RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото. Частина 2

А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото. Частина 2

Ми продовжуємо розповідати про найвідоміші фотографії. На черзі – друга добірка знімків, які нині, напевно, зібрали б не одну сотню лайків в Інстаграмі, а якби історії їхнього створення були широковідомі, то й тисячі.

Куди ж без годинників?
Один із символів перемоги над нацизмом – фотографію червоного прапора на даху Рейхстагу – було зроблено не 30 квітня 1945 року, коли радянські солдати його встановили. Під час цієї знаменної події фоторепортера поблизу не виявилося. Однак Євген Халдей, який прибув до Берліна саме з метою закарбувати історичну мить, мав серед речей декілька стягів. Коли стало спокійніше, один з них і було використано, аби зробити постановочний кадр уже постфактум. Обрані для зйомки червоноармійці позували не гірше від моделей. І ось, коли світлину вже проявили і її практично поставили в друк для газетних передовиць, редактори помітили, що на кожній руці бійця Ісмаїлова було надіто по два годинники. Допустити, щоб герой-визволитель залишився в пам'яті всього світу мародером, не можна було. Тому злощасні годинники довелося негайно видряпувати. Халдей, до слова, продовжив свою кар'єру і підтвердив статус «епохального» майстра знімками Нюрнберзького трибуналу.

Афганська Джоконда

1985 року випадкові перехожі зупинялися біля газетних і журнальних стійок на деякий час, втрачаючи дар мови і забуваючи про справи – так їх пронизував погляд 13-річної невідомої дівчинки-біженки з Афганістану. Фото на обкладинці журналу «NationalGeographic» передавало весь жах війни. Фотограф Стів МакКаррі розповідав, що просто не міг пройти повз неї, коли був у таборі для біженців в Насир-Баг. При спробі дістатися туди всю сім'ю дівчинки знищили радянські інтервенти, а сама вона вижила і якимось дивом змогла врятуватися.

Сальвадор і коти

Завдяки сучасним технологіям створити подібну композицію зовсім нескладно, знаючи ефекти обробки. Але 1948 року, коли зробили легендарний знімок, усе було по-іншому. Його автор – родоначальник сюрреалізму у фотографії Філіп Халсман, Сальвадор Далі, асистенти і коти трудилися понад шість годин. За командою фотографа великий художник стрибав, воду розливали, а котів підкидали. Мольберт і стільці попередньо вішали на волосінь. Тільки після 27 спроб усі спрацювали як слід, і 28-ий кадр вийшов таким, яким його знає все людство.

Фотографія хірурга
Напевно, мало знімків, зроблених лікарями, так прославилися, як «робота» шотландця Роберта Вілсона. Адже саме його до 1994 року вважали автором фотографії лохнеського чудовиська. Лондонський журналіст Мармадьюк Ветерелл прагнув слави за всяку ціну. Тому у 1934 році йому спало на думку опублікувати матеріал, підкріплений стародавніми легендами, про якусь містичному істоту. Вибір впав на озеро Лох-Несс у Шотландії і його «мешканця». Названий син кореспондента Крістіан виготовив дерев'яну скульптуру. Рідний же син, також включившись у сімейну аферу, «клацнув» її, а щоб підозр не виникало, місцевого лікаря вмовили увійти у змову і назватися автором. Лише через 60 років Крістіан зізнався, що знамените фото – містифікація.

Диво

Цю фотографію 1963 року можна побачити в кабінетах багатьох американських лікарів-отоларингологів. На ній зображено глухого п'ятирічного хлопчика Гарольда Вітліса, якому секунду тому вставили у вухо слуховий апарат, і він уперше почув звуки. Джек Бредлі, який зняв важливий момент, зумів цим фото передати диво, що сталося з дитиною. Як мовиться, замість тисячі слів...

Поцілунок із засіків

І в цій збірці ми не могли обійтися без романтики, але ж і композиція француза Робера Дуано – справжній шедевр, хоч і пролежав «на полиці» понад три десятиліття. 1950 року фотограф отримав від журналу «Life» замовлення на світлину, яка передавала б атмосферу велелюбного, вільного і грайливого Парижа. Але нарочито «документальний» знімок, ніби вирваний з натовпу, було забраковано і відправлено в архів. І тільки 1986 року фото надрукували на постері, і це буквально підірвало світ: було продано понад 2,5 мільйони листівок, 500 тисяч плакатів, календарі, фотоальбоми... Тобто продавалося і донині продається все, на чому тільки можна розмістити «Поцілунок». Разом зі славою і грошима Роберу Дуано довелось відбиватися від сотень пар, які називали себе героями кадру і вимагали відсоток від продажів. Одного разу справа навіть дійшла до суду, тож автор зізнався, що знімок – постановочний. Утім, це не завадило його популярності.

Упізнати тата

На багатьох фотографіях, які стали легендарними, набагато частіше присутні звичайні, маловідомі люди. Тому з їхнім визначенням виникали проблеми, особливо в ті часи, коли сучасними технологіями і не пахло. Проте іноді буває, що героїв упізнають. Так сталося зі знаменитим знімком фашистського мітингу в Гамбурзі, який відбувався 1936 року. Праворуч від центру можна помітити людину, яка не викидала руки в традиційному для гітлерівців вітанні. Тільки 1991 року одна німецька жінка, випадково побачивши фото, впізнала в цьому чоловікові свого батька – Августа Ландмессера. Виявляється, він мав свої причини не салютувати – будучи членом НСДАП, покохав єврейку і навіть одружився з нею. У відповідь на таке порушення партійної дисципліни нацисти спочатку відправили чоловіка в концтабір, а потім на війну, де він загинув. 1996 року інша його дочка Ірен написала трагічну історію їхньої родини, що стала бестселером.


Вам это будет интересно:
Зліпи собі хобі. Історія гончарства
У краєзнавчий музей якої країни не зайди, неодмінно помітиш схожі археологічні знахідки – уламки глиняних виробів. Гончарне ремесло, що народилося кілька тисячоліть тому, однак існує й сьогодні, по праву може вважатися одним із найбільш довговічних.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Кокні: глузлива британська говірка
Дивні прізвиська для предметів, знайомих кожному; відома нині форма ain't (замість am not), а також літера h, що пропадає в деяких словах – все це про британську говірку кокні, колоритний діалект, що шокує консервативних англійців саркастичністю й епатажем.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Таксі по-нью-йоркському
Наступним героєм нашого циклу про міський транспорт-символ стало жовте таксі Нью-Йорка. Без цих яскравих і неймовірно маневрених машин просто неможливо уявити Велике Яблуко, а надто його центр – Мангеттен. Здається, що «шашечок» тут більше, ніж людей.
У Києві відкрилась виставка азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва
24 грудня за ініціативою та за підтримки Посольства Азербайджанської Республіки в Україні у Національному музеї Тараса Шевченка відкрилась виставка робіт відомого азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва. Серед гостей були присутні заступник міністра культури України Ростислав Карандеєв...
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
ВІДЕО: Ванільне, фісташкове... орхідейне
За сприяння Посольства Сирійсько-Арабської Республіки в Україні ми відвідали Дамаск і побували у незвичайному місці. Дивіться! Якщо Ви все ще думаєте, що улюбле багатьма - морозиво, можна приготувати тільки з молока або фруктового соку - то це не зовсім вірно. Дивіться відеоролик та дізнавайтесь з чого ще роблять "охолоджуїчі ласощі"!
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів
Багато місць, відомих сьогодні на весь світ, було створено купкою ентузіастів без грошей і сторонньої допомоги. Ці люди жили ідеями і робили все, щоб втілити їх у реальність. Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here»
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Подивися на це небо. Найкращі планетарії світу
Добре це чи ні, та подорожі до далеких планет і зірок поки що залишаються тільки на сторінках наукової фантастики та у фільмах голлівудського кінопрому. Хоча можливість космічного туризму підібралася впритул, все ж до Юпітера і Сатурна ще ой як не близько.
На ходу. Вулична їжа в різних країнах світу
Досвідчені туристи вважають: найпевніший спосіб швидко пройнятися чужою культурою – скуштувати страви місцевої кухні. Щоб не розгубитися при виборі наїдків і заощадити дорогоцінний час для їжі духовної, OUTLOOK радить вам найкращі місця вуличної гастрономії із семи точок земної кулі.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Закрыть
Outlook facebook page