RU  UK  EN
Статьи  >  Насолодись  >  Знай наших: Сергій Полунін

Знай наших: Сергій Полунін

26 жовтня відбудеться довгоочікувана прем`єра документально-біографічної картини «Танцюрист» про ціну успіху, яку заплатив артист балету Сергій Полунін. Херсонець за походженням, волею випадку потрапляє до Королівського театру в Лондоні, де здобуває неймовірний успіх, а потім зникає з поля зору, щоб згодом завоювати ще більше любові глядачів. Сьогодні OUTLOOK продовжує серію матеріалів про успішних українців.

У квітні 2014 року західними інформагентствами пролетіла новина про зникнення всесвітньо відомого танцюриста. Ніщо не віщувало біди: Сергій Полунін старанно відвідував репетиції балету «Опівнічний експрес», де виконував роль молодого американця, який потрапив у в'язницю за ввезення наркотиків до країни. Два кілограми гашишу, виявлені в аеропорту, коштували студенту свободи, а Сергієві – репутації. За тиждень до прем'єри Полунін перестав відповідати на дзвінки і з'являтися на танцювальних «прогонах» у лондонському театрі «Колізей». Хореограф Пітер Шауфус намагався врятувати постановку від провалу, а глядачів – від розчарування з приводу відсутності улюбленого артиста балету. І заявив, що прототип головного героя, «реальний Біллі Хейс зараз у залі, а сценічний Хейс зник невідомо куди».

У 20-х числах квітня пропажу знайшли. Полунін з'явився на творчому вечорі Світлани Захарової у Большому театрі, а потім у Театрі Станіславського в балеті «Дон Кіхот».

Що змусило Полуніна відмовитися від участі в постановці «Колізею»? Подейкують, для нього неприйнятними були неоднозначні сцени в балеті, недоречні й вульгарні жарти. Журналісти, які відвідали прем'єру, відзначали, що в'язниця, де замкнули юнака, більше скидалася на кабаре, а сцени зґвалтування під смішки публіки нагадували невгамовний фарс. Не менш дивно в Лондоні, де особливо пишаються класичною музичною традицією, виглядає дискотечна музика, під яку танцюють засуджений з тюремником, а смуток головного героя відтіняє «рингтон» із творів Моцарта. До слова, разом з Полуніним з балету пішов Ігор Зеленський, зірка світової хореографії та художній керівник Музичного театру в Москві.

Це – не перша втеча Сергія Полуніна з театральних підмостків. Однак про все по черзі.

Фото: itsavogueworld.files.wordpress.com

Батьки віддали Сергія на балет у ранньому дитинстві в рідному місті Херсоні. Безкінечні репетиції без вихідних, переїзди з міста до міста –- 80% каторжної праці та 20% таланту вели Полуніна маршрутом Херсон–Київ–Лондон.

Спершу була дошкільна спортивна гімнастика. День Сергія-школяра починався удосвіта, до обіду він був на навчанні, потім до 18.00 – тренування. Увечері – дорога додому в інший кінець міста, уроки на наступний день і сон. Недоїдання, скрута і батьки, котрі з ніг збивалися, хапаючись за будь-яку можливість заробити зайву копійчину. У вісім років хлопчик переніс пневмонію на ногах. Коли стан погіршився, на місяць потрапив до лікарні, а вийшовши звідти, почув невтішне: одна легеня працювати не буде. Мати не змирилася з цим і знайшла цілителя, який пообіцяв «зняти пристріт». Дивовижно, але після сеансів рентгенівський знімок показав: хлопчина абсолютно здоровий.

Матеріали за темою: "ЗА ГОДИНУ ДО" балету

І тут із Сергієм сталося те, що називають: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Після перенесеної хвороби йому було складно займатися гімнастикою, тож спортивну школу довелося залишити. Однак наполегливий хлопець завжди діяв через подолання і вирішив вступати до Київського балетного училища. На іспиті Сергій станцював під вокал Лучано Паваротті, і його прийняли до навчального закладу.

Коли юному танцюристові виповнилося 13, його помітили професіонали з фонду Рудольфа Нурієва. Сергієва мати надіслала до фонду фотографії, їх запросили на співбесіду. Пізніше директор фонду Гейлен Сток розповідала: «Тільки-но я побачила, як він робить пліє, одразу ж збагнула: так, це щось». Фонд Нурієва оплатив навчання в Королівській балетній школі в Лондоні. Те, що відбувалось, нагадувало, за власним висловом Полуніна, казку про Гаррі Поттера. У 19 років юнак уже з успіхом танцював на сцені Ковент-Гарден.

Здавалося б, що ще потрібно молодому даруванню? Та кілька років тому Сергій заявив, що втомився від балету й пішов з трупи Королівського театру в Лондоні. Щоправда, тут він трохи злукавив: Полунін приїхав до Москви і продовжив кар'єру. Цим він трохи нагадує самого Рудольфа Нурієва, який колись заявив: «Я танцюю для власного задоволення. Якщо ви намагаєтеся дати задоволення кожному, це не оригінально».

Чому обдарований артист відмовився від західних лаврів? Гнітюче діяли на нього невеликі ролі кавалерів, стражів. Казка виявилася не надто феєричною: довелось зіткнутися і з дискримінацією щодо себе як іноземця, яким він все ж залишався на європейській сцені. Згодом пішли прем'єрні ролі в Королівському театрі, але відчуття «чогось не того» переслідувало Сергія. Театр-мрія відкривав тіньовий бік і дедалі більше нагадував рабство, де навіть шість годин на добу складно викроїти для себе. Фізично і психологічно вимотувала постійна зміна репертуару – не встиг відіграти одну роль, вчиш нову. Зрештою, Полунін зізнався: «Так, я втомився репетирувати і хочу жити, як нормальна людина». Бажання кинути виклик рутині переросло в незвичайне хобі. Сергій приохотився... до татуювань. На його тілі звилися в таємничий зміїний клубок імена Джеймса Діна і Джокера, в шкіру «в'їдається» вовча морда і хижий дзьоб двоголового орла, а стегна «пошматовані» тигрячими кігтями. Довершує інфернальну картину напис «I am not Human – I am not God – I am who I am».

Матеріали за темою: Знай наших: безперервна музика Любомира Мельника

Аж от Полунін пішов з Ковент-Гарден. Жадана свобода не принесла щастя, а тут ще й закінчувалася робоча віза. Художні керівники, з якими було налагоджено добрі стосунки, обіцяли ролі та прем'єри, але нічого не робили. Розчарований, Сергій полишив Британію і подався до Санкт-Петербурга. Місяць пропрацював в Маринці, а потім його переманив до Москви Ігор Зеленський.

Фото: i.ytimg.com

Трупа Музичного театру ім. К. С. Станіславського і В. І. Немировича-Данченка, переговори про виступи в Маріїнському і Большому театрах – ось що Сергій Полунін вважає гідною заміною Ковент-Гарден.

Матеріали за темою: Історія бренду: Балет Сухішвілі: підкорені вершини маленької грузинської мрії

Нині 27-річний танцюрист займається не тільки балетом: телеконкурс на каналі «Культура», зйомки в рекламному ролику Dior Homme, фотосесія у проекті Брайана Адамса на підтримку Міжнародного благодійного фонду для людей зі слабким слухом, курси акторської майстерності в Голлівуді, та ще й Міккі Рурк запросив знятись у фільмі . І, схоже, тепер артист життям задоволений.

Головне фото: happy-man.ru

Вам это будет интересно:
Гуцули: мешканці українських гір
Що вже казати про жителів нашої планети загалом, якщо й самі українці раз по раз помиляються, стереотипно називаючи всіх мешканців західних областей своєї країни «гуцулами». Почувши таке, представники цієї етнографічної групи українців, які живуть досить ізольовано в Карпатах, тільки усміхаються. Ми пропонуємо вам вирушити разом з нами в їхні поселення і познайомитися ближче.
ВІДЕО: Антикварно-індустріальний Київ
Викидаючи речі у сміттєвий бак або відправляючи їх на звалище, ми не здогадуємося, що для них це не завжди смерть, часом навіть навпаки – початок нового життя...
В Україні відбудеться перша едиція Міжнародного Етнографічного Кінофестивалю ОКО
OKO – це свято етнографічного та антропологічного документального кіно, де глядачі долучаться до повсякденного серцебиття малих та великих народів, спільнот, мешканців сіл та міст. Тут кінематографісти, фольклористи, антропологи та етнографи зможуть краще зрозуміти один одного...
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Усе велике починається з малого: Арт-проекти ентузіастів
Багато місць, відомих сьогодні на весь світ, було створено купкою ентузіастів без грошей і сторонньої допомоги. Ці люди жили ідеями і робили все, щоб втілити їх у реальність. Офіційною датою появи стріт-арту вважається 1942 рік, розпал Другої світової війни. Саме тоді один креативний працівник детройтської фабрики на прізвище Кілрой почав писати фразу «Kilroy was here»
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Гетто світу: український квартал Чикаго
Як показує практика, етнічні анклави – це переважно автономні та замкнуті системи, адже, живучи там, їхні представники далеко не завжди асимілюються та інтегруються в іншу культуру. Такого не скажеш про вже знаменитий на всю Америку Ukrainian village – український район Чикаго.
Посольство Угорщини в Україні відкрило виставку «ЛЕНЕРДЖІ-кращі фото природи»
1 липня за сприяння та участі Спілки фотографів природи Угорщини NaturArt, Міністерства зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини відбулося урочисте відкриття виставки «ЛЕНЕРДЖІ-кращі фото природи» в Центрі Української Культури та Мистецтва.
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
25-та сходинка тріумфу чекає переможців!
Організатори програми «Людина року» передають вітання партнерам, лауреатам, поважним гостям, а також режисерсько-постановочній групі, підрядникам, виконавцям та багатьом іншим помічникам. Вони висловлюють щирі сподівання, що скоро матимуть змогу спілкуватись та обмінюватись творчою наснагою та енергетикою...
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
День вишиванки 2020! Дипломати іноземних посольств підтримують святкування
Котрий рік поспіль українці у всьому світі, одягнувши національне вбрання на роботу, для прогулянки містом або просто для фотографії, відзначають День вишиванки. Цьогоріч святкування припало на 21 травня і до нього долучились представники іноземних посольств, акредитованих в Україні.
Українські Сади Семіраміди
Вы колись помічали, як манять парки, коли надворі стає тепліше? І що відбувається, коли раптом опиняєшся там? Час завмирає, а всередині тебе щось починає пульсувати. Пропонуємо відвідати разом з OUTLOOK найкрасивіші парки України, з яких ви вийдете оновленими.
Золото Балтики: у їхніх жилах тече бурштин
«У наших жилах тече бурштин», – жартують балтійці. Вони вірять, що сонячний камінь – це сльози їхньої богині Юрате. За легендою, вона мала необачність покохати простого рибалку Кастітіса, який щодня приходив закидати сіті в Балтійське море.
Цукровий живопис Китаю: мистецтво з ложки
Квіти і дерева, тварини і птахи, дракони і герої казок – словом, все, що тільки спаде на думку, може тут перетворитися на об’єкт… їстівного мистецтва. Дивовижною технікою малювання гарячим цукром володіють китайські майстри із провінції Сичуань. Картини, виконані практично карамеллю, не можуть бути ні "відредаговані", ні перемальовані наново.
Божественний мугам: музика Азербайджану
Є музика, від якої хочеться жити. Навіть якщо при її звучанні по щоках течуть сльози. Музичний жанр мугам розмовляє зі слухачем на зрозумілій йому мові. Кожен з нас переживав нещасну любов або крах ідеалів. Ці теми стали джерелом натхнення для музикантів азербайджанського напрямку мугам. Про цей унікальний стиль OUTLOOK розповість в матеріалі.
Закрыть
Outlook facebook page