RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  Їжа для вух. Музика з Ефіопії

Їжа для вух. Музика з Ефіопії

Африканська музика обплутана різномастими стереотипами не менш щільно, ніж екваторіальні ліси оповиті ліанами гілей. У реальності ж в умілих руках заграти варіаціями обертонів може все що завгодно, і саме мотиви родом зі спекотних тропіків вплинули на становлення багатьох музичних бендів у всьому світі.

Поширеною є хибна думка, що представники африканських народностей за багато століть зуміли освоїти лише найпримітивніші способи звуковидобування. Мовляв, на противагу музично витонченій Європі й Америці, що цілком успішно намагається від неї не відставати, вони так і залишилися на рівні дивакуватих аматорів. При поєднанні слів «Африка» і «музика» в голові зазвичай вимальовується невигадливий силует барабана.

Так, більшість африканських музичних інструментів можна охрестити популярним нині словом «handmade». Те, що середньостатистичний німець чи француз, покрутивши в руках, викинув би на смітник, на іншому континенті зазвучить і заграє не менше колоритно і об’ємно, ніж уривок з партії симфонічного оркестру. І, як ми розуміємо, це аж ніяк не комплімент на адресу європейського снобізму. Дерево, метал, бивні та ікла, шкіра, роги диких тварин і рептилій, лоза, глина, бамбук, стебла проса і кукурудзи, очерет, висушені плоди та насіння баобаба й гарбуза, шкаралупа кокосового горіха – і це лише неповний перелік того, на чому згодом можна музикувати.

Деякі з представників африканських музичних інструментів настільки екстравагантні на вигляд, що їх навіть складно відразу виокремити з навколишнього тропічного пейзажу. Наприклад, так званий земляний лук – зігнутий стовбур невеликого дерева з приєднаним до верхньої частини шнурком зі сплетених волокон. До нижнього кінця імпровізованої «струни» прикріпляють камінь, шматок дерева чи кори, який потім занурюють у «нору», вириту в землі. Яма в даному випадку виконує функцію елементарного резонатора. У північній Гані та Уганді цей інструмент зазвичай виступає в ролі дитячої забави, проте він також використовується дорослими для ритуальних цілей. Схожий спосіб добування звуку практикують і пігмеї мбуті в північно-східній частині Республіки Конго. Музика, або назвемо це «музичний ритмічний малюнок», створюється за допомогою спеціального земляного «барабана», виритого в землі й укутаного шкурами.

Втім, було б не зовсім коректно зображати африканську музику та її інструментарій лише на контрастах і відмінних від наших канонів акцентах. Автентичні традиції, завезені до Нового Світу разом з рабами, позначилися на розвитку музики США і ряду таких країн, як Куба, Бразилія, Гаїті. В іншому випадку блюз, «negro-spirituals» мали б усі шанси і зовсім не народитися. Зараз же подібний африканський етно-колорит, іменований як «world music», охоче використовується багатьма інді-, соул- і фанк-колективами. Почути звук мбіри чи калімби – місцевого «ручного фортепіано» – можна не тільки в широтах Центральної Африки або на Антильських островах, але й у композиціях музикантів, які гастролюють Штатами. Яскравий тому приклад – фанк-група Earth, Wind & Fire.

Гребенщиков.pngНе є чужою африканська естетика і лідеру російського рок-гурту Борису Гребенщикову (на фото він тримає в руках калімбу).

Та поряд з мелодійною складовою африканських мотивів не варто випускати з уваги і її протилежність – музику для передачі повідомлень або ритуальні мелодії для входження в транс. Наприклад, регіональний фестиваль танців і співу в місті Арба-Минч на півдні Ефіопії міг би стати шоком для будь-якого меломана. Учасниками такого «Афробачення», окрім представників більш консервативних у музичних підходах місцевих народів дорзо, діратіє, гамо, гідоле, також є флейтисти з Діраше (один із районів Ефіопії). Ансамбль із 15 осіб грає абсолютну какофонію на флейтах Пана, побудовану, здавалося б, на суцільних дисонансах. Музиканти видають звуки почергово і ніби «нахлистом», поступово нагнітаючи атмосферу і підвищуючи загальну висоту звучання. Що не кажи, музичні теоретики, побувавши там, отримали б багату поживу для розуму (музика нетемперована і лише віддалено розкладається на соль – фа-дієз – ре), а всі інші – поживу для вух. Цікаву, захопливу, однак важко перетравлювану. Переконайтеся самі:

Головне фото catholicsandcultures.org

Вам это будет интересно:
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
10 фактів про Папуа Нову Гвінею
Професійні мандрівники, етнографи і дослідники рідко бувають у популярних серед туристів краях, оскільки там мало шансів звершити якесь відкриття або ж дізнатися про щось нове. Утім, у спеціалістів є свій список топових країн і регіонів, де вони у XXI столітті знаходять, чим здивувати себе, а потім вже й весь світ.
Руанда: ну й Африка, от так Африка!
Незважаючи на трагічне минуле, не так давно жителі Руанди зняли фільм під назвою «Живе прощення», де розповіли, як живуть після страшного періоду у своїй історії. Громадянська війна не змогла зламати їх. Більше того, на сьогоднішній день Руанда за туристичними мірками наздоганяє Сінгапур. Вірите в таке? Тоді швидше читайте статтю!
Кіно по-нігерійськи
Більшості людей Нігерія відома як країна з величезними запасами нафти і перманентними економічними і політичними проблемами. При цьому мало хто за межами Африки знає про потужну кіноіндустрію в цій державі, розмах і оборот якої вражають. Ми з головою пішли в цю тему і спробували зрозуміти, що таке «Ноллівуд»?
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Колоритний континент. Красиві племена Африки
Повсякденне життя африканських племен може видаватися дивним навіть для мешканців цього континенту. І тільки природа і допитливі мандрівники лишаються наодинці з колоритом і незвичністю побуту етносів за межею мегаполіса.
Кров. Гроші. Пір'я
Дана розвага під суворою забороною майже у всіх країнах світу. Але любителів півнячих боїв це не зупиняє. На напівлегальні змагання завжди збираються повні зали або двори, залежно від того, де проходять криваві пташині поєдинки. Глядачі буквально смакують те, як пернаті рвуть один одного на шматки, без жалю до себе і суперника.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Замурзані аристократи
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 2 “Рибний день”
Уявити японця, який не їсть риби, так само важко, як і шотландця, який не п'є віскі. Олена Расенко розповість про унікальне місце, де нащадки самураїв купують морські делікатеси до столу.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
Закрыть
Outlook facebook page