RU  UK  EN
Статьи  >  Дізнайся  >  «Теорія великої відмови»

«Теорія великої відмови»

Дата 8 жовтня 1906 року залишилася в історії як символ великої відмови від заслужених почестей. Ось фінський письменник Арвід Ярнефельт отримує листа від Льва Толстого, нетерпляче розриває конверт, вдивляючись в написане російським прозаїком: «Постарайтеся зробити так, щоб мені не присуджували Нобелівської премії. Адже, якби це сталося, мені було б дуже неприємно відмовлятися».

Єдиною причиною, через яку 78-річний письменник відмовився від премії, була улюблена формула ідеалістів: «Гроші – зло». У листі до фінського колеги Лев Толстой пояснив, що всі біди світу походять від грошей, а тому неможливо розпоряджатися винагородою, не заплямувавши совісті. Ярнефельт виконав прохання автора «Війни і миру», і премію присудили італійському поетові Джозуе Кардуччі.

Іншим письменником, який відмовився від нагороди з альтруїстичних міркувань, був Жан-Поль Сартр. 1964 року засновники премії визнали, що творчість Сартра «пронизана духом свободи та пошуками істини». Знаменитий модерніст, герої творів якого отруєні буднями до «нудоти» і натикаються на стіну нерозуміння, вчинив відповідно до своїх принципів. Незалежність – «найважливіше поняття філософії» – не дозволила Сартру прийняти грошову винагороду. Про яку незалежність іде мова? Відповідь знаходимо в есе «Чому я відмовився від премії»: «Мої симпатії до венесуельських партизанів стосуються лише мене. Однак, якщо «Жан-Поль Сартр, лауреат Нобелівської премії» виступить на захист венесуельського опору, тим самим він разом із собою захопить і сам інститут Нобелівської премії». Це не перша відмова Сартра: 1945 року високопоставлені друзі запропонували філософу орден Почесного легіону, але модерніст не прийняв цього дару. А згодом і взагалі заявив, що література – це сурогат дієвого перетворення світу, а отже, у романістиці йому більше нема чого робити.

З ідейних міркувань не взяв грошової винагороди і Григорій Перельман, до того ж двічі: у 2006 році відмовився від Філдсівської премії – аналога Нобелівської, що вручається математикам, а 2010-го – від премії Математичного інституту Клея за вирішення гіпотези Пуанкаре, над якою вчені сушили мізки понад сто років. Причини відмови залишаються невідомими, однак є парадокс: Перельман твердить, що не потребує грошей (до речі, розмір премії сягав мільйона доларів!), хоча живе на околиці Петербурга в маленькій кімнатці аскета, де з меблів тільки стіл, стілець, ліжко і таргани. За іншою версією, математик має загострене почуття справедливості і заявляє, що його внесок у науку рівносильний внескові американця Гамільтона і що нагорода має знаходити всіх своїх героїв.

Утім, для деяких діячів відмова від міжнародного визнання стала справжньою трагедією.

«Хто я – вбивця, тать кривавий?

За що кару я несу?

Світові подарував я

Краю рідного красу».

Так писав Борис Пастернак про цькування з боку вітчизняної влади. Чутки про те, що Пастернака номінують на Нобелівську премію, ходили з 1946 до 1950 року, і щойно європейські журналісти починали писати про це, на батьківщині письменника посилювалися нападки критиків.

«Я радше побоювався, як би ці плітки не стали правдою, ніж цього бажав, хоча присудження тягне за собою обов'язкову поїздку за нагородою, вихід у широкий світ, обмін думками. Але ж не в силах був би я зробити цю подорож звичайною заводною лялькою, як це водиться, а в мене життя своїх недописаний роман, і як би все це загострилося. Ото вже Вавилонський полон».

У 1955 році письменник закінчує «Доктора Живаго», а за три роки йому все-таки присуджують Нобелівську премію. Далі, як водиться, загроза заслання і розстрілу. Слова підтримки в західній пресі здаються краплею в океані погроз і приниження, яким піддають Пастернака в Радянському Союзі. Однак Борис Леонідович не втрачає віри, поки його подругу Ольгу Івінську, котра стала прототипом Лари, не звільняють з роботи. Сірим жовтневим ранком Пастернак іде на телеграф і відправляє листа до Стокгольма з відмовою від премії, а в ЦК телеграфує: «Я відмовився від премії, поверніть Івінській роботу».

У схожі обставини влада згодом поставила ще одного видатного письменника, талант якого Нобелівський комітет визначив як «моральну силу, почерпнуту в традиції російської літератури». Олександр Солженіцин не міг забрати премію зі Швеції протягом 1970–1974 років, побоюючись, що назад у Радянський Союз його вже не пустять. Утім, автора культового роману «Архіпелаг ГУЛАГ» оголосили дисидентом і таки позбавили громадянства. Як мовиться, не було б щастя, та нещастя допомогло – так і Солженіцин нарешті отримав можливість забрати грошову винагороду. Але від іншої премії Олександр Ісаєвич все ж відмовився. 1998 року Борис Єльцин підписав указ про нагородження орденом «Святого апостола Андрія Первозванного», на що письменник заявив: «Від верховної влади, яка довела Росію до цього згубного стану, я не можу прийняти нагороду. Може, через багато років цю нагороду візьмуть мої сини».

І нарешті, відносно недавно, 2004 року, Нобелівську премію присудили австрійській письменниці Ельфріде Єлінек.

Та жінка принципово не приїхала на церемонію, бо вважала таку честь незаслуженою. Утім, від грошової винагороди відмовлятися не стала.

Дивитися на дар як на гру, умови якої ти приймаєш або ні – такий погляд на життя властивий багатьом геніям. Попри те, що формальні причини відмови від премій бувають різними: від ідейних протиріч до шантажу близьких, суть залишається тією ж самою – це небажання ставати залежним від умов, нав'язаних іншими.

Вам это будет интересно:
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
ВІДЕО: Величний спадок Узбекистану
OUTLOOK пощастило побувати в гостинній країні Узбекистан і сьогодні ми розповімо про унікальне місце - Мавзолей видатного полководця і політичного діяча Амір Темура.
ВІДЕО: Загадка на півдні Франції - печера Шове
У 1994 році в горах на півдні Франції була виявлена печера, всередині якої знаходилося більше тисячі наскельних зображень, що датуються 34 століттям до н.e. На думку експертів, це сліди першої цивілізації на території Європи. Чудовою якістю збережених малюнків печера зобов'язана тому...
Фортеця Масада: остання битва
«Моя хата скраю, першим народ від ворога захищаю» – це українське прислів'я цілком можна вплести в історію ізраїльського народу, тільки замість «хати» використати слово «фортеця». Коли римляни напали на Єрусалим, жителі стояли пліч-о-пліч доти, доки ворожі легіони не відтіснили їх до останньої твердині.
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
25-та сходинка тріумфу чекає переможців!
Організатори програми «Людина року» передають вітання партнерам, лауреатам, поважним гостям, а також режисерсько-постановочній групі, підрядникам, виконавцям та багатьом іншим помічникам. Вони висловлюють щирі сподівання, що скоро матимуть змогу спілкуватись та обмінюватись творчою наснагою та енергетикою...
Перфекціонізм – справа ювелірна
Сумні очі старого за вікном уважно стежили за революційною пожежею, яка охопила Петроград. Вогонь поширився на справу всього його життя – гордовита чотириповерхова будівля задихалася від крикливих комісарів і матросів, присутність яких здавалась грубим жартом після попередніх відвідувачів.
Великі криві Фріденсрайха Гундертвассера
Він вигадав своє ім’я, щоб не бути схожим ні на кого іншого. Бунт його індивідуальності став основою для величезної творчої спадщини, а архітектура – продемонструвала можливість поєднувати екологічність і сучасні технології.
Підземеллями Європи: Париж, Берлін, Прага
Блукаючи мальовничими вуличками старої Європи, ми роздивляємося на всі боки і навіть не підозрюємо, скільки цікавого лежить у нас під ногами. Якщо вам набридли стандартні туристичні тури з черговим марафонським забігом до музеїв та пам'ятників, пропонуємо поглянути на бабусю Європу з іншого ракурсу. Точніше – зазирнути їй «під ноги».
Помпеї: життя під попелом
Людська історія пам'ятає Дрезден, Хіросіму, Нагасакі. Але очолюють цей сумний список древні Помпеї – жителі, якого стали застиглими пам'ятниками не з власної волі. Місто з видом на Везувій, неподалік сучасного Неаполя, було одним з найбільш розвинених не тільки в Римській імперії, але і в Європі. Свідченням цього є те, що Помпеї лежали на торговельному шляху, який з'єднував Рим і Південну Італію.
Departure: Балчик
Якщо вам до душі відпочинок у Болгарії, але не знаєте, в якому містечку зупинитися, відвідайте Балчик. Він підійде тим, хто цінує затишні й недорогі поїздки, без напливу відпочивальників і спустошення гаманця. А древній вік міста і наявність унікальних пам'яток створять чудову альтернативу сонячним і морських ваннам.
Священні тварини інків
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
Точка на карті: музей Ілани Гур
Складання маршрутів для сучасних туристів вже давно виходять за межі класичного розуміння поїздок за кордон. Мандрівники сьогодні є настільки вибагливими, що стандартний набір — історичні місця та крамниці з сувенірами скоро турагенціям пропонувати буде нікому, адже попит зростає не на традиційні екскурсії, а на отримання емоцій.
Великий шовковий шлях по-таджицьки
Зачувши словосполучення «великий шовковий шлях», одразу уявляєш собі відважних мандрівників і нескінченні каравани, повні коштовностей і дивовижних товарів, що перетинають країни та континенти. Сьогодні ми розповімо про таджицькі міста, котрі слугували у давнину найважливішими перевалочними пунктами цієї торговельної артерії.
У Києві відбувся транскордонний молодіжний табір «Європейські цінності та культурна дипломатія: молодіжні зустрічі»
З 5 по 8 листопада 2019 року у рамках проєкту відбулись заходи, до участі в яких долучились студенти та викладачі з Білорусі й України, поважні гості та дипломати​.
Не вежею єдиною. ТОП кращих творінь Густава Ейфеля
Кажуть, Гі де Мопассан ненавидів Ейфелеву вежу. Знаменитий письменник вважав, що вона спотворює Париж і не приносить місту ніякої користі. Проте його частенько можна було зустріти в затишному кафе на вершині конструкції. У таких випадках автор «Любого друга» говорив, що «тільки тут клята вежа не трапляється йому на очі...»
Подивися на це небо. Найкращі планетарії світу
Добре це чи ні, та подорожі до далеких планет і зірок поки що залишаються тільки на сторінках наукової фантастики та у фільмах голлівудського кінопрому. Хоча можливість космічного туризму підібралася впритул, все ж до Юпітера і Сатурна ще ой як не близько.
Підземний полиск імперії: будапештське метро
Провівши всього годину в польоті, я раптом дізнався, що опинився в місті, де є найстаріше в континентальній Європі метро. І це ще не все, чим примітна будапештська підземка. OUTLOOK вирушає на прогулянку метрополітеном одного з найгарніших міст світу. Спускаємось?
Леніну й не снилося... Вражаючі мавзолеї
Великі й не дуже світу цього змушують голосно говорити про себе не тільки за життя, але й після смерті. А як, власне, можна промовчати, дивлячись на помпезну усипальню того чи іншого діяча, навіть не беручи до уваги єгипетські піраміди. Outlook переконався в тому, що мавзолей Володимира Ілліча на Красній площі – досить скромний притулок на відміну від...
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Закрыть
Outlook facebook page