RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.

Якщо ви коли-небудь бодай трохи виявляли інтерес до будь-якої східної культури, у вас напевно виникало питання, як у сучасному світі на Сході молоді люди створюють сім’ї? Багато хто й досі вважає, що шлюби будуються не на коханні, а на розрахунку, і почасти вибір супутника випливає із суворих вказівок батьків. Незважаючи на стрімкий розвиток всіх сфер життя, в Азербайджані збереження багатовікових традицій і дотепер не відходить на дальній план. Кожен етап життєвого шляху людини будується на певних устояхі порядках, але вибір наречених все ж супроводжується свободою. Винятком можуть бути села. Звісно, навіть у містах все не настільки по-європейськи, і жити разом до весілля вважають ганебним. Кохати можна, але все слід робити згідно з традиціями. Без благословення батьків шлюб створювати не можна, більше того, перш ніж стати офіційно чоловіком і дружиною, молодята мають пройти близько десяти стадій різноманітних обрядів у неодмінному порядку.

Дивіться також: Азербайджан зсередини: заручини

Першою сходинкою на шляху до весілля є сватання, котре відбувається у два етапи. Спочатку у будинок дівчини делегують двох-трьох жінок (почасти це мати нареченого і дві близькі родички), мета яких – розвідати обстановку, натякнути про наміри і, звичайно ж, максимально розхвалити нареченого перед сім’єю дівчини (про наречену зазвичай до того часу делегати знають практично все). Kiçik elçilik (мале сватання) – це своєрідна пропозиція руки і серця, тільки на відміну від європейської культури вона відбувається за участі старшого покоління. Після того, як жінки дійшли згоди, у хід вступає чоловіча дипломатія. Батько дівчини не відразу дає згоду стороні нареченого. Саме він питає думку своєї дочки, і мовчанням вона висловлює позитивну відповідь чи навпаки. У старі часи свати мали приходити в дім дівчини по кілька разів. З цього приводу в народі існують приказки: “Qız qapısı – şah qapısı, yüzü gələr-biri aparar” («Двері дівчини – двері шаха, постукає багато хто – одному відчинять»), “Qız ağacı – qoz ağacı, hər gələn bir daş atar” («Дерево дівчини – горіхове дерево, кожен може кинути камінь»); “Qız yükü – duz yükü” («Дівоча поклажа – поклажа солі»).2.jpgФото worknet-3.ru

Якщо все йде за планом, то справа переходить на наступний етап – böyük elçilik (велике сватання), в якому беруть участь вже чоловіки (глави двох сімейств і їхні близькі родичі). Заздалегідь визначають день, жінки накривають на стіл з пригощаннями. До кінця вечора після бесіди на нейтральні теми сторона нареченого плавно переходить до суті і викладає свої наміри: «З іменем Аллаха і його посланника Мухаммеда (мир йому) просимо руки вашої дочки для нашого сина». За згоди на стіл подають чай з пресованим цукром, батько нареченої особисто опускає шматочки цукру в склянки гостей, промовляючи фразу: “Ağzınızı şirin edin” (“Усолодіть свои уста»), «Нехай Аллах благословить молодят». Ті, хто сидять за столом, кажуть: «Амінь». Якщо батько дівчини має намір відмовити стороні нареченого, як знак він просто пригощає гостей чаєм без «солодкого жесту».c3a7ay.jpgФото cetinbayramoglubaku.wordpress.com

У разі позитивної відповіді всі починають вітати молодят. Свати просять батька дозволити дочці вийти до гостей і пригостити їх чаєм. Цей обряд прийнято називати «həri», що у перекладі означає «так».

Головне фото автора

Вам це буде цікаво:
Амазонки з племені мосо: Заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме.
Хвилями часу: Історичні вітрильники Естонії
Історія Естонії зберігається не у пергаментних сувоях, а у свинцевому літописі Північного моря. Звивиста берегова лінія протяжністю три тисячі кілометрів бачила мільйони вітрильників, починаючи зі смугастих полотнищ драккарів і закінчуючи поземним польотом кліпера над хвилями за доби пари й електрики.
Битися, як жінка. Бійцівський клуб літаючих чоліт.
У вільної боротьби не жіноче обличчя. Хороша дівчинка повинна мило усміхатися і берегти чепурне платтячко, а не розмахувати кулаками, але в суворих Андах такі ніжні квіти не ростуть. Справжня болівійська чоліта і за словом в кишеню не полізе, і тумаком при нагоді огріє, а в неділю, підібравши накрохмалені спідниці, ринеться у бій без правил.
Усім потрібні гроші. Валюти світу
Називають їх скрізь по-різному, проте люблять, напевно, однаково. Ми говоримо, звісно ж, про гроші, а точніше про їхні «другі імена». Адже крім офіційної, у кожної валюти є своя, народна назва, яке не так відома, але дійсно заслуговує на увагу!
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Jazz from Azerbaijan. Посольство Азербайджана в Україні традиційно в травні подарувало киянам вечір музики
В парку імені Гейдара Алієва в Києві пройшло щорічне джазове свято. Раз на рік за ініціативою Посольства Азербайджана в столицю прибувають найкращі музиканти аби порадувати українців-поціновувачів джазового мистецтва.
Забуте мистецтво: чайна церемонія в Кореї
Після прогулянки жвавими вулицями Сеула хочеться розслабитися в кафе за чашкою ароматного чаю, але де там: хороші чайні є тільки при буддійських монастирях і на богемній пішохідній вулиці Інсадон. Чайна церемонія в Кореї, несумісна із суворим розпорядком офісів і фабрик, неохоче йде в маси, залишаючись радістю мудреців і привілеєм владик.
Ловля креветок в Оостдюнкерке: Так, я на коні!
Якщо в ранковий час прогулюватись пляжами місцини Оостдюнкерке, розташованій в одній із західних провінцій Бельгії, то можна побачити одразу декілька сонць. Одне, звісно, в небі, а інші – жовтими плямами, верхи на конях, що, тягнучи на собі здоровенні плетені кошики, повільно бродять мілиною Північного моря. Так тут виглядає полювання на креветок.
Palio del Papero: не тільки птахи
Скільки всього змішує у своєму казані Італія: гондоли, які плинуть оливковими річками, палюче сонце, що стікає своїм соком у пляшку Пізанської вежі, заплутане спагеті вуличок і коржі площ, присипані сумішшю італійських трав і діалектів. А ще у її казані є качки. Так-так, саме ці створіння дозволять вам відчути присмак справжнього національного колориту! І цій качиній історії вже понад тридцять років.
Ваш сніданок, сер! Або як починають свій день у різних країнах світу
Маленький тост, шматочок сиру і ковток міцної кави. «Це вам не шведський стіл!» – обурено пробурчить офіціант, дивлячись на незадоволене обличчя туриста. Щедрій українській душі не збагнути, як таким можуть наїстись місцеві. Тому перед подорожжю до нової країни варто знати точно, де звечора приготувати собі бутерброди...
Свято весни. Посольства восьми країн відсвяткували у столиці України NOWRUZ 2019
19 березня 2019 року в Києві відбулося святкування Міжнародного дня NOWRUZ. Ініціаторами проведення офіційного святкування у Колонному залі Київської державної адміністрації стали вісім посольств іноземних держав, акредитованих в Україні, а саме: Азербайджанської Республіки, Ісламської Республіки Афганістан, Ісламської Республіки Іран, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Таджикистан, Турецької Республіки та Республіки Узбекистан.
Жіночі прикраси в Індії: сакральний зміст
При слові індійка в нашій уяві виникає красива жінка в сарі, неодмінно з безліччю прикрас і малюнків на тілі. Звідки в національних традиціях цього народу така пристрасть до прикрашання тіла? У цьому є не лише естетичний, але й глибокий сакральний сенс – відображення культури, вірувань і світогляду індійців...
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку напередодні новорічних свят. Тому ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Закрити
Outlook facebook page