RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Ми там були: Неаполь

Ми там були: Неаполь

Фотограф та читач OUTLOOK Роман Матков побував у італійському Неаполі! Здійснити усю подорож йому вдалось всього за 160 євро!

Одна моя знайома поділилась зі мною лінком на акційні авіаквитки до Італії:

–Go! – відписав я.

–Справді? – здивувалась вона.

–А чому б і ні?

–Звучить наче круто, зробімо це!

Усе було приблизно так. Ми купили квитки, спробували знайти житло (хоча і бронювали його з телефону перед самими відльотом) і вже за кілька днів зустрілись у Львові.

Наш маршрут:

літак Львів – Неаполь (37 євро);

поїзд Неаполь – Рим (від 11 до 45 євро, про особливості італійських залізниць потім);

літак Рим – Краків (23 євро);

автобус Краків – Львів (приблизно 22 євро);

далі – кожен із нас їхав додому різними автобусами.

Отже, львівська кав’ярня. Десь із п’ятої спроби нам вдалося забронювати хостел (мандрівникам на замітку: чипована банківська карта – це musthave під час євротуризму і не тільки. Зазвичай без неї у вас не вийде ані придбати квитки, ані забронювати житло. В окремих випадках – це єдиний спосіб оплати (наприклад, часом на вокзалах квитки на певні напрямки продаються лише в автоматах, які працюють тільки з чипованими картами. Окрім того, бажано, щоб карта була валютною).

Далі – аеропорт, усі звичні процедури, доволі приємний переліт, м’яке приземлення в Неаполі, автобус до вокзалу за 4 євро і перший сюрприз: ми замовили кімнату, не звернувши уваги на інформацію про власників, а потрапили до привітних українців з Херсонщини. Господиня поділилась усіма неапольськими лайфхаками і неабияк спростила нам цим життя. За гостинний прийом ми заплатили по 18,5 євро за одну ніч з людини. Далі пощастило домовитись по 10 євро за ніч.

Отож перші враження:

сміття на вулицях, на окремих – дуже багато (не скрізь, звичайно, але навіть у дорогих районах воно є). Причина цього – так звана « сміттєва криза» – доволі складна соціально-політична проблема, яка виникла на півдні Італії близько 8 років тому. Саме тоді спеціалізовані фірми припинили вивезення сміття, оскільки всі полігони були переповнені. На вулицях Неаполя накопичилося понад 5200 тонн побутових відходів. Італійський уряд оголосив винуватцем кризи місцеву мафію – Камору, яка контролювала і контролює донині всі неаполітанські звалища;

друге – дорожній рух: на перехрестях на правила не зважають у принципі; світлофори і переходи існують для годиться; особливо безстрашно водять моторолери; а от чого в неапольців можна повчитись, то це вміння паркуватись: через вузькі вулички на пагорбах в окремих частинах міста вони змушені по-максимуму економити місце – відстань у 3 сантиметри між бамперами малолітражок там звичне явище).

У нас було два вечори, щоб побачити Неаполь. Якогось маршруту чи плану не мали, орієнтувались на кілька основних путівникових об’єктів поблизу. Отож, закупивши в найближчому супермаркеті снеків на день (приблизно 2 євро), ми почали екскурсію, ідучи навмання, куди заведе цікавість.

У неапольських перевулках чудово відчуваються всі особливості життя південної Італії: на вузьких вуличках немає поспіху, місцеві у власних крамничках, салонах, майстернях, піцеріях, кафе та пабах на перших поверхах своїх же будинків так якось безтурботно, здалось мені, проводять час. З одним сусідом порозмовляв, з іншим знайомим викурив по сигареті, ще з одним другом випив кави. Це радше схоже на відпочинок, аніж на роботу. Мені ця атмосфера запам’яталась. Невисокі будинки, стара бруківка, мопеди і метри білизни на балконах.

Один з найколоритніших районів – Centro Storico (в історичному центрі). Він досить компактний, але містить більшість архітектурних пам'яток міста.

Вулиця Spaccanapoli – основна туристична променада. З 2-кілометрової алеї можна потрапити до численних барокових соборів, площ та палаців. Однак потрібно бути максимально уважним у таких локаціях, як Rione Sanità, Forcello, Piazza del Mercato та Quartieri Spagnoli. Останній квартал — дуже бідний і взагалі має недобру славу – масове безробіття, високий рівень злочинності серед молоді, значний вплив Каморри. Власне, боятись не варто – таке є чи не в кожному великому європейському місті.

Найбільша проблема, про яку вас обов'язково попередять місцеві – вуличні крадіжки. Пильнуйте свої гаманці, телефони, камери, годинники, прикраси, сумки та рюкзаки в людних місцях. На вокзалі (площа RiazzaGaribaldi) намагайтесь не затримуватися довго, а вночі гуляти прилеглими вулицями я б не радив.

Неаполь – найбільше місто південної Італії (третє після Рима та Мілана за кількістю населення), тому ми не будемо зациклюватись на його вадах, а продовжимо насолоджуватись його чарівністю.

Отож кілька must see об’єктів цього чудового міста:

Piazza del Plebiscito (Площа муніципалітету) – центр Неаполя та найбільша площа міста. Місце проведення багатьох урочистостей, фестивалів, концертів, арт-інсталяцій і, напевно, максимальна концентрація туристів (і продавців моноподів для селфі – тренд №1 вуличних торговців).

Palazzo Reale (королівський палац) – центральна резиденція правителів Королівства Обох Сицилій. Зазвичай усі залишаються в захваті від його пишних інтер’єрів, витончених розписів на стінах і стелі, театру та внутрішнього скверу з великими скульптурами коней. Палац уміщує 30 кімнат з експозиціями Королівського музею та найбільшу державну бібліотеку південної Італії. Ціна вхідного квитка – 4 євро.

У Національному археологічному музеї зберігається одна з найважливіших і найвеличніших світових колекцій класичної археології часів древніх Єгипту, Греції та Риму і пікантна Таємна кімната, де зібрано різноманітні еротичні знахідки з Помпеїв. Вхід – 8 євро.

На площах Piazza San Gaetano та Piazza San Domenico Maggiore можна знайти масу крамниць, кафе та піцерій, послухати живу музику, скуштувати тамтешнього лімончелло та інші місцеві лікери і просто гарно розслабитись.

Ну і, звісно, набережна – 3-кілометрова Lungomare із сонячними пляжами, ресторанами та кафешками, де готують місцеві морепродукти, прокатами човнів та велосипедів, пабами та неймовірними краєвидами на Castel dell’Ovo, Везувій, острови Megaride, Capri та Неапольські пагорби. Круто і вдень і вночі.

І це лише мала частина усіх туристичних спотів – фортець, палаців, музеїв, базилік, амфітеатрів, катакомб і т.д. Там цього і справді удосталь.

Наступного дня ми з’їздили в Помпеї – давньоримське місто, поховане під попелом унаслідок виверження Везувію у І столітті н.е. Це за 40 хвилин потягом від Неаполя (2,6 євро – вартість однієї поїздки в поїзді до Неаполя). Помпеї варті окремої статті, тому скажу тільки, що масштаби open-air музею неймовірно вражають: за 4 години ми встигли лише поспіхом обійти комплекс, і це без аудіогідів та екскурсоводів. З окремих частин комплексу добре проглядається і сам славнозвісний вулкан, до якого є кілька маршрутів підйому. На висоті 1000 м з оглядового майданчика можна насолоджуватись гарним краєвидом на Неаполітанську затоку. Зазначу, вхід до музею коштує 11 євро.

Переїжджаючи з Неаполя до Рима, ми дізналися одну цікаву річ. Виявляється, на залізницях Італії потрібно знати, що з однієї платформи може вирушати 2 поїзди (або один – вирушати, другий – просто стояти), причому ні з квитка, ні з табло цього не збагнути. Підступ ми зрозуміли запізно. Нашого потяга ми так і не бачили, бо сиділи в іншому. Будьте пильні і з’ясовуйте такі речі заздалегідь. Зрозумівши, що сервіс у касах нашого перевізника не дуже хоче працювати з клієнтами (перший касир не розмовляв англійською, другий нічого не зміг пояснити, а третій просто нас підколов), ми спитали людей на вокзалі, чим доїхати до Рима, і сіли в перший же експрес, на який нам вказали. Квитків на нього ми не мали, однак подумали, що проблеми варто розв’язувати, вже коли вони з’являються). Тож контролер, глянувши на наші квитки, доволі люб’язно запропонував або вийти на наступній станції, або сплатити різницю між вартістю квитків цього і пропущеного потягів (це офіційно, оплата через термінал, з чеками.) Загалом, нам пощастило, ми придбали квитки за 11 євро і доплатили ще 13, хоча могли потрапити і на експрес за 40 євро. Нарешті милуватись навколишніми ранковими краєвидами можна було спокійно.

А тепер підіб’ємо підсумки поїздки: отже, скільки ж я там витратив за два неповні дні? Беручи до уваги вартість перельоту і квитка на потяг до Рима, перебування в Неаполі та відвідування сусідніх Помпеїв, а також численні музеї та галереї, смакування удосталь легендарною неапольською піцою, а ще трохи сувенірів, то все це цілком реально вписується в 160 євро.

Фото Романа Маткова

Вам это будет интересно:
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Озеро Тітікака та його острови: друга чакра Землі
Ми продовжуємо наш цикл оповідань і дорожніх нотаток Ії Зайцевої про Перу. Сьогодні вашій увазі пропонуємо матеріал, присвячений легендарному озеру Тітікака. Озеро Тітікака овіяне загадками і таємницями. Передусім дивує сам факт існування озера, та ще й рекордсмена, на висоті 3811 метрів. Воно – найбільш високогірне прісноводне і судноплавне озеро у світі.
Ми там були: Ле-Ман – недоторканий шарм старої Франції
Антон Сак переїхав до Франції, щоб отримати вищу освіту. Він студент хімічного факультету Леманського університету (Le Mans Université). Сьогодні розповідає нам про Ле-Ман – чарівне старовинне французьке місто зі своїм особливим колоритом. Воно мало відоме туристам, проте відвідування його – цікава точка у маршруті.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?»
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Посольства відзначили Європейський день мов-2020!
Рада Європи спільно з Європейським Союзом оголосила 2001 рік роком Європейських мов, який став дуже успішним у всіх 45 країнах-учасницях. Цього року посольства, акредитовані в Україні, а також їх культурні центри, організували онлайн та офлайн заходи для всіх охочих долучились до розуміння культури через мову.
Віза не знадобиться: куди не пускають туристів
Певно, всі, хто тільки має зануритися у відпочинок на повну, вже запланували собі вражаючі маршрути і мальовничі місця. Щоб не зіпсувати поїздку і не побачити, як перед власним носом зачиняються двері, ми радимо ознайомитися з нашою добіркою заборонених з тих чи інших причин для відвідування локацій
Країна майже з таким самим прапором. Швеція очима українця
Швеція, напевно, не є найпопулярнішим туристичним напрямком серед українців. Охочіше наші співвітчизники їдуть до теплих країн або ж у доступніші та популярніші європейські столиці. Наш сьогоднішній співрозмовник, вокаліст київського гурту «М'ЯЧ» Юрій Розенко, навпаки, двічі на рік обов'язково відвідує це королівство.
Свята краса! Що приховують найвідоміші абатства світу?
Що ви уявляєте, коли чуєте слово «абатство»? Впевнена, більшість в першу чергу згадають про Вестмінстер. А якщо я скажу, що насправді це вже не абатство? Так що ж робить ці середньовічні споруди особливими? Давайте розбиратися на прикладі споруд з різних країн Європи.
Нормандія очима Корнія Грицюка: батьківщина парасольок і субмарин.
Корній Грицюк продовжує ділитися враженнями від французької Нормандії. У попередньому матеріалі він розповідав про свій вояж до Довіля. Тепер на черзі Шербург, або Шербур-Октевіль. Подвійна назва міста з'явилася на початку 2000-х, коли Шербург злився з Октевілем.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану...
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
З екрану в реальність і назад: місця, де знімали відомі фільми
Скільки буває видів туризму? Гастро, екотуризм, шопінгтури - різновидів, напевно, стільки, скільки і самих мандрівників - кожному подавай своє. Сьогодні ж ми розповідаємо про людей, які відвідують місця, що стали локацією для зйомок відомих фільмів. Згідно з різними опитуваннями, близько 40% опитаних хоча б раз думали відвідати місця, де створювалися відомі фільми.
Ми там були: Ірландія – скелі, паби і ліси лепреконів
Рідкісний турист долетить до Ірландії: країна далека, невелика, дорога і зі складним візовим режимом. Але при цьому настільки красива і не схожа на жодну іншу, що це неодмінно варто зробити. Про враження від ексклюзивної ірландської подорожі OUTLOOK розповів ТВ-редактор Кирило Тимченко.
Найкрасивіші костьоли світу: Чарівність і божественна сила
Архітектура храмів має багату, цікаву, а часом і неоднозначну історію. Часто саме з будівництва храмів, архітектура котрих вирізнялася особливою педантичністю і хитромудрістю, розпочиналися новаторства і закладалися основи течій в архітектурному мистецтві. Сьогодні розглядаємо і насолоджуємося найяскравішими у своїй красі зразками костьолів.
Таксі по-венеційському: гондоли
Мабуть, на планеті немає людини, яка би хоч краєчком вуха не чула про дивовижне італійське місто на воді. Венеція з її неповторною архітектурою, фантастичними пейзажами і власною атмосферою вже багато століть вабить людей з усіх куточків світу. І щоб відчути її на повну й побачити під несподіваним кутом, треба неодмінно поплавати на легендарних гондолах...
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
Ми там були: Брюгге
Торік навесні випала нагода побувати в Бельгії. Приблизно 2 роки тому я поставив собі за ціль крутити педалі скрізь, де подорожуватиму. По-моєму, велосипед – найкращий спосіб міського туризму. Так ти завжди учасник життя, а не тільки спостерігач, як-от з вікна автобуса чи авто...
Закрыть
Outlook facebook page