RU  UK  EN
Статьи  >  Уяви  >  "Козлодрання"

"Козлодрання"

«Дерти козла руками» – національна забава таджицьких чоловіків, яка, втім, користується величезною популярністю у всій Центральній Азії. Як правило, потягати того самого козла збирається кілька десятків, а то й сотня спритних вершників. Товкотнеча під час видовища виходить така, що люди падають з коней, втрачають свідомість і навіть калічаться.

І хоча гравці докладають усіх зусиль, аби захистити ноги та голови, все одно удари й синці для них – звичайна річ.

Правила цього дійства такі: для початку учасники кладуть тушку в центрі поля, а потім за сигналом хапають її і намагаються вивезти за позначені межі. При цьому інші гравці, або, як їх ще називають, – "човандози", силкуються завадити щасливцеві і забрати у нього трофей. Подивитись, як тягають козла, приходять сім'ями. Люди влаштовуються надовго: беруть із собою бутерброди, розводять вогонь і гріють чай. Іноді жорстока гра може тривати кілька днів поспіль. У таджицьких селищах розваг небагато, досі бувають проблеми з електрикою. Не у всіх є телевізор і радіо, газети доходять із запізненням. А на козлодранні, або, як кажуть, наприклад, у Таджикистані, – на «бузкаші», можна і на інших подивитися, і себе людям показати.28C6305A-F128-4D07-88A7-B6664F3B3396_w1200_r1.jpgФото sibreal.org

Перед грою вибирають козеня віком п'яти-шести років, при цьому воно має важити від 60 до 90 кілограмів. За день чи два до змагання тварину обезголовлюють, опускають у воду, іноді засолюють. Від цього туша стає дуже важкою і міцною, а отже, і тягати її вкрай складно. Та човандози довго й наполегливо вправляються. Справжньої майстерності в козлодранні вони досягають лише близько сорока років. Старанно готують і коней. Для ігор їх купують ще жеребцями у людей, які спеціально займаються розведенням, і платять за кожного по кілька тисяч доларів. Потім наступають роки наполегливих тренувань, посиленого харчування, дбайливого догляду. Досвідчений кінь сам відчуває, коли потрібно обійти і відштовхнути конкурентів від кози, а якщо господар хапає тушу – він зривається в галоп.

Човандози – люди поважні й небідні, адже переможці отримують гарні призи, від килимів і кольорових телевізорів до коней, автомобілів та грошових премій. Незважаючи на свій достаток, спеціальної форми учасники не мають. Хто одягнений в короткополий чапан, хто – в цупку стьобану куртку і товсті ватяні штани, здатні захистити ноги гравця від укусу коня чи випадкового удару батогом. У кожного змагання є свої спонсори. Зазвичай це ті, хто хоче справити весілля, провести обряд обрізання дітям або показати приїжджим гостям бузкаші. Вони й покривають усі витрати. Козлодрання обходиться як мінімум у 200-300 доларів, плюс окремо оплачується сам козел.

У святкові дні подібні ігри проводяться скрізь: на великих стадіонах у містах і на маленьких полях віддалених селищ. У Таджикистані нещодавно навіть створили Спортивну федерацію «Бузкаші», щоб розвивати цей вид спорту і брати участь у міжнародних турнірах.

Головне фото nationalpostsports.tumblr.com

Вам это будет интересно:
Національні напої: Нуль градусів і море енергії
Всі знають, що перебуваючи в Шотландії, варто неодмінно скуштувати віскі, у Франції – вина, а в Японії – саке. Та мало хто замислюється про національні безалкогольні напої. Але ж їх різні народи створювали з куди більш практичними намірами – прохолоджувальні і зігрівальні...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Таїланд ремісничий: від шовку до перлів
Чи замислювалися ви, прогулюючись уздовж сувенірних крамничок у Таїланді, скільки дрібок історії зберігається в кожному предметі? Адже ви перегортуєте трудову книжку всього народу, побіжно переглядаєте записи від тисячолітньої давнини до наших днів. Деякі сторінки стали практично невагомі, але позначки на них не втратили своєї чіткості.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Гребені краси. Таджицькі гребінці
"...Коли Бахріддінова мама збиралася на роботу, вона старанно укладала свої довгі коси навколо тюбетейки. Виходило щось схоже на корону. На свята жінка вплітала у своє чорне волосся спеціальні прикраси. При ходьбі вони ледь подзвонювали, створюючи відчуття танцю. А ввечері маленький Бахріддін не міг заснути, якщо не стискав у своїх руках тугу мамину косу.
Калаші: дивовижний народ в горах Пакистану
Переглядаючи «Дискавері» або інші науково-популярні телепрограми, здається, що нашу планету вже давно досліджено і вивчено вздовж і впоперек. Але деякі феномени, які трапляються в житті, буквально ошелешують. Як, приміром, той факт, що в горах Гіндукушу в оточенні ісламських держав уже кілька тисячоліть ізольовано живе загадковий білявий народ калаші...
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Макулеле: танцюють – аж іскри летять!
Коли перші переселенці з Африки навідалися до Бразилії, вони привезли запальні дійства в країну, що жила за принципом «Життя – це карнавал». Як пояснювали жителі Африки, танок маку леле з’явився в середовищі, де раби змушені захищатися від посягань господарів. А тому в народі майстрували палиці і ножі, причому зброю тримали в руках навіть під час танців…
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Туркменістану в Україні
Продовжуємо розповідати про традиції святкування Міжнародного дня NOWRUZ, який покликаний зміцнити відносини між державами і популяризувати історико-культурні традиції народів. І з цим нам допомагає Надзвичайний і Повноважний Посол Туркменістану в Україні Й.В.Тойли Атаєв.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Ірану в Україні
19 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено Резолюцію «Міжнародний день NOWRUZ». Відповідно до неї Генеральна Асамблея ООН закликає держави-члени «докладати зусиль для підвищення рівня інформованості щодо NOWRUZ та організовувати щорічні заходи до цього свята». Тому сьогодні OUTLOOK про традиції святкування NOWRUZ...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Закрыть
Outlook facebook page