Expirience: Ігор Назаров

У Brown-Forman я вже 7 років, від самого початку його відкриття в Україні. За цей час наш бізнес виріс майже у 8 разів, штат співробітників збільшився з 2 до 10 осіб. Нині обсяг продажів компанії обчислюється дев'ятизначною цифрою. Ми маємо гарного партнера – Coca-Cola, який опікується тут дистрибуцією. Ми ж відповідаємо за імпорт, просування, маркетингові та бренд-стратегії.

Ким я мріяв бути в дитинстві? Ну, однозначно, я не міг навіть припустити, що торгуватиму алкоголем. Давним-давно ми з другом збирали гроші, на них купували багато морозива і могли смакувати ним увесь день. Тоді хотілося бути продавцем морозива.

1994 року зовсім випадково я потрапив до Лондона. Наша заповзятлива вчителька англійської мови вирішила, що нам потрібно отримувати добру мовну практику, тож зібрала з нас по 550 у.о. та організувала автобус. Тепер я вже розумію, що їй хотілося поїхати на шопінг, і просто потрібна була група супроводу. Врешті, я випросив у батьків гроші та поїхав до Лондона. Повернувшись звідти до Миколаєва, я, мабуть, близько місяця сидів біля вікна і дивився на наш похмурий дворик, брудні сірі вулиці. Тоді я збагнув, що не хочу бути якимось торговцем на ринку, працювати на заводі й розмірено жити як усі. Я мріяв про ту казкову лондонську картинку та успіх. До речі, в Лондон я повернувся приблизно через 7 років – підписувати мільйонний контракт.

Ще навчаючись у старших класах, я усвідомлював, що освіта хоч і важлива, однак лише в плані досвіду. Я успішно закінчив найкращий університет Миколаєва. Відтоді я не бачив свого диплома. І пропрацювавши в трьох компаніях, зрозумів, що «корочка» мені так і не стала у пригоді. Зараз згадую свою викладачку з підприємництва, яка казала, що нічого в мене не вийде, особливо у бізнесі. Користуючись нагодою, хочу передати їй привіт.

Свого часу я серйозно займався баскетболом, але якось зіскочив з цього. Тоді в мені помер напівпрофесійний гравець на рівні кандидата в майстри спорту, але залишився довічний любитель баскетболу.

Після університету переїхав до Києва. Я мав близько 50 доларів у кишені, вшістьох з товаришами ми орендували квартиру на Новобіличах. Роботу шукали хто як, але всі знайшли досить легко. Я дуже вдячний дівчині, яка проводила зі мною співбесіду, коли прийшов влаштовуватися до «Фуршету». Я мітив на місце касира (або щось подібне) в одному із супермаркетів, але ейчар сказала мені, що мій потенціал набагато вищий. Тож невимовно радий я пішов звідти непрацевлаштованим.

Працювати мене взяли у зовнішньоекономічний відділ «Fozzy». На той момент я був повним нулем. Навіть довелося прибрехати, що працював у мами на фірмі. Звичайно ж, фірми у мами немає і ніколи не було. Це був дуже гарний досвід, працюючи ночами, я вникав у деталі. Довелось осягати ази професії просто «в полях». Спасибі батькам за гарні гени – навчався і засвоював інформацію блискавично.

Після «Fozzy» мене запросили в «Баядеру». У них якраз розвивався імпортний напрям. Оскільки я добре знав англійську, мене запросили заступником начальника відділу імпорту. Ми сформували, без перебільшення, найпотужніший портфель імпортних брендів. І досі «Баядера» залишається найсильнішим гравцем ринку.

Мама дуже хвилювалася стосовно того, що я працюю з алкоголем (боялася за моє здоров’я). Та невдовзі зрозуміла, що син знає міру і все буде добре.

Півтора року я вів активний діалог з Brown-Forman, щоб отримати «Джек» до портфелю «Баядери». Ще через 6 місяців у нас уже були і Diageo, які представляють такі бренди, як «Johnny Walker», «Baileys», це був найбільший гравець у світі. Але вони висували одну умову – ексклюзив на категорію віскі. Тому «Баядері» й довелось відмовитися від «Джека».

Я дуже люблю «Джек», мені імпонує цей бренд, можна сказати, вболіваю за нього. Був і в домі «Джека», і на виробництві, і навіть на могилі цього реально персонажа. Звісно, мені було вельми прикро віддавати «Jack Daniel’s», але «Баядера» мала інші плани, довелося шукати компроміси. Згодом Brown-Forman запропонували мені очолити їхнє представництво в Україні. І я, певна річ, зголосився.

Як я мотивую своїх співробітників? Тут усе просто – у нас цікавий бізнес, класні бренди, з якими неабияк приємно працювати. Займатися алкоголем набагато веселіше, ніж, приміром, керувати аудиторською конторою. Мотивація приходить сама по собі.

Натхнення черпаю з різних речей. Насамперед, це нові технології. Зараз роблять просто фантастичні речі. Ще мене надихають автомобілі, особливо спортивні. Обожнюю природу і подорожі, країн 60 відвідав уже точно. Я маю список місць, де просто зобов'язаний побувати: Антарктида, Непал, Нова Зеландія, Австралія. Ось такі речі не дають мені занудьгувати. У Гімалаї, до речі, поїду вже цієї осені.

Коли я прийшов до Brown-Forman, то чітко озвучив: хай там як, я залишаюсь в Україні. Їхати звідси не маю наміру нізащо. Тут мої друзі, родина. Будучи на ПМЖ десь у Європі, мені здається, можна просто збожеволіти. Хоча родина не завжди поділяє моїх поглядів.

Сім'я у мене неймовірно жіноча, коли приходжу додому, мене зустрічають: дружина з двома доньками, няня, хатня робітниця, лайка і часто мама з тещею. І я їм безмежно вдячний за те, що вони з розумінням ставляться до моєї частої відсутності вдома.

Не можна будувати алкогольний бізнес тільки на тому, щоби всіляко спонукати людей купувати ящиками горілку. Тут важливо культивувати культуру пиття, правильного споживання. В Україні п'ють занадто багато, але ринок преміального алкоголю на рівні нижчому, ніж, скажімо, навіть у Румунії, мовчу вже про більш розвинені країни. А все через те, що не вміємо пити. Ще одна дивовижна річ – ціни на вітчизняний алкоголь. Іноді зовсім незрозуміло, як місцеві виробники можуть виживати з такою низькою вартістю продукту.

У чому секрети моїх успіхів? Я вникаю в деталі. Абсолютно у всі. Кожному клієнтові я приділяю максимум уваги. Намагаюсь не ігнорувати нових можливостей, шукати альтернативи, не йти второваною стежкою. Вважаю важливим відповідати за свої слова. Це моє правило по життю, якого я дотримуюся завжди і у всіх ситуаціях. Якщо щось обіцяю, обов'язково роблю. Ніяк інакше.

Європейська Бізнес Асоціація висловлює величезну подяку компанії Brown- Forman Ukraine та особисто Ігореві Назарову за готовність узяти участь у проекті «Hopes and Fears», а також за допомогу в організації даної зустрічі.