RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Квіти по-українському. Катерина Білокур

Квіти по-українському. Катерина Білокур

Сьогодні виповнюється 120 років з дня народження відомої української художниці - Катерини Білокур. Її талант був визнаний за життя, її роботами захоплювався Пабло Пікассо, а в наші дні її картини виставлені у музеях, а Google присвячує їй свій дудл. А розпочиналось все за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролювались...

... і про індивідуальність здавалось би можна було забути. Напевно, на зло системі і з'явився такий самородок, як художниця Катерина Білокур, про яку ми сьогодні і розкажемо.

Жінка, яка народилася в українській глибинці, не закінчивши навіть семирічки, бо батьки вважали школу дорогим задоволенням, навряд чи могла мріяти, що художник рівня Пікассо називатиме її генієм. Усе це станеться, коли їй буде вже за 50. А до цього «одержимій» Катерині із села Богданівки, що на Київщині, доведеться здолати нелегкий шлях.

Напевно, її життя – це чудовий сценарій до голлівудського біографічного хіта. Глузування односельців, яких зазнавала ще з дитинства через марну «мазанину», важка сільська праця, неможливість навіть спробувати десь повчитися, адже без шкільного атестата подальша освіта недоступна, невдала спроба самогубства, яка до кінця життя даватиме про себе знати хворими ногами, деспотичні батьки... Через труднощі горда і незлопам'ятна Білокур з гідністю йшла все життя.Фото uateka.com

І як ішла – творила! Катерина годинами сиділа в полі, з жагою змальовуючи деталі квітів і трав. Результатом стали знамениті «Декоративні квіти», «Привіт урожаю», «Берізка» та інші шедеври. Потяг до знань мала такий сильний, що після важкої праці на землі ночами вивчала техніку, робила собі пензлики, відточувала різні стилі живопису, а вдосвіта знову перетворювалася на працьовиту селянку.

Усе це принесло результат – доля віддячила Катерині, надавши один шанс на мільйон. 1939 року, коли нікому не відомій Білокур було вже 39 років, вона почула по радіо пісню Оксани Петрусенко. Голос оперної діви так зворушив сільську «дивачку», що та написала їй листа, вклала в конверта маленький малюнок калини і відправила за дивною адресою: Київ, Академічний театр, Оксані Петрусенко.Фото upload.wikimedia.org

І сталося диво, адже лист потрапив у потрібні руки. Петрусенко отримувала безліч подяк, однак малюнок такої краси і автентичності вона побачила вперше... Ну а далі був третій акт голлівудського байопіку: про дивовижну жінку дізналася київська інтелігенція, їй допомогли організувати декілька виставок, які вразили і критиків і простих поціновувачів живопису...

Після війни Катерина Василівна увійшла до Спілки художників, одержала кілька премій, її роботи вирушили в турне країнами Європи: до Іспанії, Франції, Італії, де їх ставили в один ряд з найкращими на той момент майстрами. Утім, рідного села вона не покинула. Хворі родичі, батьківська хата і, звісно ж, поле з квітами – все це не відпускало. І нехай Київ і Москва кликали вже не «дивачку», а Народного художника України, творчість якого вивчали в університетах та академіях, вона так і не поїхала. Відлучалася лише кілька разів до Будинку творчості на відпочинок. Померла Катерина Білокур 1961 року, їй було тільки шістдесят...

Завжди є творці, занесені в підручники завдяки своїм достоїнствам, та молодь не дуже їх вивчає, а часом і взагалі не знає. Тому визнання наступних поколінь – вагомий аргумент. Ось що кажуть про Катерину Білокур і її вплив на український живопис сучасні майстри пензля з київської студії «Травнева майстерня».Yagotin (5).JPGФото ukrainiansandworld.blogspot.com

Майя Проскурня: «У всіх її роботах – вона сама. Самобутньо і сміливо Катерина Білокур писала те, що її надихало, радувало, захоплювало, хвилювало. Навколишній світ художниця відтворювала у власному стилі, який неможливо не впізнати. Я б назвала її символом декоративного живопису в Україні. І не важливо, навчався ти 15 років академічного малюнка чи ні. Я знаю багатьох молодих художників з блискучою професійною освітою, але їх просто «нудить» при вигляді полотна, за роки навчання, відпрацювання техніки вони розлюбили і мистецтво, і свій талант.

Треба вкладати в роботу свою душу, з любов'ю опрацьовувати кожну деталь. Так робила Катерина Білокур. Чому так багато квітів? Тому що вона ними захоплювалася, зберігаючи життя кожної пелюсточки на своїх полотнах. Не дивно, що її помітили і визнали, такі «нереалістичні» і в той же час «живі» полотна проклали шлях художниці-самоучці у велике мистецтво».189-1160x816.jpgФото amazingukraine.pro

Ніна Мурашкіна: «Мені здається, Катерина Василівна досі впливає на художників своєю чесністю в підході до полотна: вона малювала тільки те, що любила. Не Сталіна, не колгоспників, а квіти. Довго і якісно вона творила кожну свою роботу. Зараз, як і в її часи, не часто зустрінеш, щоб художник в'їдався поглядом і пензлем у кожну квіточку-пальчик! Сьогодні ж узагалі поголовне використання фото і принтера. Для всіх, хто починає малювати, Білокур – потужний стимул не зупинятися!»

Розповідають, коли Пабло Пікассо побачив роботи «громадянки села Богданівки», він сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї весь світ!» На жаль, СРСР – це не Іспанія. Коли Катерина Білокур творила, ніхто не замислювався про технології збереження її картин, а сама вона цих правил елементарно не знала. Через якихось 50 років її шедеври більше не підлягають транспортуванню і тому не залишають меж України.

Головне фото zruchno.travel

Вам это будет интересно:
Стріт-арт: від французьких революціонерів до Бенксі
Слово «арт» сьогодні використовують на кожнім кроці. Та, на жаль, звичайна їдальня з брудними столами і мухами не стає від цього приємним закладом харчування з креативним дизайном. І все ж, коли мова заходить про справжнє мистецтво, речі треба називати своїми іменами. Тому ми занурюємося в кам'яні джунглі мегаполісів, щоб насолодитися одним з напрямів street-art – стенсілами.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Життя на воді: 7 маловідомих конкурентів Венеції
Коли ми чуємо вираз «місто на воді», одразу на думку спадає Венеція, чи не так? Неквапливі гондоли, вузенькі вулички по обидва боки, ніжне світло сонця, що заходить, і старовинна архітектура створюють той п’янкий романтичний коктейль, котрий приваблює туристів з усього світу.
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
А ви знали...?
Добірка цього тижня сповнена загадковістю, красою та величчю духу... У ній поєднане мистецтво архітектури і живопису, сила духу людини із можливістю відчути аромат "старої Європи". Про все це - читайте далі!
А ви знали...?
Фарби, які роблять картини незабутніми... Емоції, які додають скульптурам душі... Різнобарвна краса, створена природою... Про все ми хочемо вам сьогодні розповісти!
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
А ви знали...?
У цьому випуску ми розповімо про жінок у Китаї, які мали свою мову, про жінку, яка зачинила свою квартиру на 70 років, а також про мистецтво графіті, скульптуру і місто, яке визнали історичним пам'ятником. Впевнені, вам сподобається!
Гендиректорка OUTLOOK Дарія Карякіна про роль громадських ініціатив в сфері культурної дипломатії
18 листопада Генеральна директорка проекту OUTLOOK, громадська діячка Дарія Карякіна взяла участь у якості експертки у транскордонному проекті «Європейські цінності та культурна дипломатія: молодіжні зустрічі Україна – Грузія».
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
А ви знали...?
Добірка цього тижня насичена фото і відео матеріалами з різних куточків нашої планети. Хто налаштовує годинники у Букінгемському палаці? Як звучить Чорнобиль? Чи можливо у незвичний спосіб оглянути околиці міста Чунцинь? Ці та інші цікавинки ви сьогодні дізнаєтесь!
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Посол Індії Партха Сатпатхі відкрив пам'ятник Махатмі Ганді в столиці
З нагоди 150-річчя Махатми Ганді Посольство Республіки Індії в Києві у співпраці з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка відкрило бронзовий пам’ятник Махатми Ганді у Ботанічному саду імені О.В. Фоміна.
Старт Місяцю литовської фотографії MOLPIK!
Вже у вівторок, 22 вересня, для всіх охочих долучитись до мистецтва фотографії, в Києві відбудуться заходи одразу на 8 локаціях за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні. Вони будуть присвячені становленню Литовської школи фотографії у часи СРСР.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Закрыть
Outlook facebook page