Без кліше
Національні звички і те, як їх сприймають люди, – завжди актуальні питання, якими цікавляться не лише сучасні соціологи. Подібні дослідження проводив ще Геродот, який намагався виявити різницю між азіатами і європейцями.
Матеріали за темою: Весільні традиції народів світу: від гусей до ласо
У середні віки людству було не до цього, а от Новий час з його численними технічними і гуманістичними революціями знову повертає найкращі уми планети до цієї тематики. У наші дні науковцям щастить, адже тепер не треба збирати знання по крихтах, та ще й із чужих слів. Завдяки сучасному транспорту і засобам зв’язку можна жити, скажімо, в Ефіопії і чудово уявляти, як живуть канадці. Утім, укорінені кліше з минулого і не думають помирати, що вочевидь не сприяє взаєморозумінню.
В економіки сієста, і це добре
Хто тільки з докором не показує пальцем на іспанців, точніше, на їхню звичку подрімати годинку-другу чи бодай просто відпочити від роботи після ситного обіду? Мабуть, тільки греки, у котрих теж так заведено. Загальносвітове переконання навіює нам, що поки ми працюємо у поті чола, середньостатистичний іспанець у середині дня розслабляється на зручному дивані. Якщо взяти не голослівні міфи, а реальну статистику, то виявиться, що жителі Апеннін справді влаштовують сієсту, от тільки вона не шкодить роботі, а скоріше навпаки – піднімає ККД. В останні роки Іспанія, котру прийнято вважати бідною за європейськими мірками країною, показує впевнений ріст ВВП. Мало того, у процентному відношенні іспанська економіка в деяких галузях навіть випереджає «взірцеву» німецьку. Та й найбагатша людина світу 2015 року якраз саме іспанський бізнесмен Амансіо Ортега, засновник найбільшої у світі корпорації Inditex, що виробляє одяг.
Фото: i6.ifrm.cоm
Англійські футбольні хулігани
Усе двадцяте століття спортивний світ був буквально пригнічений британськими звичками підтримувати своїх улюбленців на стадіонах і у барах. Міська влада і поліція по всьому світу з полегшенням зітхала, коли з Туманного Альбіону приїжджало мало уболівальників, адже практично кожен їхній виїзд закінчувався масовими безладами. Вершиною цього стала трагедія у Брюсселі 1985 року, коли через дії фанів «Ліверпуля» 39 шанувальників італійського «Ювентуса» загинули, а у лікарні опинилися сотні. Після цього було ухвалено жорстке рішення – англійські клуби відсторонили на 5 років від усіх міжнародних турнірів. Отримавши таке серйозне покарання, британці провели роботу над помилками і буквально змінили довколафутбольну культуру. Відтоді не лише на полі, а й поза його межами англійці підтримують реноме джентльменів, хоча їх усе ще бояться. А тим часом за кількістю бійок, скандалів, безладів і різанини на стадіонах їх уже давно обійшли італійці, турки і балканці. Усе це підтверджується поліцейськими звітами.
Фото: i.huffpоst.com
Японський офіс - місце для харакірі?
За межами Країни вранішнього сонця прийнято вважати, що японці буквально живуть своєю роботою. Ціни абсолютно на все – високі, людей на невеликій території багато, тому хочеш жити – умій крутитися, а точніше будь готовий до того, що з 7 ранку до 11 вечора ти працюєш, а якщо не встиг на електричку, то й ніч проводиш у сірому офісі. Мабуть, самим жителям Токіо та інших мегаполісів подібний міф вигідний, і вони не поспішають його розвінчувати. Утім, якщо розібратися, то можна з’ясувати, що саме японці у переважній більшості працюють або у малому бізнесі, або в таких сферах, де ніхто не прикутий до стола і комп’ютера довічно. Близько 72% працездатного населення (і це реальні факти) уявлення не мають, що таке корпоративна культура, дрес-код і несмачна кава з апарата. Майже усі ці люди займаються улюбленою справою у невеликих, часто навіть сімейних компаніях, де всі один одного знають і підтримують, а їхній робочий день рідко перевалює за 5 вечора. Більше того, якщо добре розібратися, дізнаєшся, що кожен п’ятий працюючий японець неодмінно має якесь хобі, що потребує чималих витрат часу, хай то стрільба із лука, ікебана чи стародавня каліграфія. А вже сфера розваг, що за обсягами поступається тільки американській, теж ставить питання, хто ж тоді працює від світання до смеркання? Найчастіше в офісах «живуть» приїжджі азіати з менш розвинених країн, а японці, виходить, своє уже відпрацювали у 60-80-х роках минулого століття, коли країна багатіла буквально на очах.
Фото: farm9.staticflickr.cоm
Французька зарозумілість
Мабуть, кожен мандрівник хоч раз зустрічав француза, який за межами своєї країни навіть не намагався говорити бодай англійською і при цьому не ображався, коли його не розуміють. Мало того, французи старші п’ятдесяти, можливо, і використовували англійську, але вони як слід взагалі не знають жодної іноземної мови. Цих фактів цілком достатньо для того, щоб звинуватити співвітчизників де Голля у зарозумілості і нарцисизмі.
Матеріали за темою: Баски: між Францією та Іспанією
Та не все так просто. Справа в тому, що ще якісь п’ятдесят років тому півсвіту, якщо не більше, розмовляло саме французькою. Тому покоління сьогоднішніх людей у віці не бачило особливої необхідності у студіюванні інших мов. Що ж до сучасної молоді, то не лише у Парижі, навіть у глухій провінції семеро із десяти людей чудово говорять англійською. А що стосується самолюбування, то, згідно з доповідями в ООН та інших міжнародних організацій, «егоїстична» Франція посідає третє місце у світі після США і Японії за обсягами гуманітарної і фінансової допомоги іншим державам і народам.
Посміхайся всім, відкривайся психологу
Голлівудське кіно, що заполонило усі країни і континенти, вже давно більше, ніж розвага. Видатні учені і філософи, зокрема, Бодріяр, упевнені: у майбутньому за ним, як сьогодні за давньогрецькими міфами, будуть вивчати ті чи інші аспекти життя американців. Цей код, який можна зчитати з екрана, вже давно укоренив у свідомості «неамериканців» і думку про те, що у Штатах абсолютно всі фамільярні, і панібратство процвітає всюди. Усмішки, чемні запитання, невимушені бесіди – це не просто витівки сценаристів, але й речі, які зустрічаються на кожному кроці, що на Мангеттені, що десь в Оклахомі. Утім, це лише вершина айсберга. Американці лише справляють враження компанійських людей, і це враження руйнується за лічені секунди, варто лише сказати правду у відповідь на запитання, «як справи», якщо твої справи не такі вже й добрі. Виливати людині свої проблеми не те, що не прийнято, а навіть непристойно. Ніхто не стане слухати навіть із ввічливості, оскільки у США прийнято вирішувати свої проблеми самостійно або з психологом. Послугами цих фахівців користується приблизно п’ята частина дорослого населення. Тому виговоритися тут навряд чи вийде, а от протягом години завести багато знайомств і приємно побалакати – цілком.
Фото: u1.s.prоgorodnn.ru
Головне фото: petеrmuhly.files.wordpress.com
