RU  UK  EN
Статьи  >  Відвідай  >  По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога

По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога

Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.

Фото bahn.startbilder.de

Розташований на самому заході країни, в урбанізованому регіоні Північний Рейн – Вестфалія, індустріальний і 400-тисячний Вупперталь представляє зараз класичне західноєвропейське місто – сучасне, доглянуте, з відносно спокійним ритмом життя. У своїх сьогоднішніх кордонах воно було засноване тільки у XX столітті шляхом злиття одразу кількох населених пунктів, що спеціалізувалися на промисловості – вугільній, машинобудівній, пивоварній та енергетичній. Недарма цю частину Німеччини називають індустріальним серцем країни, що розтягнулося вздовж Рейну. Золота доба заводів і фабрик в цих краях припала на кінець XX століття, коли неймовірними темпами росли і населення, і самі міста, перетворюючись із поселень довкола промислових об’єктів на мегаполіси того часу. Вупперталь ця доля не минула – в 1890-х роках він був більшим і важливішим стратегічно, ніж, приміром, Кельн чи Дортмунд, тому міський транспорт став для влади серйозним питанням: місцева річка Вуппер робила сполучення між районами доволі ускладненим.

Фото bc02.rp-online.de

Спочатку містяни чекали на метрополітен, оскільки через рельєф місцевості і віддаленість районів один від одного трамвай протягнути було проблематично. На жаль, геологічні розвідки показали, що в тутешньому ґрунті забагато води, а сама місцевість дуже скеляста, тому єдиним виходом може стати спорудження такого собі напівметро, напівтрамвая, напівпотяга, котрий чудово поїде… повітрям. Відразу скажемо, що німецькі інженери не були б німецькими, якби фантастичний проект, котрий дивує і сьогодні своїм масштабом і польотом фантазії, не був би максимально продуманим. Його автор – Карл Ойген Ланген, котрий очолював креативну групу. На жаль, він не дожив буквально кілька років до запуску свого дітища, хоча воно і було збудоване в рекордні строки – всього за два роки з 1898 по 1900, коли транспорт був офіційно успішно протестований самим Кайзером Вільгельмом II. Уже наступного року Wuppertaler Schwebebahn був відкритий для всіх.

Ця підвісна дорога – найстаріша діюча монорейка у світі, і, на відміну від інших «аналогів» (подібний є і в Дрездені, до його розробки теж доклав рук Ланген), вона виконує в наші дні не туристичну функцію чи «лише підйомну», як фунікулери, а повноцінну – транспортну. Щороку повітряний трамвай перевозить понад 25 мільйонів пасажирів, і це у місті, де населення не дотягує навіть до півмільйона. Вуппертальці просто обожнюють свій Швебебан, адже його лінія проходить найважливішими частинами міста і тягнеться більш ніж на тринадцять кілометрів.

Фото trypwuppertal.com

Сам шлях, що проходить як над жвавим діловим центром, історичними кварталами Бармена, так і над окраїнними районами, складається із двадцяти станцій. До платформ тягнуться ліфти чи сходи, які доставляють пасажирів на спеціальні платформи для посадки. Усе максимально технологічно і безпечно: у це складно повірити, але перший серйозний інцидент тут стався практично через сто років безперервної експлуатації. У квітні 1999 року один із поїздів по дорозі наскочив на забуті будівельні кігті, внаслідок чого вагони рухнули в річку. Аварія забрала життя п’яти людей, понад сорок отримали поранення. За результатами розслідування стало очевидно, що причина того, що сталося – людський фактор, а не проблеми із самим транспортом. Але знову ж таки після цього перевірки і модернізації на Швебебані стали проходити все частіше і частіше, і сьогоднішні оновлені поїзди і системи безпеки зводять ризики до мінімуму, і трамваєм користуються ще активніше. Він входить у всі світові топи безпеки, якщо говорити про громадський транспорт.

Фото infokava.com

Що цікаво, вуппертальці стали свідками ще однієї дивовижної події, пов’язаної з підвісною дорогою, але тоді, на щастя, ніхто не постраждав. 21 липня 1950 року заповзятливий цирковий директор Франц Альтфох вирішив у рамках рекламної компанії покатати на Швебебані… слона зі свого цирку і таким чином запросити містян на виставу. Він орендував вагон, куди і «посадили» тварину, та от Туффі – саме так звали слоненя – транспорт не оцінив і на дорозі між станціями «AlterMarkt» и «Adlerbrücke» випав із вагона прямо в річку приблизно з 12-метрової висоти. У воду Туффі плюхнувся вдало – ні травм, ні серйозних ушкоджень він не отримав, а от директору довелося виправдовуватися перед захисниками тварин. Факт падаючої великої тварини надихнув місцевих художників намалювати картину на одному з будинків неподалік, а от що стосується фотографій – практично всі з них, за словами спеціалістів – фотомонтаж, оскільки сам момент «випадіння» ніхто не встиг зняти, утім, в Інтернеті їх і досі повно.

Фото static.panoramio.com

Цікаві цифри і факти, пов’язані з підвісною дорогою:

- Вартість квитка для дорослого – 2,80 євро, для дітей – 1,60.

- Тривалість проїзду по всій лінії – 28 хвилин. Середня швидкість поїздів – 30 кілометрів на годину, максимальна – трохи більш ніж 60.

- Платформи на станціях відрізняються від традиційних для метро, оскільки їхня ширина всього три метри, а от довжина – понад двадцять.

- Середня висота Швебебана над річкою – дванадцять метрів, над міськими вулицями – вісім.

- Рухомий состав зазвичай розрахований на перевезення 178 людей, при цьому тільки для 48 є сидячі місця.

- Практично все двадцяте століття вагони виготовляла німецька компанія, однак в наш час здійснюється поступовий перехід на іспанські вагони, спроектовані у Валенсії.

Фото pinimg.com

- У місцевих молодят є традиція орендувати один із збережених у депо «кайзерівських составів» самого початку двадцятого століття і влаштовувати частину святкування прямо в ньому під час поїздки. Дерев’яні фактури, старовинні сидіння й раритетні механізми чудово збереглися завдяки дбайливому догляду, тому атмосфера під час їзди незабутня, особливо якщо не дивитися вниз на сучасне місто, а розглядати вигини річки, дахи соборів і ратуші.

- Вуппертальська підвісна дорога працювала і навіть уникла серйозних пошкоджень у перші роки Другої світової. Лише ближче до поразки Німеччини і через частіші бомбардування було ухвалено рішення закрити її. Вона поновила роботу 1946 року, ставши на той момент остаточно одним із символів всієї країни. Складно підрахувати всі фільми, де б вона була увічнена чи кількість сувенірної продукції з її зображенням, проданої туристам.

Головне фото pikabu.ru

Вам это будет интересно:
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років...
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Синя Перлина Монголії
6 мільйонів років тому в далекій Монголії глибокий кратер згаслого вулкана поступово був вщерть заповнений водою, утворивши дивовижне озеро. Вода хвилювалася під поривами вітру та виблискувала під сонячними променями, наче коштовна прикраса, тож не дивно, що поряд з офіційною назвою Хубсугул з’явилася ще й більш поетична – Синя Перлина.
Гватемала: привіт від духів майя
Країна, де у древніх містах туристів більше, ніж у сучасних. Містична Центральноамериканська місцевість, відома як батьківщина цивілізації майя – Гватемала. Прогуляємося по одному з її стародавніх поселень, загубленому в непрохідних джунглях – Тікалі. Якщо уважно прислухатись, тут можна почути голос духів...
Departure: Дакар
Сенегальська столиця Дакар – це не тільки найважливіше місто всієї Західної Африки, але й досить контрастне місце, найкраще для подорожі у форматі «познайомитися з Чорним континентом, але м'яко і плавно». Крім багатьох цивілізаційних і звичних сучасній людині атрибутів тутешнього життя, відчуття, що Африка з усією її романтикою, незвіданим і проблемами зовсім близько, не покидає тебе ані на мить.
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Прибалтика музейна
Прибалтика – гарне місце для недорогого туризму в Європі. Вона відома, крім усього, і своєю мінливою погодою. Води і вітри Балтики дають про себе знати несподіваними опадами, та це не привід сидіти в номері: довкола безліч дивовижних музеїв, а об’їхати всі три країни за кілька днів не така вже й велика проблема.
Ми там були: Сопот
Балтійське узбережжя Європи не може похвалитися теплими водами і довгим пляжним сезоном, однак це не заважає йому бути популярною курортною зоною. Безліч прибережних і затишних містечок приваблює туристів передусім свіжим і цілющим повітрям, а також можливістю «полікувати очі», дивлячись на холодне море та неймовірні пейзажі.
Алжир – яскравий птах Магрибу
Оригінальний пам’ятник королеві Африки і французький шарм, підвісні пішохідні мости над безоднею і пустеля Сахара, джерела з киплячою мінеральною водою і руїни часів Візантії – все це може бути зібране разом тільки в одній країні світу, і ця країна – Алжир. Арабське прислів’я твердить: Магриб – це птах, тіло котрого Алжир, праве крило – Туніс, а ліве – Марокко.
Майянські мегаліти: Сонце третьої епохи
Майянські мегаліти в Паленке ховаються від цікавих очей у мексиканських джунглях. Храм написів, Гробниця червоної королеви, Піраміда черепів – археологам ці назви нагадають похоронний культ. А деякі вірять, що серед уламків цивілізації майя сховали еліксир безсмертя.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Листівки з Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
Коста-Рика: причини щастя
У пошуках ідеального пункту призначення можна користатися різними критеріями. Керуючись бажанням пізнати, як живуть люди, що випромінюють світло від насолоди, вирушайте в Коста-Рику. Ця країна – лідер за показником Всесвітнього індексу щастя (The Happy Planet Index).
Африканські красоти. Ботсвана
Усіма своїми гранями горять алмази Ботсвани. Але крім коштовних каменів, тут є й інші скарби. Сьогодні відкриємо цю країну зовсім по-іншому.
Берлін з родзинками
Місцеві одразу впізнають туристів за головами, які постійно крутяться навсібіч. І таки є місця, де це справді варто робити! Одне з них – Берлін, місто, яке з кожним днем змінюється, нові покоління приносять щось своє, і по камінчику зникають не лише залишки Берлінського муру, а й решта стін. Німецька столиця стає іншою. І її слід розглядати, придивляючись до кожної дрібниці, адже, окрім архітектурних «корон» і невичерпного арту на стінах, можна виявити непримітні «родимки» міста.
Закрыть
Outlook facebook page