RU  UK  EN
Статьи  >  Напиши  >  Азербайджан зсередини: заручини

Азербайджан зсередини: заручини

Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.

Перехідною сходинкою між сватанням і весіллям є нішан (заручини). У порівнянні зі сватанням коло учасників нішану більше (20-30 осіб). У давнину цей обряд проводили в два етапи: kiçik nişan (малі заручини) і böyük nişan (великі заручини). Давайте повернемося до витоків і розберемо по порядку, як раніше відбувалися заручини двох людей, які виявили бажання зв’язати свої долі щлюбом.

Читайте також: Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Kiçik nişan/Мале заручення

Через деякий час після сватання в дім дівчини приходили родичі нареченого із солодощами, обручкою і хусткою червоного кольору.1405988107_31.jpgФото toyshow.az

Частенько організацію малих заручин брала на себе сторона нареченої. Один із делегатів надягав дівчині обручку (в Азербайджані обручки надягають на ліву руку), накидав на плечі хустку і давав відкусити половину цукерки чи шматочок торта, іншу половину відносили нареченому. Усі розпивали солодкий чай із частуваннями, а після відходу гостей заручена наречена залищалася зі своїми подругами сама, клала праву руку на голову кожній незаміжній дівчині, тим самим бажаючи якнайскорішого шлюбу. Більше того, наречеа давала приміряти подругам свою обручку. Ідучи, всі брали із собою солодощі. Перед сном незаміжні дівчата ховали під подушки дві однакові цукерки. Вважалося, що цієї ночі уві сні можна побачити судженого.01.jpgФото javidmammadov.wordpress.com

Böyük nişan/ Велике заручення

Через кілька місяців після малих заручин відзначали великі. Сім’я нареченого готувалася до цього дня заздалегідь і дуже старанно. У дім нареченої приносили багато дарунків, національну випічку (пахлаву, шекербуру, гогал), набат (кристали вареного цукру) дві свічки і дзеркало, прикрашене червоними стрічками, купували продукти (всі, крім цибулі, котра за повір’ям є символом смутку). Дарунки приносили на спеціальних підносах і у валізах, прикрашених червоними стрічками – xonça («хонча»). Сторона нареченого також приносила «kəllə qənd» (пресований цукор у формі конуса), що символізувало побажання солодкого життя. Витрати “böyük nişan” брала на себе сторона нареченого. Після закінчення святкування і відходу гостей близькі вітали наречену і бажали їй щастя.

“Kəllə qənd” і набат15.JPGФото 1news.az

У сучасному Азербайджані частенько проводять один захід під спільною назвою нішан, суміщаючи всі традиції і звичаї в єдине ціле. Відмінністю також є присутність нареченого на заручинах. Наречена цього дня вдягає сукню червоного кольору.

Заручена дівчина залишається у будинку батька. Період між заручинами і весіллям давала змогу молодятам упевнитися у своїх почуттях. Важливо те, що молодята могли з’являтися в товаристві родичів разом тільки вже в статусі «nişanlı»– заручений (заручена).

До весілля на кожне свято в дім нареченої обов’язково потрібно посилати дарунки. Цей обряд називається байрамлиг (bayram/байрам з азерб. «свято»). Якщо період між нішаном і весіллям припадає на час Новруз-байраму чи Курбан-байраму, то сторона нареченого має привітати наречену і її сім’ю, відправивши в її дім дарунки і солодощі (на Новруз) чи презентувати цілого барана (Курбан-байрам).018.jpgФото javidmammadov.wordpress.com

Після нішану родини обох сторін домовляються про дату весілля і починають готуватися до найважливішого і наймасштабнішого торжества своїх дітей.

Головне фото ee.sputniknews.ru

Вам это будет интересно:
Хто як танцює?
Що найкраще характеризує будь-яку націю без зайвих слів і довгих пояснень? Звичайно ж, танці! Адже саме століттями відточені рухи можуть розповісти іноземцеві про інші народи набагато більше, ніж підручники з історії. Якщо уважно придивитися і відчути, як танцюють у різних країнах, то менталітет народів стане набагато зрозумілішим. І це не тільки слова.
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Туркменістану в Україні
Продовжуємо розповідати про традиції святкування Міжнародного дня NOWRUZ, який покликаний зміцнити відносини між державами і популяризувати історико-культурні традиції народів. І з цим нам допомагає Надзвичайний і Повноважний Посол Туркменістану в Україні Й.В.Тойли Атаєв.
Традиції святкування NOWRUZ - розповідає Посол Ірану в Україні
19 лютого 2010 року на 64-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було ухвалено Резолюцію «Міжнародний день NOWRUZ». Відповідно до неї Генеральна Асамблея ООН закликає держави-члени «докладати зусиль для підвищення рівня інформованості щодо NOWRUZ та організовувати щорічні заходи до цього свята». Тому сьогодні OUTLOOK про традиції святкування NOWRUZ...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Азербайджан зсередини: велике і мале сватання
Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Не зламай язика. Найбільш складні діалекти світу
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
Ескімоські іглу. Що нам варто із снігу дім збудувати!
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
Зимові забави Василя та Маланки: карнавал по-українськи
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Йодль – музика австрійських гір
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Кров. Гроші. Пір'я
Дана розвага під суворою забороною майже у всіх країнах світу. Але любителів півнячих боїв це не зупиняє. На напівлегальні змагання завжди збираються повні зали або двори, залежно від того, де проходять криваві пташині поєдинки. Глядачі буквально смакують те, як пернаті рвуть один одного на шматки, без жалю до себе і суперника.
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 3. "Дух самурая"
Якщо вірити кінематографу, то типовий самурай постає перед нами як суворий, мовчазний і навіть трохи відлюдний воїн. Але цей образ усе ж ніяк не збігається з дійсністю... Олена Расенко пропонує вам переконатися в цьому, зустрівшись зі справжнім самураєм і навіть завітавши до бару, де збираються камікадзе.
Закрыть
Outlook facebook page