По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога

Фото bahn.startbilder.de

Розташований на самому заході країни, в урбанізованому регіоні Північний Рейн – Вестфалія, індустріальний і 400-тисячний Вупперталь представляє зараз класичне західноєвропейське місто – сучасне, доглянуте, з відносно спокійним ритмом життя. У своїх сьогоднішніх кордонах воно було засноване тільки у XX столітті шляхом злиття одразу кількох населених пунктів, що спеціалізувалися на промисловості – вугільній, машинобудівній, пивоварній та енергетичній. Недарма цю частину Німеччини називають індустріальним серцем країни, що розтягнулося вздовж Рейну. Золота доба заводів і фабрик в цих краях припала на кінець XX століття, коли неймовірними темпами росли і населення, і самі міста, перетворюючись із поселень довкола промислових об’єктів на мегаполіси того часу. Вупперталь ця доля не минула – в 1890-х роках він був більшим і важливішим стратегічно, ніж, приміром, Кельн чи Дортмунд, тому міський транспорт став для влади серйозним питанням: місцева річка Вуппер робила сполучення між районами доволі ускладненим.

Фото bc02.rp-online.de

Спочатку містяни чекали на метрополітен, оскільки через рельєф місцевості і віддаленість районів один від одного трамвай протягнути було проблематично. На жаль, геологічні розвідки показали, що в тутешньому ґрунті забагато води, а сама місцевість дуже скеляста, тому єдиним виходом може стати спорудження такого собі напівметро, напівтрамвая, напівпотяга, котрий чудово поїде… повітрям. Відразу скажемо, що німецькі інженери не були б німецькими, якби фантастичний проект, котрий дивує і сьогодні своїм масштабом і польотом фантазії, не був би максимально продуманим. Його автор – Карл Ойген Ланген, котрий очолював креативну групу. На жаль, він не дожив буквально кілька років до запуску свого дітища, хоча воно і було збудоване в рекордні строки – всього за два роки з 1898 по 1900, коли транспорт був офіційно успішно протестований самим Кайзером Вільгельмом II. Уже наступного року Wuppertaler Schwebebahn був відкритий для всіх.

Ця підвісна дорога – найстаріша діюча монорейка у світі, і, на відміну від інших «аналогів» (подібний є і в Дрездені, до його розробки теж доклав рук Ланген), вона виконує в наші дні не туристичну функцію чи «лише підйомну», як фунікулери, а повноцінну – транспортну. Щороку повітряний трамвай перевозить понад 25 мільйонів пасажирів, і це у місті, де населення не дотягує навіть до півмільйона. Вуппертальці просто обожнюють свій Швебебан, адже його лінія проходить найважливішими частинами міста і тягнеться більш ніж на тринадцять кілометрів.

Фото trypwuppertal.com

Сам шлях, що проходить як над жвавим діловим центром, історичними кварталами Бармена, так і над окраїнними районами, складається із двадцяти станцій. До платформ тягнуться ліфти чи сходи, які доставляють пасажирів на спеціальні платформи для посадки. Усе максимально технологічно і безпечно: у це складно повірити, але перший серйозний інцидент тут стався практично через сто років безперервної експлуатації. У квітні 1999 року один із поїздів по дорозі наскочив на забуті будівельні кігті, внаслідок чого вагони рухнули в річку. Аварія забрала життя п’яти людей, понад сорок отримали поранення. За результатами розслідування стало очевидно, що причина того, що сталося – людський фактор, а не проблеми із самим транспортом. Але знову ж таки після цього перевірки і модернізації на Швебебані стали проходити все частіше і частіше, і сьогоднішні оновлені поїзди і системи безпеки зводять ризики до мінімуму, і трамваєм користуються ще активніше. Він входить у всі світові топи безпеки, якщо говорити про громадський транспорт.

Фото infokava.com

Що цікаво, вуппертальці стали свідками ще однієї дивовижної події, пов’язаної з підвісною дорогою, але тоді, на щастя, ніхто не постраждав. 21 липня 1950 року заповзятливий цирковий директор Франц Альтфох вирішив у рамках рекламної компанії покатати на Швебебані… слона зі свого цирку і таким чином запросити містян на виставу. Він орендував вагон, куди і «посадили» тварину, та от Туффі – саме так звали слоненя – транспорт не оцінив і на дорозі між станціями «AlterMarkt» и «Adlerbrücke» випав із вагона прямо в річку приблизно з 12-метрової висоти. У воду Туффі плюхнувся вдало – ні травм, ні серйозних ушкоджень він не отримав, а от директору довелося виправдовуватися перед захисниками тварин. Факт падаючої великої тварини надихнув місцевих художників намалювати картину на одному з будинків неподалік, а от що стосується фотографій – практично всі з них, за словами спеціалістів – фотомонтаж, оскільки сам момент «випадіння» ніхто не встиг зняти, утім, в Інтернеті їх і досі повно.

Фото static.panoramio.com

Цікаві цифри і факти, пов’язані з підвісною дорогою:

- Вартість квитка для дорослого – 2,80 євро, для дітей – 1,60.

- Тривалість проїзду по всій лінії – 28 хвилин. Середня швидкість поїздів – 30 кілометрів на годину, максимальна – трохи більш ніж 60.

- Платформи на станціях відрізняються від традиційних для метро, оскільки їхня ширина всього три метри, а от довжина – понад двадцять.

- Середня висота Швебебана над річкою – дванадцять метрів, над міськими вулицями – вісім.

- Рухомий состав зазвичай розрахований на перевезення 178 людей, при цьому тільки для 48 є сидячі місця.

- Практично все двадцяте століття вагони виготовляла німецька компанія, однак в наш час здійснюється поступовий перехід на іспанські вагони, спроектовані у Валенсії.

Фото pinimg.com

- У місцевих молодят є традиція орендувати один із збережених у депо «кайзерівських составів» самого початку двадцятого століття і влаштовувати частину святкування прямо в ньому під час поїздки. Дерев’яні фактури, старовинні сидіння й раритетні механізми чудово збереглися завдяки дбайливому догляду, тому атмосфера під час їзди незабутня, особливо якщо не дивитися вниз на сучасне місто, а розглядати вигини річки, дахи соборів і ратуші.

- Вуппертальська підвісна дорога працювала і навіть уникла серйозних пошкоджень у перші роки Другої світової. Лише ближче до поразки Німеччини і через частіші бомбардування було ухвалено рішення закрити її. Вона поновила роботу 1946 року, ставши на той момент остаточно одним із символів всієї країни. Складно підрахувати всі фільми, де б вона була увічнена чи кількість сувенірної продукції з її зображенням, проданої туристам.

Головне фото pikabu.ru