Wimbledon: Витоки британських традицій
Вперше спортсмени постали в усій красі на радість тамтешній аристократичній публіці у 1877 році. З тих часів чимало води спливло (у прямому сенсі, оскільки дощі – їх неодмінний атрибут), втім, якщо пошукати, то "спливе" безліч цікавинок:
Трохи статистики: тривалість турніру – 2 тижні, висота легендарного трав'яного газону – 8 мм, кількість з'їденої полуниці з вершками (традиційні ласощі) – 150 тисяч порцій, у кожній з яких рівно 10 ягід, ні більше ні менше. Особливо добре йде під шампанське.
Якщо довіритися чуткам, перший розіграш Вімблдону відбувся через матеріальні проблеми. Всеанглійському клубу лаун-тенісу та крокету, що базувався неподалік від столиці, не вистачало коштів для купівлі... газонокосарки. Саме тому, щоб підзаробити, і було вирішено провести змагання. Переможцем же став Спенсер Гор, за тріумфом якого спостерігало всього лише близько двохсот глядачів.
На турнірі дотримуються суворого дрес-коду – за нинішніми правилами, усі повинні грати в білому. До 1932 року чоловіки були зобов'язані виступати в штанах, а жінки – у довгих сукнях.
Окрім опадів, з якими доводиться боротися (над центральним кортом у 2009-му нарешті з'явився дах), ще одним ворогом спорту є голуби. Щоб хоч якось їм протидіяти, на чемпіонат запрошують власників мисливських яструбів для патрулювання зон.
До 1972 року м'ячик для гри був білим. Згодом телевізійники вмовили організаторів відмовитися від нього на користь жовтого – для кращої картинки. До речі, самі «снаряди», перш ніж досягти Вімблдона, перетинають півсвіту. Їх робить компанія Slazenger з Філіппін.
Королівська родина, хоча б кілька осіб, – обов'язкові гості турніру. Хтось із вінценосних персон, як правило, і нагороджує переможців. Однак не всі англійські монархи займаються тим, що ласують полуницею і спостерігають за грою з трибун. Батько Єлизавети II, Георг VI, особисто брав участь у змаганнях 1926 року. Щоправда, не зміг пройти навіть перший раунд...
Турнір має свої рекорди: найдовший матч був зіграний у 2010-му, коли американець Джон Ізнер обіграв француза Ніколя Маю за одинадцять з гаком годин, з рахунком 70:68.
А швидше за всіх «впоралися» представники США Джон Макінрой і Джон Коннорс у 1984 році. Їм знадобилося всього вісімдесят хвилин.
Близько 250 хлопчиків і дівчаток (їх ще називають Ball Boys and Girls, BBG) зазвичай подають м'ячі. Їх відбирають з декількох тисяч кандидатів.
Після закінчення турніру проводиться помпезний бал, а перший танець виконує пара чемпіонів.
Серед чоловіків в одиночному розряді частіше за інших перемагали Піт Сампрас, Роджер Федерер та Вільям Реншоу, у них по 7 тріумфів. Із прекрасної половини найбільш титулована чешка Мартіна Навратілова, на її рахунку 9 вікторій.
Британець Енді Маррей, який виграв турнір 2013-го, подарував своїм землякам справжнє свято – «господарі» не перемагали в одиночних розрядах на цих смарагдових газонах з 1936 року. Англійці відзначали цю подію з особливим розмахом, все-таки 77 років очікування щось та значать. У цьому ж році Фортуна посміхнулася сербу Новаку Джоковічу. Обігравши швейцарця Роджера Федерера, Новак став дворазовим переможцем найстарішого в світі тенісного турніру - до цього він вже вигравав у 2011-м.
Головне фото infoport.live
