Восени німці не тільки п'ють пиво на Октоберфесті, але й закопують солом'яне опудало з пляшкою шнапсу, танцюють невтомно на ярмарку і відзначають свято врожаю та освячення церкви – Кірмес.
Дослівно "Kirche Messe" означає "церковна меса", але згодом свято відійшло від формату богослужіння і трансформувалося у світські народні гуляння. Щорічно 19 жовтня в Німеччині влаштовують масовий ярмарок, за два тижні до якого в землю закопують солом'яне опудало, а щоб йому не було самотньо, поряд кладуть пляшку шнапсу. У призначений день урочисто відкопують, проносять містом і на третій день повертають назад у землю – на щедрий наступний урожай.
Дюссельдорфці також святкують Кірмес, але не на честь врожаю, а як день пам'яті святого Аполлінарія – патрона міста. 1300 року Дюссельдорф отримав у володіння його реліквії, і відтоді Кірмес набув особливого розмаху.
Крім німецької варіації українського дідуха, цього дня в Німеччині також обирають короля стрільців. Члени ферейну, товариства святого Себастьяна, виборюють цей титул, змагаючись у влучності. Мішень із зображенням птаха, закріплена на будь-якому високому будинку – ось основна ціль для тих, хто хоче здобути корону. Наймолодші члени ферейну, від 6 до 14 років, не претендують на звання стрільця, та мають шанс удостоїтися титулу короля пажів. Раніше, за традиціями, щасливчик, поціливши у яблучко мішені, отримував не тільки матеріальний приз, а й право на одруження з обраною дівчиною.
Але, крім нестандартних розваг зі стрілами, побувавши на цьому святі, ви побачите і деякі звичні в таких випадках речі, наприклад прикрашене стрічками та іграшками святкове дерево. Німці називають його "Kirchweihbaum". Саме до нього несуть символ наступного врожайного року – солом'яне опудало, щоб... посадити його на верхівку замість зірки!
На другий день Кірмеса, за традицією, йдуть на кладовище до померлих родичів, а на третій день "ховають" солом'яне опудало, зариваючи його в землю разом з головою півня, кістками окосту і шматочками пирога. Церемонія похорону супроводжується появою якоїсь «жінки в білому», котра символізує смерть.
У Німеччині є навіть цілий вислів "Es ist nicht alle Tage Kirmes", що у перекладі означає "не все коту Масниця" або ж дослівно "не щодня Кірмес святкувати". Мабуть, три дні поспіль відзначати і справді не надто гарна ідея. Але раз на рік відгуляти Кірмес точно мож... потрібно!
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Протягом березня акредитовані в Україні посольства брали активну участь у культурному та соціальному житті, адаптованому під сучасні реалії. Тож пропонуємо вашій увазі їх добірку.
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Продовжуємо розповідати про традиції святкування Міжнародного дня NOWRUZ, який покликаний зміцнити відносини між державами і популяризувати історико-культурні традиції народів. І з цим нам допомагає Надзвичайний і Повноважний Посол Туркменістану в Україні Й.В.Тойли Атаєв.
19 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено Резолюцію «Міжнародний день NOWRUZ». Відповідно до неї Генеральна Асамблея ООН закликає держави-члени «докладати зусиль для підвищення рівня інформованості щодо NOWRUZ та організовувати щорічні заходи до цього свята». Тому сьогодні OUTLOOK про традиції святкування NOWRUZ...
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Побувати у трьох країнах за один день – реально, якщо ви потрапили в Аахен. Розташоване між Німеччиною, Бельгією і Голландією невелике студентське місто увібрало риси середньовічної культури, що відбилася в його вражаючій архітектурі. Олена Буравцова побувала в цьому місті, яке полонило її серце своїми дивовижними пам’ятниками...
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Хто він і який, той невеличкий Ганновер, що продовжує ховатися за спинами своїх популярних серед туристів німецьких братів? Місту неодноразово доводилось змінювати свої вбрання і вигляд, але від кожної пережитої епохи Ганновер зберіг по клаптику, не втративши при цьому своєї індивідуальності й цілісності.
Добірка цього тижня у своїй більшості стосується фотографій і вони вас однозначно вразять! Тут зібрані як знімки фотохудожників ХХ століття, так і переможця цьогорічного конкурсу аерофотозйомки Drone Awards. А от завершимо підбірку елементом сучасних реалій...
Дюссельдорфці також святкують Кірмес, але не на честь врожаю, а як день пам'яті святого Аполлінарія – патрона міста. 1300 року Дюссельдорф отримав у володіння його реліквії, і відтоді Кірмес набув особливого розмаху.
