливу гіркість і пряність.Фото s-media-cache-ak0.pinimg.com

Спочатку атоле був в’язким розчином кукурудзи і води, котрий варили з невеликим додаванням цукру і подавали до столу якомога більш гарячим. У доіспанський період в атоле додавали гіркий перець і різноманітні трави, і тільки іноді – мед і фрукти. Європейці ж, адаптувавши питво під свої смаки, зробили його більш м’яким, почавши готувати атоле на молоці зі значним додаванням тростинового цукру. Ще один автентичний варіант атоле – танчукуа. Його готують зі значною кількістю перця й аніса. Незмінним лишається одне – кукурудзяне борошно. І не дивно: в цих краях кукурудза – головна аграрна культура.

Читайте також: На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу. Частина 2

У наш час атоле надзвичайно популярний: в Центральній Америці його готують практично щоранку на кожній кухні, неодмінно подають в кафе, а у промисловості навіть випускають готову суміш для його приготування.Фото s-media-cache-ak0.pinimg.com

Лассі: збадьорюючі ласощі

В Індії, звичайно, дуже люблять чай (у місцевому варіанті його готують зі спеціями і молоком), у великій кількості п’ють фреші і, безумовно, кокосове молоко – на кожному кроці продають трубочки для нього, а самі кокоси можуть буквально впасти вам на голову. Та найбільш незвичний і колоритний безалкогольний національний напій тут називається лассі.Фото 3.bp.blogspot.com

Лассі придумали у Пенджабі (північно-західний штат Індії), а зараз він вважається народним не тільки в Індії,але й у Пакистані. Основа цього напою –домашній живий йогурт. У початковому варіанті до нього додають воду, сіль, спеції (переважно – насіння купину) і доводять до готовності шляхом швидкого збивання. Пізніше до нього почали додавати цукор або мед, м’якоть манго, дині, папайї – і вийшов смачний десертний варіант. А ось на індійське свято Холі лассі готують взагалі за особливим пікантним рецептом: до йогуртової суміші додають мигдаль і екстракт конопель.

Аоджиру – набратися сил

Аоджиру – це мало кому відомий національний безалкогольний напій Японії. Країна вранішнього сонця, як завжди, загадкова і водночас практична. Цей зелений напій на вигляд і смак не вирізняється особливим естетизмом. Ну, уявіть собі, який вигляд має капустяний сік з домішками інших овочевих соків і специфічних пряностей! Важливий не його смак, а корисна поживність. Він був спеціально винайдений військовим лікарем для того, щоб стати сумішшю, яка оптимально живить людину, так що це певний сурогат всіх видів користі, котрі тільки може дати людині напій. У Японії аоджиру, втім, швидко став улюбленим народним напоєм.Фото labsalliebe.com

Головне фото food.natashaenglehardt.com