Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Перехідною сходинкою між сватанням і весіллям є нішан (заручини). У порівнянні зі сватанням коло учасників нішану більше (20-30 осіб). У давнину цей обряд проводили в два етапи: kiçik nişan (малі заручини) і böyük nişan (великі заручини). Давайте повернемося до витоків і розберемо по порядку, як раніше відбувалися заручини двох людей, які виявили бажання зв’язати свої долі щлюбом.
Через деякий час після сватання в дім дівчини приходили родичі нареченого із солодощами, обручкою і хусткою червоного кольору.Фото toyshow.az
Частенько організацію малих заручин брала на себе сторона нареченої. Один із делегатів надягав дівчині обручку (в Азербайджані обручки надягають на ліву руку), накидав на плечі хустку і давав відкусити половину цукерки чи шматочок торта, іншу половину відносили нареченому. Усі розпивали солодкий чай із частуваннями, а після відходу гостей заручена наречена залищалася зі своїми подругами сама, клала праву руку на голову кожній незаміжній дівчині, тим самим бажаючи якнайскорішого шлюбу. Більше того, наречеа давала приміряти подругам свою обручку. Ідучи, всі брали із собою солодощі. Перед сном незаміжні дівчата ховали під подушки дві однакові цукерки. Вважалося, що цієї ночі уві сні можна побачити судженого.Фото javidmammadov.wordpress.com
Böyüknişan/ Велике заручення
Через кілька місяців після малих заручин відзначали великі. Сім’я нареченого готувалася до цього дня заздалегідь і дуже старанно. У дім нареченої приносили багато дарунків, національну випічку (пахлаву, шекербуру, гогал), набат (кристали вареного цукру) дві свічки і дзеркало, прикрашене червоними стрічками, купували продукти (всі, крім цибулі, котра за повір’ям є символом смутку). Дарунки приносили на спеціальних підносах і у валізах, прикрашених червоними стрічками – xonça («хонча»). Сторона нареченого також приносила «kəllə qənd» (пресований цукор у формі конуса), що символізувало побажання солодкого життя. Витрати “böyük nişan” брала на себе сторона нареченого. Після закінчення святкування і відходу гостей близькі вітали наречену і бажали їй щастя.
“Kəllə qənd” і набатФото 1news.az
У сучасному Азербайджані частенько проводять один захід під спільною назвою нішан, суміщаючи всі традиції і звичаї в єдине ціле. Відмінністю також є присутність нареченого на заручинах. Наречена цього дня вдягає сукню червоного кольору.
Заручена дівчина залишається у будинку батька. Період між заручинами і весіллям давала змогу молодятам упевнитися у своїх почуттях. Важливо те, що молодята могли з’являтися в товаристві родичів разом тільки вже в статусі «nişanlı»– заручений (заручена).
До весілля на кожне свято в дім нареченої обов’язково потрібно посилати дарунки. Цей обряд називається байрамлиг (bayram/байрам з азерб. «свято»). Якщо період між нішаном і весіллям припадає на час Новруз-байраму чи Курбан-байраму, то сторона нареченого має привітати наречену і її сім’ю, відправивши в її дім дарунки і солодощі (на Новруз) чи презентувати цілого барана (Курбан-байрам).Фото javidmammadov.wordpress.com
Після нішану родини обох сторін домовляються про дату весілля і починають готуватися до найважливішого і наймасштабнішого торжества своїх дітей.
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню...
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
В Австрії з'явився незвичайний маршрут, його вибирають любителі вокального стилю йодлем. Бредуть туристи долиною Циллерталь, широка стежина звужується, відкриваючи шлях тільки для найзавзятіших, і звивиста доріжка веде вгору. Зазирають мандрівники до хижки, яка має форму дзвіночка, обходять стороною найбільший ріг, прямуючи туди, де альпійські пастухи вели неквапливі музичні бесіди зі своїм стадом.
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Новий рік в Україні не завжди розпочинався з ялинки, а замість Діда Мороза і Снігуроньки в гості чекали пустунку Маланку і моторного парубка Василя, та й не самих, а з почтом. Усі навіженості сходили з рук: витівки ряджених несли в собі сакральний зміст, продиктований логікою міфу про поєдинок весни і зими.
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
Крихітка-син до батька прийшов і пропонує втекти від мами і бабусі на Північний полюс? Тільки не треба трагічних промов про люті морози, суцільну темряву полярної ночі і голодних білих ведмедів! Змовницьки підморгніть сміливцю й запропонуйте справжню чоловічу справу – навчитися будувати іглу для ночівлі в краю вічної мерзлоти під час зимових канікул.
24 грудня за ініціативою та за підтримки Посольства Азербайджанської Республіки в Україні у Національному музеї Тараса Шевченка відкрилась виставка робіт відомого азербайджанського художника-килимаря Ельдара Гаджиєва. Серед гостей були присутні заступник міністра культури України Ростислав Карандеєв...
Кажуть, чим простіше, тим краще, але чи так це? Ми знаємо, що не всі народності сповідують цей принцип. OUTLOOK знайшов найбільш дивніі, складні і важко вимовляючі мови світу і хоче поділитися цим з читачами.
OUTLOOK часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Наш «перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало. Мудрі предки сучасних перуанців, давні інки, жили у повній гармонії з усім живим, що їх оточувало.
Мандрівка в Латвію обриває ланцюг повсякденності, впускаючи у світ потаємні фантазії, котрим немає виходу в коловороті буднів. Блукаючи у вікових соснах, свіжий балтійський бриз млосно перебирає струни очікування чогось незвичного. Мрії справді збуваються – тільки треба знати, де загадувати бажання.
23 жовтня за ініціативи Посольств Казахстану та Азербайджану в Україні та за підтримки Харківської міської ради, Почесного консульства Казахстану в Харкові та Харківського Дипломатичного Клубу відбулось урочисте відкриття Скверу Мислителів у Харкові, який символізує дружні відносини між Україною, Азербайджаном та Казахстаном.
Килими вішають на стіни як символ достатку, стелять на підлогу для створення затишку і підносять як дорогий подарунок. А роздивлятися химерні малюнки у вигляді ромбів і зірочок на них, вгадуючи їх значення, – справа вельми цікава. Поширені по всьому світу килимові традиції були запозичені у східних народів, які першими навчилися робити пряжу і тканини з волокнистих матеріалів.
Професія сажотруса нещодавно увійшла до рейтингу найбільш рідкісних спеціальностей світу. А ще якихось сто років тому практично кожен житель Європи міг розповісти чимало цікавого про цих хлопців-замазур. Ми не винайшли машини часу, однак факти про представників такого вимираючого ремесла все ж роздобули.
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
23 жовтня за ініціативи Посольств Казахстану та Азербайджану в Україні та за підтримки Харківської міської ради, Почесного консульства Казахстану в Харкові та Харківського Дипломатичного Клубу відбудеться урочисте відкриття Скверу Мислителів у Харкові. Меценатом проєкту став Почесний консул Казахстану у Харкові, Емін Наджафлі.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Фото toyshow.az
Фото javidmammadov.wordpress.com
Фото 1news.az
Фото javidmammadov.wordpress.com
