Сьогодні, 3 листопада, в Японії відзначається День культури. Напевно, це одине з найбільш вражаючих свят у світі, адже нащадки самураїв гуляють дуже феєрично. І що найважливіше, такі заходи проходять по всьому світу. Напевно і японці в Україні сьогодні теж бенкетують. Тому, якщо у вас є знайомі представники цієї народності – сміливо напрошуйтесь в гості.
Сьогодні, 3 листопада, в Японії відзначається День культури. Напевно, це одине з найбільш вражаючих свят у світі, адже нащадки самураїв гуляють дуже феєрично. І що найважливіше, такі заходи проходять по всьому світу. Напевно і японці в Україні сьогодні теж бенкетують. Тому, якщо у вас є знайомі представники цієї народності – сміливо напрошуйтесь в гості.
Країна Висхідного Сонця, така, яку ми звикли уявляти все ж таїть у собі значно більше. Ну а пишне свято Дні культури – прекрасний привід по-справжньому познайомитися з цією державою. Адже суші та саке – це колоритно, але було б нерозумно обмежуватися тільки ними.
У самій країні захід проходить особливо помпезно. Святкування складаються з художніх виставок, вистав, парадів. Для більшості японських музеїв це свято – зазвичай ще й день відкритих дверей. А в імператорському палаці Токіо сьогодні нагороджують особливо гідних – їм вручать Ордена культури.
Навіть погода прихильна до Японії в такий важливий день. Згідно зі статистикою, він виявляється одним із найбільш погожих в році. І нехай вчора йшов дощ – назавтра ситуація буде зовсім іншою. Адже в період між 1965 і 1996 роками на це свято припало лише три випадки негоди.
А раз клімат дозволяє, то, звичайно, можна не поспішаючи помилуватися жінками в національному одязі — кімоно. Східні красуні заповнюють вулиці, парки, сквери. А це, зрозуміло, ще один привід привітати японців з святом і теж приєднається до нього!
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Слово «маяк» викликає красиві асоціації: морські пригоди, шторми, величезні кораблі. І ми хочемо не розвіяти ці думки, а навпаки підкинути хмизу у вогонь. У світі їх безмежна кількість, вони вражають своєю красою та неповторніст. Сьогодні ділимося з вами п’ятіркою найдивовижніших маяків!
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Кригу і сніг з давніх-давен люди використовували для створення різних фігур та об'єктів, і лише в 60-х роках минулого століття ця майстерність оформилася в цілий напрям, ставши частиною ленд-арту! Найбільше зимових шедеврів створюють на спеціалізованих фестивалях, про які ми розповімо нашим читачам.
У четвер, 9 грудня, новопризначені Надзвичайні та Повноважні Посли Алжирської Народної Демократичної Республіки, Боснії і Герцеговини, Грузіїі, Домініканської Республіки, Нової Зеландії, Республіки Сенегал, Демократичної Соціалістичної Республіки Шрі-Ланка та Японії вручили вірчі грамоти Президенту України Володимиру Зеленському.
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Олена Расенко завершує цикл матеріалів про дивовижну країну Японію. І в цій частині розповідає читачам про свою поїздку в місто Йокосука ... Оба-сан уже декілька днів запрошував нас до Йокосуки, невеликого містечка неподалік Токіо. Японець збирався показати, як плавають американські військові кораблі, а заодно почастувати власноруч вирощеними апельсинами.
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Весна вже цілий місяць панує на планеті! Невдовзі холод і сірість відступлять, пригріє лагідне сонечко, і замість теплих курток ми дістанемо із шаф легкі вітровки. Ну і яка ж весна без зелених дерев і прекрасних квітів? А щоб очікування омріяних барв та ароматів було легшим, пропонуємо вам насолодитися красою, яка протягом року тішить відвідувачів найцікавіших оранжерей планети.
Вже цієї п’ятниці, 23 липня, відбудеться церемонія відкриття літніх Олімпійських ігор-2020 в Токіо. Вони, до речі, єдині в історії, які Олімпійський комітет був вимушений перенести і все через пандемію COVID-19. Тож пропонуємо вашій увазі добірку інших цікавих фактів про найбільш очікувану спортивну подію літа.
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
