RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Їжа для вух. Музика з Ефіопії

Їжа для вух. Музика з Ефіопії

Африканська музика обплутана різномастими стереотипами не менш щільно, ніж екваторіальні ліси оповиті ліанами гілей. У реальності ж в умілих руках заграти варіаціями обертонів може все що завгодно, і саме мотиви родом зі спекотних тропіків вплинули на становлення багатьох музичних бендів у всьому світі.

Поширеною є хибна думка, що представники африканських народностей за багато століть зуміли освоїти лише найпримітивніші способи звуковидобування. Мовляв, на противагу музично витонченій Європі й Америці, що цілком успішно намагається від неї не відставати, вони так і залишилися на рівні дивакуватих аматорів. При поєднанні слів «Африка» і «музика» в голові зазвичай вимальовується невигадливий силует барабана.

Так, більшість африканських музичних інструментів можна охрестити популярним нині словом «handmade». Те, що середньостатистичний німець чи француз, покрутивши в руках, викинув би на смітник, на іншому континенті зазвучить і заграє не менше колоритно і об’ємно, ніж уривок з партії симфонічного оркестру. І, як ми розуміємо, це аж ніяк не комплімент на адресу європейського снобізму. Дерево, метал, бивні та ікла, шкіра, роги диких тварин і рептилій, лоза, глина, бамбук, стебла проса і кукурудзи, очерет, висушені плоди та насіння баобаба й гарбуза, шкаралупа кокосового горіха – і це лише неповний перелік того, на чому згодом можна музикувати.

Деякі з представників африканських музичних інструментів настільки екстравагантні на вигляд, що їх навіть складно відразу виокремити з навколишнього тропічного пейзажу. Наприклад, так званий земляний лук – зігнутий стовбур невеликого дерева з приєднаним до верхньої частини шнурком зі сплетених волокон. До нижнього кінця імпровізованої «струни» прикріпляють камінь, шматок дерева чи кори, який потім занурюють у «нору», вириту в землі. Яма в даному випадку виконує функцію елементарного резонатора. У північній Гані та Уганді цей інструмент зазвичай виступає в ролі дитячої забави, проте він також використовується дорослими для ритуальних цілей. Схожий спосіб добування звуку практикують і пігмеї мбуті в північно-східній частині Республіки Конго. Музика, або назвемо це «музичний ритмічний малюнок», створюється за допомогою спеціального земляного «барабана», виритого в землі й укутаного шкурами.

Втім, було б не зовсім коректно зображати африканську музику та її інструментарій лише на контрастах і відмінних від наших канонів акцентах. Автентичні традиції, завезені до Нового Світу разом з рабами, позначилися на розвитку музики США і ряду таких країн, як Куба, Бразилія, Гаїті. В іншому випадку блюз, «negro-spirituals» мали б усі шанси і зовсім не народитися. Зараз же подібний африканський етно-колорит, іменований як «world music», охоче використовується багатьма інді-, соул- і фанк-колективами. Почути звук мбіри чи калімби – місцевого «ручного фортепіано» – можна не тільки в широтах Центральної Африки або на Антильських островах, але й у композиціях музикантів, які гастролюють Штатами. Яскравий тому приклад – фанк-група Earth, Wind & Fire.

Гребенщиков.pngНе є чужою африканська естетика і лідеру російського рок-гурту Борису Гребенщикову (на фото він тримає в руках калімбу).

Та поряд з мелодійною складовою африканських мотивів не варто випускати з уваги і її протилежність – музику для передачі повідомлень або ритуальні мелодії для входження в транс. Наприклад, регіональний фестиваль танців і співу в місті Арба-Минч на півдні Ефіопії міг би стати шоком для будь-якого меломана. Учасниками такого «Афробачення», окрім представників більш консервативних у музичних підходах місцевих народів дорзо, діратіє, гамо, гідоле, також є флейтисти з Діраше (один із районів Ефіопії). Ансамбль із 15 осіб грає абсолютну какофонію на флейтах Пана, побудовану, здавалося б, на суцільних дисонансах. Музиканти видають звуки почергово і ніби «нахлистом», поступово нагнітаючи атмосферу і підвищуючи загальну висоту звучання. Що не кажи, музичні теоретики, побувавши там, отримали б багату поживу для розуму (музика нетемперована і лише віддалено розкладається на соль – фа-дієз – ре), а всі інші – поживу для вух. Цікаву, захопливу, однак важко перетравлювану. Переконайтеся самі:

Головне фото catholicsandcultures.org

Вам это будет интересно:
10 фактів про Папуа Нову Гвінею
Професійні мандрівники, етнографи і дослідники рідко бувають у популярних серед туристів краях, оскільки там мало шансів звершити якесь відкриття або ж дізнатися про щось нове. Утім, у спеціалістів є свій список топових країн і регіонів, де вони у XXI столітті знаходять, чим здивувати себе, а потім вже й весь світ.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Найробі
Сьогодні ми вирушаємо на відпочинок по-кенійськи. Будемо остерігатися злодюжок, торгуватися на місцевих ринках, куштувати фантастичний чай і закутуватися у строкатий африканський текстиль. Дізнаємося, які місця недоступні для скромних бюджетів, не засмутимося і піднімемо настрій фантастичним заходом сонця на узбережжі Індійського океану.
Колоритний континент. Красиві племена Африки
Повсякденне життя африканських племен може видаватися дивним навіть для мешканців цього континенту. І тільки природа і допитливі мандрівники лишаються наодинці з колоритом і незвичністю побуту етносів за межею мегаполіса.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Ця дика Африка… Частина 2
Ми продовжуємо нашу розповідь про найбільш захопливі національні заповідники Африки! Ось вам ще п’ять первозданних світових оаз, в котрих час ніби уповільнив свій біг, боячись потурбувати гармонію природи…
Що вони їдять: кухня Риму
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Ця дика Африка. Найвідоміші заповідники континенту. Частина 1
Божевільно красива первозданна Африка – саме те місце, де можна і потрібно, не довго думаючи, занурюватися у світ дикої природи і відчувати себе в незвичній ролі – ролі гостя в домі тварин, а не навпаки… Тут викидаєш із думок все неприродне і напускне, відчуваючи себе лише маленькою піщинкою у величезному захопливому світі…
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Священні тварини інків
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
Несповідимі шляхи щастя: де загадувати бажання в Латвії?
Мандрівка в Латвію обриває ланцюг повсякденності, впускаючи у світ потаємні фантазії, котрим немає виходу в коловороті буднів. Блукаючи у вікових соснах, свіжий балтійський бриз млосно перебирає струни очікування чогось незвичного. Мрії справді збуваються – тільки треба знати, де загадувати бажання.
Килимами вистелена дорога до Азії
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Закрыть
Outlook facebook page