Departure: Словенія
Потрапити в підземелля можна, вирушивши на південний захід країни, за півсотні кілометрів від столиці, до містечка Постойна, поблизу якого і розташована система карстових печер. Перші відвідувачі спустилися в кам’яні гроти на початку XIX століття, хоча сам комплекс, за підрахунками вчених, формувався сотні тисяч років. До сьогоднішнього дня дослідникам вдалося відкрити 23 кілометри шляху, які й пропонують подолати мандрівникам. Але йти весь маршрут пішки не доведеться, адже тут прокладена вузькоколійна залізниця, що дозволяє зазирнути в найдальші куточки печери і трохи відпочити, прокатавшись у відкритих вагончиках. Також значно спрощує екскурсію і проведена електрика. Крім того, що це дає можливість більш уважно оглянути всі «викрутаси», так ще й підвищує безпеку, аби хтось бува не стукнувся лобом об кам’яні палі або не впав у яке-небудь провалля, задивившись на вражаючу застиглу красу.
Фото total-slovenia-news.com
Природні творіння, подібно до хаотично розкиданих музейних експонатів, прикрашають кімнати підземного царства. В одній з них стіни коридорів переливаються таким чином, що здаються то відлитими з металу, то висіченими з мармуру. Різноманітні колони, оброблені ажурною ліпниною, яка за сучасних світлових ефектів змінює відтінок від світло-рожевого до насиченого червоного, підпирають стелі. А зверху звисають сотні сталактитів різної форми і щільності, що нагадують кам’яні бурульки, які при одному неправильному русі тут же відваляться і розлетяться на дрібні уламки.
Прокотившись поїздом до сусіднього залу, потрапляєш в карстовий «ліс». У самому його центрі розкинувся величезний сталагміт-кипарис, дійсно схожий на справжнє дерево. Наступна станція обладнана на краю обриву. Внизу шумить річка Півка, яка, пробігаючи через печери, виривається назовні, і в «наземному» світі відома вже під ім’ям Уніци. Два береги водойми з’єднані невеликим містком, причетним до нещодавнього відкриття. Дослідники помітили, що за 20 років функціонування сталактити, які утворилися на ньому, виросли на цілих 10 сантиметрів, а це говорить про те, що печера продовжує поповнюватися новими експонатами...
Дивіться також: Сіль за смаком. Найкращі соляні печери Європи
На зворотному шляху, згідно з плановою зупинкою, туристів висаджують на прибережному «пероні», щоб познайомити з незвичайним мешканцем Постойнської-Ями – міфічним протеєм.
Це земноводне нагадує ящірку, рибу та змію одночасно. Середньовічні перекази називають його більш гордим іменем – «дракон-ольмо» – і говорять, що це дитинча справжньої істоти, надійно заховане вогнедишними батьками в глибоких підземеллях, пробратися до яких у ті часи було досить проблематично. Але, як з’ясували прихильники наукового підходу, на величезного змія протей не перетворюється, літати не вміє, та й до всього через постійну «прописку» під землею абсолютно сліпий. Ех, знала б матінка-природа, що електрику проведуть і сюди, напевно, наділила б бідолах, на яких видивляються приїжджі, хоч якимось відсотком зору. Інші місцеві жителі, як-то павуки й скорпіони, через постійне перебування в непроглядній пітьмі також обділені зоровим відчуттям, що трохи заспокоює людей, які страждають на арахнофобію.
Фото booking.com
Вирушаючи на екскурсію, обов’язково варто прихопити теплий одяг: температура взимку і влітку в підземеллі вище 10 градусів не піднімається. Дощовик теж не завадить, зі стель часто капає вода з розчиненим у ній вапном. Але, незважаючи на ці дрібні незручності, Постойнська-Яма неодмінно буде внесена до списку найкращих місць, які переносять у приголомшливий світ кам’яної розкоші. 
Фото twitter.com
Головне фото booking.com
