RU  UK  EN
Статьи  >  Дізнайся  >  Під патронатом посольства Швейцарії в Україні була представлена постановка ораторії Артура Онеггера «Жанна Д'арк на вогнищі».

Під патронатом посольства Швейцарії в Україні була представлена постановка ораторії Артура Онеггера «Жанна Д'арк на вогнищі».

Захід в Національній опері відвідали Надзвичайні і Повноважні посли в Україні таких держав як Азербайджан, Єгипет, Литва, Нідерланди, Туреччина та інші.

Відкрив вечір Надзвичайний та Повноважний посол Швейцарії в Україні Крістіан Шьоненбергер. У своїй вступній промові він зазначив: «Для мене велика радість в рамках Тижня «Франкофонії» представити слухачам шедевр «Жанна Д'арк на вогнищі» Артура Онеггера в інтерпретації Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України під керівництвом Володимира Сиренка за участю Національної заслуженої капели України «Думка», Хору хлопчиків і юнаків Муніципальної академічної чоловічої капели імені Ревуцького та артистів Національного академічного театру імені Франка. Постановка ораторії стала можливою завдяки підтримці Швейцарської Конфедерації, а також місцевих спонсорів, яким ми висловлюємо нашу подяку!»

Ораторія «Жанна Д'арк на вогнищі» була створена швейцарцем Артуром Онеггером в 1938 році. В її основу покладено поетичне творіння видатного французького письменника Поля Клоделя, який описує останні драматичні хвилини життя мучениці.

Онеггер розкриває страх і напругу, яку відчувала Жанна Д'арк перед стратою. Це твір - своєрідний флешбек, де Жанна Д'арк згадує своє життя перед тим, як померти.

Про те, як пройшов захід дивіться в нашій новій галереї, а також пропонуємо Вам дізнатися більше про життя і творчість Артура Онеггера в статті нашого журналіста Анастасії Шкуро.


АРТУР ОНЕГГЕР: МУЗИКА НЕ З ЦЬОГО СВІТУ

“Я переконаний до глибини душі, що через деяку кількість років музичне мистецтво, яким ми його уявляємо собі нині, повністю перестане існувати. Воно зникне, подібно іншим мистецтвам минулого, але, без сумніву, ще стрімкіше» - таке шокуюче послання залишив швейцарський композитор Артюр Онеггер.

... У французький містечко Гавр рідко заїжджали театральні трупи, проте в родині маленького Артюра постійно звучала музика. На званих вечорах, та й просто для душі мати виконувала гучні сонати Бетховена, а батько - у минулому швейцарський торговець, людина вельми витонченого складу - пробував співати оперні партії. На відміну від інших хлопців, бігаючих вулицями c саморобною зброєю, Артюр організував собі дозвілля в компанії картонного оркестру. Керувати вирізаними з паперу фігурами було нескладно - і хлопчик із задоволенням приміряв роль диригента.

Одного разу в провінцію приїхав великий театр і привіз знаменитих «Фауста» і «Гугенотів». Традиційно, Онеггери прийшли на виставу всією сім'єю, а по поверненню дев'ятирічний Артюр вирішив написати щось подібне і почав черкати на нотному стані. Батько оцінив завзяття сина і відправив його на музичну ниву. Йшли роки… відраховуючи віхи творчого шляху і піднімаючи обдарованого музиканта вгору по арпеджіо. Нотна теорія у церковного органіста, гра у місцевого музиканта, консерваторія в Цюріху...Перша світова приголомшує світ, молодих хлопців забирають воювати, а що залишилися в тилу моляться: повертайтеся живими. Артюру щодо пощастило: його забрали на службу до прикордонних військах, і він повернувся, відновивши навчання.

Через деякий час Онеггер переводиться до Парижу - там йому дають зрозуміти, що музикант він посередній, і варто відкласти інструмент в далекий ящик. У паризькій консерваторії Артюр розлучається з мрією грати на скрипці, зате посилено вивчає композиторське мистецтво. Під враженням від війни багато пише. «Сім коротких п'єс», «Швейцарський зошит», «Літня пастораль», «Горацій-переможець» - у музиці цього періоду домінує щемлива нервозність, а в тяжкій порожнечі чулися втома і потрясіння.

Навчаючись в Паризькій консерваторії Онеггер зустрічає любов. Нею стала піаністка Андре Варабур. Онеггер висунув Андре дивну вимогу: він одружується на дівчині за умови, що вони будуть жити в різних квартирах. Шлюб уклали в 1926 році, і лише в 1934 непохитний Артюр на рік змінив рішення. А вплинуло на нього ось що: подорожуючи по Іспанії, Онеггер вів машину, коли врізався в дерево. Артюр пошкодив ногу, але незабаром поправився, а от Андре отримала серйозну травму обох колін і цілий рік не могла встати. Саме в цей рік поруч з жінкою і був Онеггер. Тим не менш, чоловік пішов, як тільки Андре стало краще. Згодом подружжя помінялися місцями: Варабур прихильно погодилася жити разом зі старіючим композитором в останній рік його життя: Артюр страшно боявся залишатися один, страждаючи від безвиході.

Однак повернемося до творчих пошуків музиканта. Закинувши скрипку, Артюр шукає себе, експериментує зі стилями і, звичайно, багато пише. Знайомиться з групою музикантів, які терпіти не можуть романтичний імпресіонізм, щосили критикують модних в той час Дебюссі і Равеля. Переситившись складними ритмами, Онеггер і його компаньйони використовують прості ходи і невигадливі гармонії. Тоді ж у суспільство просочується ідея справжньої чоловічої музики - до сильного мистецтва прирівнюють експериментальний джаз.

Незабаром Артюр виявляє, що у нього не дуже багато спільного з іншими учасниками групи, а у відповідь на музичну рецензію «The Times» стверджує: «Наша група - це асоціація не однодумців, а просто друзів. У нас не було і немає ніякої естетики!» Не дивно, що, прийшовши до такого усвідомлення, Онеггер відправляється у вільне плавання. А його потужні твори критики згодом назвуть «музикою, яку неможливо забути»...

У 1921 році до Артюра приходить популярність, завдяки ораторії «Цар Давид». Епічна музика, обрамляюча картини народних хвилювань і торжество вождя, знаходить свого слухача. Сам композитор до успіху ставився більш ніж по-філософськи:

«Потрапити в музичну енциклопедію і увійти в історію музики - це зовсім не одне і те ж...»

Глибока драматичність, заявлена в першому серйозному творі, досягне кульмінації в знаменитому «Пасифік 231»: тут розгортається справжня ода урбаністичному руху. Нескладно вгадати сюжет, прихований від очей, але проникнувши в музику: рівно дихає машина, перебуваючи в стані спокою; відбувається клацання, запускається двигун; колеса рівномірно відбивають відстані, і невидимий дух локомотива розганяється до швидкості 120 кілометрів на годину...

В інтерв'ю женевському журналу «Dissonances» Онеггер зізнавався: «Я завжди пристрасно любив локомотиви. Для мене вони є живими істотами, які я люблю так, як інші люблять жінок. У «Пасифік 231» я не прагнув імітувати шум, видаваний локомотивом, але, скоріше, передавав візуальне враження і фізичне задоволення за допомогою музичного конструювання». Втім, паровоз в назві твору з'явився, коли робота над композицією була закінчена. Спочатку Онеггер задумував музику як символ наростаючого руху, математичної точності ритму, коли сила прискорення настільки досконала, що сама визначає траєкторію шляху. Перша назва «Симфонія руху» здалася Артюру не дуже колоритною, і тоді в його свідомості виник образ локомотива. Мелодії підхоплюють одна одну, врізаючись в тихих простір жорсткими акордами.

У 30-ті роки, Онеггер зазнає значного розчарування. Зійшовший нанівець успіх, накрив композитора в середині 1920-х. Публіка все прохолодніше сприймає твори, сповнені глибоким сенсом. Не надто популярна опера «Антігона», в яку, за визнанням самого автора, Артюр вклав всю свою душу. Найболючіше в цьому для музиканта те, що він відноситься до музики як до засобу комунікації. Онеггер активно займається музичною критикою, пише статті, кидаючи суспільству в обличчя ретроспективность і небажання слухати нову музику.«Зараз я втомився від дебатів. Є величезний новий світ, який хоче зрозуміти себе, відкритися, визначитися, прославити себе в нових естетичних формах. Моя пристрасть відтепер належить цьому світу. Я вважатиму за краще потерпіти поразку в цих прагненнях, ніж задовольнятися встановленими канонами і звичними формами». А в музиці Онеггера звучить все більше скорботи - він пише ораторії «Крики світу», «Танець мертвих», «Жанна Д'арк на вогнищі» - «грандіозні народні фрески». Останній твір сприймається символічно напередодні війни: коли Франція окупована Німеччиною, Онеггер вирішить залишитися в Парижі і приєднатися до руху Опору.

Людина, під час двох світових воєн знаходився в епіцентрі подій, по закінченню кризи має серйозні проблеми зі здоров'ям. Через серцеві напады доводилося скасовувати тури і відкладати твори. Артюр Онеггер помер в 1955 році, на 64-му році життя. Під час кремації французький письменник і режисер Жан Кокто сказав такі слова:

«Артюр, тобі вдалося здобути повагу цього періоду. Ти поєднав науку середньовічного архітектора з простотою муляра, що зводить собори. Твій попіл горить, але ніколи не охолоне, навіть якщо наша земля припинить жити. Адже музика не з цього світу, і її царюванню не приходить кінець».

Про те, як пройшла прем'єра знаменитої ораторії в Києві - дивіться в нашій новій галереї:

Вам это будет интересно:
Відриття Скверу Мислителів у Харкові!
23 жовтня за ініціативи Посольств Казахстану та Азербайджану в Україні та за підтримки Харківської міської ради, Почесного консульства Казахстану в Харкові та Харківського Дипломатичного Клубу відбулось урочисте відкриття Скверу Мислителів у Харкові, який символізує дружні відносини між Україною, Азербайджаном та Казахстаном.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники.
Вручення вірчих грамот Президенту України новопризначеними главами місій
1 жовтня Президент України Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти в Апостольського нунція, послів Держави Ізраїль та Латвійської Республіки.
"Танцюючі фарби" чи турецьке малювання на воді - ебру
Вода – стихія примхлива і хистка. Будь-яке порушення її спокою змушує водний глянець змінюватися. Важко уявити собі, що воду можна використовувати як полотно, створюючи неповторні малюнки різнокольоровими фарбами: одна рідина лягає на поверхню іншої, народжуючи смислові сюжети…
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Новини іноземних дипустанов в Україні
Незважаючи на розпал літніх відпусток, багато культурних заходів за участі іноземних дипломатичних установ відбулось в серпні в Україні. Далі представляємо вашій увазі підбірку деяких з них.
Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків
Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Поласувати оригінально: найдивніші кафе світу
Маркетологи і ресторатори – народ підприємливий і готовий на все, аби тільки збільшити число відвідувачів власного закладу. Доволі часто способи їхнього «загравання» з публікою схожі одне на одне, а дизайн і меню мало чим відрізняються. Тому ми добряче пошукали по всьому світу і зібрали для вас колекцію справді оригінальних закладів.
Зроблено у Швеції: далекарлійська конячка
Відтоді, як крилаті коні валькірій назавжди поскакали до Вальхалли, на сторожі традицій вікінгів стоїть далекарлійська конячка – розписна народна іграшка, вперше згадана в літописі XVII століття. Далекарлійський коник є талісманом нетуристичної Швеції, рятуючи від забуття старовинні перекази і вірування.
Проводжаючих просимо залишити вагони: найцікавіші поїзди планети
Незважаючи на безупинний розвиток авіатранспорту, багато людей по всій планеті все ще люблять з різних причин подорожувати поїздами. І хай у більшості поїзд асоціюється з повільним пересуванням, у порівнянні з літаками, і комфортом у найкращому випадку рівня минулого століття...
Вручення вірчих грамот чотирма новопризначеними послами Президенту України
19 серпня Президент України Володимир Зеленський прийняв вірчі грамоти у послів Ірландії, Федеративної Республіки Нігерія, Республіки Корея та Республіки Вірменія.
Брегенц. До театру у смокінгу і на катамарані
Спеціально для тих, хто вважає театр і оперну музику пережитками минулого, ми розповімо про дивовижний австрійський театр, де традиційне мистецтво поєднується з технічними та інженерними новинками, а ще з неперевершеним краєвидом Альп.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Національний день Бельгії-2021!
21 липня у Києві відбувся дипломатичний прийом з нагоди 190-ї річниці з дня присяги Леопольда Сакскобургського на вірність новій бельгійській конституції і обрання його першим монархом. Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Бельгія в Україні Алекс Ленартс радо вітав гостей на урочистому заході, серед яких були присутні...
Кінцугі. Японське мистецтво реставрації
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.
Покладання квітів з нагоди 297-го дня народження Махтумкулі Фрагі
25 травня, напередодні одночасно двох свят - Дня працівників культури та мистецтва та Дня поезії великого сина туркменського народу Махтумкулі Фрагі, у Києві за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Туркменістану відбулось покладання квітів до пам'ятника національному поету Туркменістану Махтумкулі Фрагі.
Золтан Кіш у Києві. Концерт за підтримки Посольства Угорщини в Україні
24 червня у Колонній залі імені М.В.Лисенка Національної філармонії України відбувся концерт Національного академічного духового оркестру України під диригуванням Олексія Вікулова. Солістом став лауреат міжнародних конкурсів, угорський тромбоніст та учасник всесвітньо відомого гурту Mnozil Brass Золтан Кіш.
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
29-а річниця заснування ГДІПу. Дипломати вітають!
5 червня 2021 року відбулось велике дипломатично-сімейне спортивне свято з нагоди 29-ї річниці заснування Генеральної дирекції у спортивно-дипломатичному клубі ДП «ГДІП», що на Трухановому острові.
Закрыть
Outlook facebook page