Берлін з родзинками
«Книжковий ліс». Посеред міста є дерево, у стовбурі якого ховається пункт буккросингу, де маєте змогу взяти книжку в обмін на свою. Його можна знайти на вулиці Prenzlauer Berg і поринути в читання прямісінько в кафе навпроти.
Реклама. У Берліні рідко позбуваються рекламних афіш, плакатів та оголошень, тому нові чіпляють зверху, шар за шаром. Таким чином стовпи і стіни заростають рекламою, це навіть перетворилось на таку собі арт-фішку, тож деінде можна натрапити на справжні рекламні дупла.
Фото withberlinlove.com
«Камені спотикання». Столицю Німеччини варто розглядати не лише, дивлячись на всі боки, а й опускаючи голову додолу. У Берліні ви можете побачити щось справді незвичайне, а іноді й моторошне. Скажімо, таблички з латуні, на яких вигравійовано імена жертв нацистів Другої світової війни. Гюнтер Демінг, автор соціального проекту з назвою «Stolpersteine» («Каміння спотикання»), вважає, що пам’ять про людину зникає, коли забувається її ім’я. Тож, щоб цього не сталося, слід їх зберегти. Ідея здобула підтримку пересічних німців, і тепер звичайна бруківка подекуди чергується зі справді безцінною. На сайті проекту (http://www.stolpersteine-berlin.de/) є карта з адресами всіх берлінських табличок.
А якщо завітаєте на Reichenberg Straße у районі Kreuzberg, то знайдете заритими в землі купу різних артефактів, починаючи від скоринок і закінчуючи частиною піаніно. Тож дивіться під ноги!
Читайте також: На подіумі: Німеччина
Ліфти «Отче наш». Ще однією німецькою особливістю є ліфти безперервної дії. Їхні кабіни постійно відкриті, одна з них завжди рухається вгору, а друга вниз, вам потрібно лише встигнути заскочити до потрібної. У народі такий тип підйомників ще називають «Отче наш» за подібність технології дії ліфта до перебирання вервечкою. Є вони і в Міністерстві закордонних справ, де їх можна випробувати. Але будьте обережними, адже користування цими ліфтами потребує практики. Технологія «Отче наш» вважається не надто безпечною і заборонена для використання дітьми. Досі ці ліфти працюють лише тому, що німці відстоюють право на їхнє існування як пам’ятки технічної культури.
Фото pinterest.com
«Ринок дерева». Берег річки Шпрее завжди був популярним місцем відпочинку берлінців і гостей столиці. Громада змогла відстояти його від «вигідних» офісних забудов. Нині на березі Шпрее розкинувся Holzmarkt (дослівно можна перекласти як «ринок дерева»), це такий собі соціально-культурний простір, куди можна втекти від міської метушні.
Ідея цього проекту в тому, щоб самі містяни змогли обжити велику вільну територію, власними силами виростити таке собі міні-місто. Holzmarkt – експериментальний квартал, який планують зробити повноцінною частиною Берліна. Це житловий і справді живий масив, де поєднується економіка, культура і природа, де можна жити, творити, працювати й відпочивати.
У Holzmarkt є спонсор, за рахунок якого відбувається розбудова. Створено також комуну, яка залагоджує усі серйозні питання. Для того, щоб стати її членом, потрібно лише зробити грошовий внесок, розуміти й приймати концепцію і мати бажання «вирощувати» міні-місто. Пересічні ж городяни свої бізнесові/культурні/соціальні проекти можуть презентувати комуні й у разі схвалення починати їхню реалізацію.
Фото mitvergnuegen.com
Зараз там об’єднуються ті, хто має альтернативні культурні й соціальні ідеї, хто творить не через вигоду, а лише керуючись щирим бажанням робити це.
Читайте також: Сором’язливий Ганновер
Уже сьогодні в Holzmarkt ви можете познайомитись з міськими сільськогосподарськими проектами, подивитись театральну виставу, поїсти, посадити власну невеличку горобину і поєднатися з природою, спостерігаючи за тваринами, котрі вільно пересуваються територією. Єднання і взаємозв’язок у всьому – пріоритет Holzmarkt. Хтозна, можливо, у майбутньому в Берлін їздитимуть, щоб подивитись не на стіни, а на те, що їх немає.
Головне фото timeout.com
