Ми там були: Японія - тонкощі токійського життя
Я вирішила поїхати в Токіо, тому що Японія завжди мене приваблювала…
Коли мені було років 12, я знайшла у тата російсько-японський розмовник. Відкрила, подивилася його і зрозуміла, що саме в Японію я і хочу. Вона мене вабила дуже довго, сильно якимось незрозумілим чином, аж до того, що я намагалася туди поїхати попрацювати. Культура, мова - в загальному, все разом. Мені складно виділити щось одне, що саме в ній приваблює. Коли здійснилась моя мрія, і я поїхала туди вже в дорослому віці просто у відпустку на два тижні, я абсолютно нічим не була розчарована.
Тут абсолютна інша культура, етикет, світогляд людей і громадський устрій. Тому в цій країні дуже багато нюансів, які можуть здивувати європейського туриста. Наприклад, обідня перерва. Всі їдять чітко у відведений час. А потім в певні години всі ресторани закриті. У них це як санітарна година. І виходить, що якщо ти встиг поїсти до другої години дня, то добре, а ні – доведеться чекати вечора. З 14 до 17, в деяких закладах з 14 до 18 – ніякої тобі їжі. Це, звичайно, було неприємною несподіванкою для мене в перший день. Адже якраз о цій годині мені дуже хотілося перекусити в день прильоту. У нас велика різниця в часі, поки доїдеш з аеропорту до готелю, трохи відпочинеш, виходиш поїсти о 15 годині, а тобі кажуть: ніякої їжі немає. І навіть ніяких пиріжків у вуличних закусочних. Ось такі суворі правила.
Взагалі всі японці дуже виховані і доброзичливі. Їх менталітет, поведінка грунтується на повазі один до одного. Мені здається, це одна з їхніх національних ідей. Тому, потрапляючи сюди, не бійтеся, що вас десь захочуть обдурити або образити. Навіть і при тісному скупченні народу, ніхто ніколи нікого не штовхне, не наступить на ногу. У всіх закладах і магазинах вас зустрічають дуже ввічливо і дружелюбно.
Ще мені дуже подобається вулична токійська мода. Всі люди стильні і доглянуті. Молоді японки одягаються досить-таки екстравагантно, але в той же час продумано - я б сказала, що у токійської молоді свій власний яскравий стиль.
Фото thecrazytourist.com
Дух столиці
Якщо охарактеризувати Токіо в трьох словах, то це: динамічна, доброзичлива, незвична столиця. У ній є одночасно і нестримний поспіх, і при цьому залізна організованість. Там величезні потоки людей і дуже насичений дорожній рух (який, до речі, лівосторонній). Але при цьому все рухається згуртовано і помірковано, як один цілісний організм. Всі люди, наприклад, дуже організовано переходять дорогу.
Незвичного для нас тут є досить таки багато. Але що приємно вражає, так цечітке дотримання правил дорожнього руху абсолютно всіма його учасниками. Мені здається, аварії тут апріорі не може трапитися.
Фото paperhi.com
З транспорту мене дуже здивувало метро. Потрібно купити спеціальну карту за ціною, яка залежить від того, як далеко ти хочеш поїхати. Є декілька кіл метро, проїзд по яких коштує по-різному. Проїзні діють за часом. І туристам зручно буде купити проїзний на 1 день або кілька. Сплативши вартість цієї магнітної картити, можеш вже їздити по токійському метрополітену безлімітно. В принципі, це найраціональніший варіант.
Читайте також про пригоди в Японії Олени Расенко: Відчайдушний футуризм
Але основний вид транспорту в Токіо – це поїзд. Їх тут дуже багато різних видів. Головні в місті - монорельси. Є поїзди далекого прямування, які їздять по Токіо, а також найближчого передмістя. Усередині міста є і кілька видів електричок.
Увесь транспорт в Японії поділений на приватний і державний. Існує метро муніципальне, а є приватне - і весь токійський метрополітен обслуговують дві компанії. І якщо ти хочеш пересісти з гілки однієї компанії на гілку, яка обслуговується іншою, то потрібно купити новий квиток.
Фото 4gates.com.ua
Національна кухня
Що найбільше мені сподобалося з національної японської кухні? Це десерти з чаю матча і рисові пудинги - такі ось легкі солодощі з неповторним смаком. В якості сувенірів і подарунків для друзів з Токіо я як раз і привозила японські солодощі – всі були в захваті. В цілому, я б не сказала, що є якесь пафосне поняття «японська кухня». Загалом японці їдять дуже скромно - в основному, це локшина.
Якщо ви хочете випити по-японськи, то звичайно, обирайте саке. Для мене це досить легкий алкоголь, який можна пити чарку за чаркою просто за милу душу. І японське рисове пиво дуже непогане. Воно теж легке, смачне, трохи кисленьке.
Кажуть, що найкращі суші в Токіо можна спробувати на рибному ринку, тому що вони повинні готуватись зі свіжих морепродуктів - мовляв, прямо з моря на стіл. Ось на прославленному рибному ринку Цукідзі я не була. Він традиційно, як і в будь-якій країні світу, відкривається о п'ятій ранку і закривається до десяти. Але я відвідала одну знамениту мережу - Kiyomura. Засновник цієї мережі Кійосі Кімура. Це вже людина похилого віку, який колись давно працював на рибному ринку і мріяв відкрити власний суші-ресторан. І його мрія збулася. Починалося все з того, що він відкрив якесь невеличке кафе і сам їздив кожен день за рибою на Цукідзі. Тепер його підприємство розрослося в цілу мережу ресторанів. До них, правда, постійно стоять довгі черги і свого столика потрібно ще дочекатися, але це того варте.
Фото tastingtable.com
Шопінг
Звичайно, Японія - не те місце, куди треба їхати за шопінгом. Купити якісь знамениті бренди дешевше тут не можна – можна тільки дорожчі. Але район Гінза – це суцільна чарівність і захват. Це район дуже дорогих ресторанів і бутиків. Тут і Chanel, і Louis Vuitton, загалом, всі світові бренди, ціни вище, ніж в Європі.
Фото exclusives.webjet.com.au
Але обов'язково варто купити в Японії кімоно і гета. Національний японський одяг дуже своєрідний і в принципі, його можна зміксувати в модний look на будь-яку подію. Звичайно, воно виготовляється з дуже якісних натуральних тканин, тому не втрачає свій вигляд роками. У спекотну погоду я ходжу іноді по Києву в японському кімоно - зручно і надзвичайно красиво. Ці предмети одягу я купила у місцевих на одному із ринків за досить-таки демократичною ціною як для такої речі – приблизно за 200 доларів.
Головне фото govoyagin.com
