RU  UK  EN
Статті  >  Насолодись  >  Superflat: суперплощина японського мистецтва

Superflat: суперплощина японського мистецтва

Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.

Поп-арт по-японськи

Графічний дизайн приходить на допомогу. Постаті й обличчя набувають нових обрисів, і критики сперечаються про те, що насправді зображено на картині? У місцевих колах з’явилася навіть приказка: «Якщо ви не розберете, що це – птах чи літак, значить, це superflat». Отже, як з’явилася суперплощина?

Коли японський художник Такаші Муракамі організовував виставку для музеїв у Токіо і Нагої, він намагався пояснити муніципальній владі, що це за такий найбільш перспективний вид сучасної техніки живопису. Його спитали, чому художня техніка створює враження приплюснутості чи здавленості? Муракамі відповів: «Об’єднавши графічний дизайн, образотворче мистецтво й поп-арт, ми отримуємо так звану суперплощину, котра допомагає донести будь-які ідеї». Легкий «космічний» відтінок, створений таким чином, говорить сам за себе.

tak2-738274.jpgФото thefragrantharbour.blogspot.co

Творці постерів у стилі поп-арт намагаються забрати суперплощину у свої лави, та де там… Можна скільки завгодно говорити про те, що superflat поділяє цінності суспільства споживання, культуру консюмеризму й рекламні ідеали, і навіть наводити як приклад дизайн, створений Муракамі для бренда Луї Вітон: мовляв, творець навіть не приховує свого пристрасного ставлення до мас-маркету. Тут не все так просто. Суперплощина – це насмішка над тими, хто женеться за матеріальними благами і втрачає себе. Площина і двовимірність японських аніме й манга додають екзотичних деталей, завдяки яким кожна картина розповідає історію. Таким чином, стає цінністю

Війна в суперплощині

Суперплощина недарма отримала визнання в Японії. Цей вид мистецтва чудово демонструє, наскільки азіатська культура відрізняється від західних віянь. Такаші Муракамі розповідав:

- У нашій культурі немає 3D, тому відчуття площини характерне для японської техніки передачі прекрасного. Крім того, в юності мене дуже хвилювала воєнна тема. Японія пережила руйнівні бомбардування під час Другої світової війни. Мої роботи – відображення того, як мистецтво вбирає в себе воєнні символи.

У картинах Муракамі виявляється глибокий історичний підтекст.Murakami_20170601_250.jpgФото art.newcity.com

- Я розглядав культури різних країн і дійшов висновку, що нації, котрим прийшлось до душі споживацьке світовідчуття, – це якраз переможці у війні. Я кажу про США і Британію. Але ті, хто програв війну, не здатні стати частиною суспільства споживання, хоч і продовжують тайкома бажати цього. Цього разу я маю на увазі Японію.

Щоб розібратися у філософії, поглянемо на історичні події. До війни Японія взяла курс «на Захід», намагааючись вловити дух європейської спроможності. Країна планувала за короткий строк піднятися до п’єдесталу світового індустріального лідера. Села перетворювалися на міста, фермерство втрачало популярність, адже у століття промисловості не час думати про традиції. У культурі дедалі менше говорили про самураїв, натомість образ бізнесмена став більш привабливим. Війна поставила під загрозу економічний розвиток, і Японія, котра зазнала поразки, була змушена витратити ще ціле десятиліття, щоб відновитися. Утім, до кінця 1950-х років країна повернулася до колишнього, довоєнного стану.

Не дивно, що економічний бум викликав незадоволення в масах. Люди, котрі не забули пережите, не хотіли рівнятися на Захід. Поборники традицій кричали, що Японія втрачає фундаментальні цінності, відмовляючись від давньої культури заради фінансових перспектив.1497116219458.jpgТакаші Муракамі для Луї Вітон. Фото lifestyle.luxusni-bydleni-praha.com

На знак протесту

Культура могла втратити свою багатошаровість, її розкішні риси перетворювалися на площину. Власне, superflat став реакцією на події, що відбувалися.1984 року Такаші Муракамі переїхав у Нью-Йорк і зробив собі ім’я як представник течії поп-арт. Він був добре обізнаний у культурі манга й аніме, тому вирішив , яким має бути культурний протест. До нього долучилося багато японських художників, адже superflat подарував можливість виражати свої ідеї, не відхиляючись від традиційного шляху. Суперплощину визнали на світовому рівні. 2000 року Муракамі організував виставку в Лос-Анджелесі, а 2011 – в Нью-Йорку.

Одна з найбільш показових робіт Муракамі – «Світ сфер». Це символічне зображення японської економіки. Лейбли, такі як Луї Вітон, розмістились на задньому тлі, ніби нагадуючи про те, що виробляли століттями. Образ панди нібито зняли з рекламних афіш, котрими майорять вулиці Японії. Це те, до чого може прийти культура, яка заперечує саму себе.

Читати більше: День культури Японії

Ще один приклад – «Квіткова суперплощина». Послання цієї картини зрозуміле кожному. Японія стає нацією, як дві краплі води схожою на інші. Квітка у букеті, яку неможливо розрізнити, перестала бути унікальною… Порожні усмішки, однаковий вираз облич – тут площина «зашкалює», а суперплощина слугує попередженням.167753-8870563-murakami9616_4-2-08.jpgФото glendicrocco.com

Суперплощина за кордоном

Хоч Муракамі і твердить, що superflat – це характерна особливість японської культури, західним художникам такий напрямок теж приглянувся. Особливо тим, хто поєднує високу й низьку культуру, стріт-арт, графічний дизайн і розміщує весь цей мікс на полотні традиційного образотворчого мистецтва.

З-поміж найбільш відомих особистостей, котрі живуть за межами Японії, але працюють у цьому стилі, – філіппінець Рональд Вентура і художник із Сан-Франциско Баррі Макгі. Останнього часом називають «музейним вандалом», адже він виступає проти прийнятих цінностей суспільства споживання. Його численні графіті містять просте послання. Привабливий світ розкоші, чий образ не сходить з рекламних постерів, колись погубить внутрішній світ людини. Як бачимо, всі художники світу говорять про одне.01556.jpgАвтор Баррі Макгі. Фото ourhouseisourworld.wordpress.com

Головне фото fondationlouisvuitton.fr

Вам це буде цікаво:
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів.
Східний макіяж як традиція: Чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Посол Елена Летісія Тереса Мікусінскі провела дипломатичний прийом, почесним гостем став всесвітньо відомий аргентинський співак Хіронімо Рауч
Колонна зала КМДА 11 червня приймала гостей Посольства Аргентинської Республіки в Україні з нагоди національного свята. Надзвичайні та Повноважні Посли, представники уряду та державних органів, партнери посольства, бізнес спільнота та ЗМІ вишикувалися у довгу чергу, аби привітати очільницю іноземної дипломатичної установи та висловити свої вітання дружній Аргентині.
Посидимо?
Гуляючи київською Пейзажною алеєю, завжди помічаєш дивовижні лавки, створені українськими майстрами. Моя улюблена – з пледом і подушкою, адже вона здається затишною навіть у негоду. Сидячи на ній, я згадав картину з дитинства: бабусі виносять з дому довгу дошку, кладуть її одним кінцем на пеньок, іншим – на перила під’їзду, і виходить лавочка. Чим не дизайнерське диво?
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Книжковий Арсенал 2019: іноземні гості
IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» завершився, а ми пропонуємо вам ще пролонгувати відчуття ейфорії від перебування в книжковій «оазі» у центрі столиці України. Наш портал, висвітлюючи дипломатичне життя в Україні, приділить свою увагу огляду цікавих заходів, що відбулися за підтримки іноземних посольств, і спілкуванню із закордонними гостями.
Маленькі улюбленці великих міст
Німці заводять не лише німецьких вівчарок, а в Бостоні можна побачити не тільки бостонських тер’єрів. Люди вибирають собак, спираючись на особисті вподобання. Та часом тяжіння місцевого населення до певної породи занадто помітне й інколи стає особливістю певної місцини. Цьому можуть сприяти природні умови, мода і навіть менталітет.
Закрити
Outlook facebook page