RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Поговоримо японською або як зрозуміти японців

Поговоримо японською або як зрозуміти японців

Автор: 28.01.2020 | Японія
Попри назву, в цій статті йтиметься не про особливості японських ієрогліфів і їхньої вимови. Адже для цього, по-перше, є купа спеціальної літератури, а, по-друге, якщо ви не вивчаєте японської мови, то такі знання, може, і розширять ваш кругозір, але на практиці не принесуть жодної користі.

Також ця стаття не для тих, хто очікує розкриття великої таємниці про те, як вивчити іноземну мову, а надто ж японську, за місяць. Тут, на жаль, окрім тривалого і наполегливого зубріння разом з постійною практикою, людство нічого путнього не вигадало. І все ж деякі поради для спілкування з японцями дамо, а ще розповімо про особливості, які варто знати, щоб не потрапити в халепу.

Для початку спробуємо розвіяти міф про те, що в Японії, знаючи англійську, не пропадеш. Попри глобалізацію, яка проникла і в японське суспільство, тільки близько 30% громадян розмовляють англійською. Ба більше, тих, хто все-таки знає цю міжнародну мову, зрозуміти на слух буває вкрай важко. Тож шанувальникам романо-германської філології навряд чи випаде нагода проявити свої таланти у спілкуванні англійською. У цій країні в пошані тільки дві мови: багата на синоніми японська чи бодай мова жестів. З останньою, звісно, треба бути вельми обачним, оскільки звична для нас жестикуляція японцеві може здатися незрозумілою, а часом навіть грубою.Best-restaurants-in-Osaka_Japanese-street-food-neighborhoods.jpgФото agoda.com

У Японії непристойно піднімати великого пальця догори, мовляв, «усе добре». Про всяк випадок зауважимо, що і мізинця показувати японцям теж не варто. Обидва цих жести додадуть відверто брутального сексуального контексту всьому тому, що ви намагаєтеся донести співрозмовникові.

Хибно японці зрозуміють і поширений серед любителів дайвінгу жест «окей» – коли великий палець з'єднується із вказівним. У Японії це означає монети, гроші і може тлумачитись як прохання їх позичити або заплатити за вас.

Цікава історія і з киванням головою. Японці роблять це постійно при розмові радше з ввічливості на знак того, що уважно слухають, а не з усім згодні. Зазвичай такі кивки дивують європейців на бізнес-переговорах. Начебто сиділа японська делегація навпроти, уважно слухала, кивала, а наступного дня у письмовій формі надіслала чемну відмову на вчорашню, здавалося б, схвалену пропозицію. jpg.jpgФото klook.com

Наступний поширений у нас жест, яким не варто користуватися в Японії – це так званий знак пересиченості, коли ребром долоні проводять біля горла, мовляв, «уже в горлі стоїть». У японців цей жест символізує обезголовлення і розцінюється як знак агресії або звільнення з роботи. Що гірше для японця – питання спірне. Тому, якщо, наситившись, хочете повідомити про це офіціантові, проведіть ребром долоні над головою на знак того, що «їжі вже через край і більше не влізе». Це врятує ваше гарне враження від ресторану і нерви обслуговуючому персоналу.

Серед незрозумілих для нас японських жестів відзначимо торкання вказівним пальцем носа, яке означає «Я» і використовується вельми часто, коли людина хоче перепитати, чи ви до неї звертаєтеся.

Нерідко непорозуміння виникають через діаметрально протилежні нашим жести прощання і вітання. Що ж, запам'ятовуймо: вітаючись, махаємо долонею від себе вперед-назад, прощаючись, махаємо долонею ліворуч-праворуч. Ну а коли все ж заплуталися, то найкращий вихід із ситуації – вклонитися. Уклін у японській культурі несе особливу сакральну форму ввічливості. Кланяються японці постійно. Поклоном вітають, прощаються, дякують, перепрошують, вітають і висловлюють ще багато чого. Ця традиція така заразлива, що, повернувшись з Японії, ви ще цілий місяць тішитимете поклонами українських громадян.Фото zablpedia.ru

Отже, підіб'ємо підсумки.

Зазвичай, вирушаючи у подорож до незнайомої країни, мало хто зазирає в розмовники, самовпевнено покладаючись на своє знання англійської або інших мов. У Японії ж усе зовсім інакше – це країна для людей з фантазією. І все ж можна бути впевненим, що, навіть не знаючи ані японської, ані англійської мови, дивовижна японська ввічливість і доброта не дадуть вам пропасти в цьому унікальному і шалено цікавому світі субкультур, аніме, технологій і мінімалізму.

Головне фото travelife.ca

Вам это будет интересно:
Гетто світу: Самураї на карнавалі
Сьогодні в нашій уже традиційній рубриці про національні гетто розповідь про один із найбільш екзотичних для Бразилії районів Сан-Паулу – Лібердаді. Саме тут живе найчисленніша японська діаспора у світі. Імміграція вихідців з Країни висхідного сонця почалася 1908 р тоді на бразильську землю прибутку 165 сімей ...
Пробере до кісток: найкращі фестивалі мистецтва з криги та снігу
Кригу і сніг з давніх-давен люди використовували для створення різних фігур та об'єктів, і лише в 60-х роках минулого століття ця майстерність оформилася в цілий напрям, ставши частиною ленд-арту! Найбільше зимових шедеврів створюють на спеціалізованих фестивалях, про які ми розповімо нашим читачам.
Полотно з рису. Мистецтво Тамбо
Японці дуже творчий народ, особливо якщо це стосується рису. А якщо в них є ще трохи вільного часу і великі просторі поля, тоді доволі буденний процес вирощування агрокультури перетворюється на мистецтво…
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів.
Східний макіяж як традиція: Чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином.
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Ми там були: Японія - тонкощі токійського життя
Мало хто з туристів добереться до далекої Японії. Але у Марини Бєлки, дизайнера одягу, це вийшло, адже загадкова Країна Вранішнього Сонця була її дитячою мрією. Вона поділилася з нами враженнями від Токіо і дала майбутнім туристам практичні поради.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Superflat: суперплощина японського мистецтва
Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Закрыть
Outlook facebook page